Ухвала

від 19.09.2011 по справі 22-ц-2167/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКА СЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2167/2011 Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2 Гончаренко Т.В.

Доповідач в апеляційній і нстанції

Корнієнко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року Ко легія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій ного суду Черкаської області в складі:

головуючого Корнієнко Н.В.

суддів Гончар Н.І.,, Пономаренка В.В.

при секретарі Бєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ч еркаси апеляційну скаргу О СОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 липня 2011 року по справі за поз овом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання неді йсним усного договору купівл і-продажу будинковолодіння, виселення відповідачів із б удинковолодіння, -

в с т а н о в и л а :

29 квітня 2011 року позивач звернувся з позовом до відпо відачів про визнання недійсн им усного договору купівлі-п родажу будинковолодіння та в иселення відповідачів із бу динковолодіння.

Позов обґрунтовує тим, що ві н є власником житлового буди нку АДРЕСА_1, який розташо ваний на земельній ділянці п лощею 0,7 га. В 2002 році у зв'язку з погіршенням стану здоров' я позивач разом з дружиною зм ушені були переїхати на пост ійне місце проживання в АДР ЕСА_2 В зв'язку з цим, напере додні від'їзду, між позивач ем та відповідачами досягнут а усна домовленість стосовно купівлі-продажу будинку поз ивача, обговорена ціна та отр имано завдаток в розмірі 600 до ларів США. Решту суми 1000 доларі в США відповідачі зобов'яза лися сплатити під час оформл ення договору купівлі-продаж у будинку або ж на протязі шес ти місяців з моменту укладен ня договору, тобто до червня м ісяця 2003 року.

Позивач неодноразово на пр отязі 7 років з грудня 2002 року п о жовтень 2009 року звертався до відповідачів з проханням пр о оформлення договору купівл і-продажу будинку або ж звіль нення будинку та земельної д ілянки в разі несплати. Однак відповідачі не реагували на його численні звернення.

Тому позивач змушений звер нутися до суду та просить виз нати недійсним усний договір купівлі-продажу будинковоло діння АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачами. Зоб ов'язати відповідачів пове рнути йому займаний ними буд инок та земельну ділянку, роз ташовану по пров. Маяковсько го в с. Пединівка Звенигородс ького району, виселивши їх із вказаного будинковолодіння , а також стягнути з відповіда чів на користь позивача витр ати пов'язані з оплатою суд ового збору, витрати на інфор маційно - технічне забезпеч ення розгляду справи та витр ати на юридичну допомогу.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської о бласті від 28 липня 2011 року позо в задоволено частково.

Вирішено виселити ОСОБА_ 7 та ОСОБА_6 з житлового б удинку, розташованого в АДР ЕСА_1

В задоволені інших позовни х вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСО БА_7 подав на нього апеляцій ну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСО БА_7 просить скасувати дане рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріально го та процесуального права т а ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні поз овних вимог в повному обсязі .

Заслухавши учасників судо вого розгляду, вивчивши мате ріали справи та доводи апеля ції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підляг ає до задоволення.

Ухвалюючи рішення про част кове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з т ого, що позивач, як власник май на, яким є житловий будинок, не може бути позбавлений права на його користування.

Колегія суддів погоджуєть ся з таким висновком суду, вва жаючи його законним та обгру нтованим.

Встановлено, що згідно свід оцтва про право власності ві д 10 квітня 1989 року ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Звенигородської районної ра ди № 75 від 14.03.1989 року є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.6).

Довіреністю від 8 жовтня 2009 р оку ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_9 вчиняти від його іме ні правочини, в тому числі щод о продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 та укладення п опереднього договору щодо ма йбутнього продажу зазначено го житлового будинку (12).

Згідно розписки від 6 грудня 2002 року ОСОБА_9, діючи від ім ені батьків ОСОБА_10 та О СОБА_8 та маючи намір продат и спірний будинок за 1600 доларі в США, одержав завдаток за ха ту в розмірі 600 доларів США. Реш ту суми за будинок сторони до мовилися передати під час оф ормлення договору купівлі-пр одажу будинку (а.с.13).

