Постанова

від 26.03.2012 по справі 5002-22/5122-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

и

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦ ІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2012 року Справа № 5002-22/5122-2011

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Балюкової К.Г.,

Голика В.С.,

за участю представників ст орін:

позивача - ОСОБА_1, дов іреність № 10-1/73 від 14.03.12, (Приват не акціонерне товариство "Са наторій Карасан");

відповідача - ОСОБА_2, д овіреність № 3 від 10.02.12, (підпр иємство "Укртранснафтогазпр ом");

розглянувши апеляційну с каргу Приватного акціоне рного товариства "Санаторій Карасан" на рішення господар ського суду Автономної Респу бліки Крим (суддя Калініченк о А.А.) від 13 грудня 2011 року у спра ві № 5002-22/5122-2011

за позовом Приват ного акціонерного товариств а "Санаторій Карасан" (вул. Вас ильченко, 10,Партеніт,Алушта,98542 )

до Підприємства "Укртра нснафтогазпром" (вул. Васильч енко, 6, Партеніт, Алушта,98542)

про стягнення 244800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрит е акціонерне товариство „Сан аторій Карасан”, звернувся д о господарського суду Автоно мної Республіки Крим з позов ом до відповідача, Підприємс тва „Укртранснафтогазпром” , про стягнення 244800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відпові дачем не повернуті кошти в ро змірі 244800,00 грн., що були перерах овані йому на підставі догов ору дольової участі у будівн ицтві, який при розгляді госп одарським судом Автономної Р еспубліки Крим справи №2-15/3497-2008 в изнаний неукладеним, про що з азначено у рішенні від 17.11.2008 рок у. Позивач вважає, що кошти бул и перераховані відповідачев і без достатніх правових під став, тому підлягають поверн енню згідно вимог статті 1212 Ци вільного кодексу України.

Відповідач прот и позову заперечував, обґрун товуючи свої заперечення тим , що строк позовної давності з а вимогами позивача сплинув, тому підстави для задоволен ня позовних вимог відсутні.

Рішенням господ арського суду Автономної Рес публіки Крим від 13 грудня 2011 ро ку у справі №5002-22/5122-2011 позовні вим оги Приватного акціонерного товариства „Санаторій Карас ан” до Підприємства „Укртран снафтогазпром” залишено без задоволення.

Своє рішення су д першої інстанції обґрунтув ав тим, що між позивачем та від повідачем не було укладено д оговору про дольову участь у будівництві, оскільки сторо нами не було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах . Отже, гроші, які перераховані позивачем відповідачу, були набуті останнім без достатн іх правових підстав. Проте, ос кільки позивач подав позовну заяву про повернення даних к оштів після спливу строку по зовної давності, а відповіда ч подав заяву про його застос ування, дана позовна заява не підлягає задоволенню.

Не погодившись з постановленим судовим акто м, Закрите акціонерне товари ство „Санаторій Карасан” зве рнулось до Севастопольськог о апеляційного господарсько го суду з апеляційною скарго ю, в якій просить скасувати за значене рішення першої інста нції та прийняти нове, яким за довольнити позовні вимоги.

Підставою для с касування зазначеного судов ого акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясув ання судом першої інстанції усіх обставин справи, що при звело до помилкових висновкі в та невірного застосування норм матеріального та процес уального права.

Свої доводи зая вник апеляційної скарги обґр унтовує тим, що судом першої і нстанції невірно встановлен о факт наявності різноманітн их договірних відносин, зокр ема договору підряду №27/нк від 30.10.2007 та договору №5 від 12.03.2008. Тако ж заявник апеляційної скарги зазначає, що судом був невірн о визначений початок перебіг у строку позовної давності, а тому безпідставно прийнята заява відповідача про застос ування строку позовної давн ості.

Ухвалою Севасто польського апеляційного гос подарського суду від 01 лютог о 2012 року апеляційна скарга За критого акціонерного товари ства „Cанаторій Карасан” при йнята до провадження колегіє ю у складі: головуючого судді Рибіна С.А., суддів Гоголя Ю.М. т а Лисенко В.А.

20 лютого 2012 року р озгляд апеляційної скарги бу ло відкладено на 19.03.2012.

19 березня 2012 року позивачем було подано клопот ання про заміну найменування з Закритого акціонерного то вариства „Санаторій Карасан ” на Приватне акціонерне тов ариство „Санаторій Карасан” у зв`язку з приведенням найме нування позивача у відповідн ість до чинного законодавств а, яке задоволено судом.

За розпорядженн ям керівництва суду від 19 бере зня 2012 року суддю Гоголя Ю.М. за мінено на суддю Голика В.С. та суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Балюкову К.Г.

У судове засіда ння з`явились представники п озивача та відповідача, які п ідтримали доводи апеляційно ї скарги та висловили запере чення на неї.

Розглянувши спр аву повторно в порядку статт і 101 Господарського процесуал ьного кодексу України, судов а колегія встановила наступн е.

18 лютого 2005 року м іж сторонами було укладено д оговір про дольову участь у б удівництві.

Рішенням господ арського суду Автономної Рес публіки Крим від 17 листопада 2008 року по справі №2-15/3497-2008 у позов і Закритому акціонерному тов ариству „Санаторій Карасан” до підприємства „Укртрансна фтогазпром” про стягнення за боргованості за невиконання договору відмовлено в повно му обсязі.

При цьому судом було встановлено, що Договір про дольову участь у будівни цтві від 18.02.2005 (далі-Договір) є не укладеним, а відтак у сторін в ідсутні зобов`язання за вказ аним договором.

Судом також бул о встановлено, що роботи за вк азаним Договором не виконува лись, зобов`язання сторін за правовідносинами з дольової участі у будівництві відсут ні, та зазначалося, що позивач не позбавлений права зверну тися з відповідним позовом д о суду про стягнення з відпов ідача коштів у розмірі 244800,00 грн ., які були отримані ним без до статньої правової підстави.

Позивач листом від 10.03.2009 року №10-1/41 вимагав повер нути грошові кошти ( а.с. 16). Одна к відповідач кошти не поверн ув, що стало підставою для зве рнення позивача в суд.

Дослідивши мате ріали справи, обговоривши до води апеляційної скарги, пер евіривши правильність засто сування судом першої інстанц ії норм матеріального та про цесуального права та відпові дність висновків суду обстав инам справи, колегія суддів С евастопольського апеляційн ого господарського суду дійш ла висновку про наявність пі дстав для задоволення апеля ційної скарги Приватного акц іонерного товариства „Санат орій Карасан” з наступних пі дстав.

Згідно статті 1212 Цивільног о кодексу України особа, яка н абула майно або зберегла йог о у себе за рахунок іншої особ и (потерпілого) без достатньо ї правової підстави (безпідс тавно набуте майно), зобов'яза на повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана пове рнути майно і тоді, коли підст ава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення ці єї глави застосовуються неза лежно від того, чи безпідстав не набуття або збереження ма йна було результатом поведін ки набувача майна, потерпіло го, інших осіб чи наслідком по дії. Положення цієї глави зас тосовуються також до вимог п ро:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власни ком із чужого незаконного во лодіння;

3) повернення виконаного одн ією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особо ю, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за ра хунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достат ньої правової підстави має м ісце за наявності таких умов :

По-перше, є набуття або збер еження майна. Це означає, що ос оба набуває нові цінності, зб ільшує кількість та вартість належного їй майна або збері гає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за раху нок іншої особи. Тобто збільш ення або збереження майна у о соби є наслідком втрати або н едоотримання цього майна інш ою особою.

По-третє, обов'язково має бу ти відсутність правової підс тави для набуття або збереже ння майна за рахунок іншої ос оби. Тобто мала місце помилка , обман, випадковість або інші підстави набуття або збереж ення майна, які не можна відне