Згідно довідки, вида ної Пединівською сільською р адою 15.03.2011 року № 53 в господарств і ОСОБА_8, розташованого п о АДРЕСА_1 проживає сім'я ОСОБА_6 з 2002 року, яка фактич но зареєстрована по АДРЕСА _3 Крім неї там проживають: чо ловік - ОСОБА_7; син - О СОБА_11; син - ОСОБА_12 (а.с.1 4).

Оскільки розписка ск ладена сторонами у 2002 році, кол и діяв ЦК України в редакції 19 63 року, то до пов'язаних з нею пр авовідносин слід застосовув ати відповідні правові норми цього Кодексу.

Згідно ст. 227 ЦК, 1963 року , договір купівлі-продажу буд инку повинен бути нотаріальн о посвідчений та підлягає де ржавній реєстрації. Недодерж ання цієї вимоги свідчить пр о недійсність такого договор у.

Суд першої інстанці ї вірно врахував вказану нор му закону, відповідно до якої особа набуває права власнос ті на житловий будинок за дог овором виключно після нотарі ального посвідчення та держа вної реєстрації письмового п равочину.

Судом не встановлено факту укладання сторонами договор у купівлі-продажу будинку А ДРЕСА_1, а отже позовні вимог и про визнання такого догово ру недійсним не підлягають д о задоволення.

З матеріалів справи вбачає ться, що з жовтня 2009 року позива ч звертався до відповідачів з письмовою вимогою про висе лення з будинку, а також до Зве нигородської міжрайонної пр окуратури та Звенигородсько ї райдержадміністрації з при воду самовільно захоплення в ідповідачами належних позив ачу будинковолодіння та земе льної ділянки. Однак на сього дні відповідачі продовжують проживати в спірному будинк у (а.с.17-21).

Що стосується застосуванн я до даних правовідносин стр оку позовної давності, то в да ному випадку є помилковою по зиція відповідачів для його застосування, оскільки згідн о з ст. ст. 317, 319 ЦК власникові нал ежать право володіння, корис тування та розпорядження сво їм майном на власний розсуд.

Якщо це право оспорюється а бо не визнається іншою особо ю, власник майна може пред'я вити позов про визнання його права власності (ст.392 ЦК).

Проте, в даному випадку спір ний будинок, як зазначалося в ище, з 10 квітня 1989 року належав і на даний час належить позива чу ОСОБА_8 За відповідачам и право власності на нього ні коли не було зареєстрованим, оскільки процедура щодо йог о відчуження, у встановленом у законом порядку, ніколи не п роводилася.

Власник, який має підстави передбачити можливість пору шення свого права власності іншою особою, може звернутис я до суду з вимогою про заборо ну вчинення нею дій, які можут ь порушити його право, або з ви могою про вчинення певних дл я запобігання такому порушен ню та відповідно до ст. 391 ЦК має право вимагати усунення пер ешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджен ня своїм майном.

Суд першої інстанції при ух валенні рішення вірно врахув ав наведені вище обставини т а прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задово лення позову, оскільки грома дяни, які мають у приватній вл асності житловий будинок, ко ристуються ним для особистог о проживання та проживання ч ленів їх сімей і мають право р озпоряджатися цією власніст ю на свій розсуд (ст.150 ЖК).

Так як відповідачі не є член ами сім'ї власника будинково лодіння та не укладали з ним б удь-яких угод, передбачених ч инним законодавством, однак продовжують проживати в ньом у, чим порушують право позива ча щодо користування та розп орядження своїм майном, тому вони підлягають виселенню з житлового будинку позивача, розташованого в АДРЕСА_1

Обставини на які вказує апе лянт у скарзі як на підстави с касування рішення, враховані судом при його ухваленні і то му не впливають на його закон ність.

З огляду на викладене, колег ія суддів приходить до висно вку, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення з до триманням норм матеріальног о і процесуального права, оск ільки ним застосовано закон , який підлягає застосуванню до даних правовідносин, в рез ультаті чого спір вирішено п равильно, що, відповідно до по ложень ст. 308 ЦПК, є підставою дл я залишення апеляційної скар ги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської об ласті від 28 липня 2011 року по спр аві за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визна ння недійсним усного договор у купівлі-продажу будинковол одіння, виселення відповідач ів із будинковолодіння - зали шити без змін.

Ухвала набирає чинності з м оменту проголошення і може б ути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізо ваного суду України з розгля ду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти дн ів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :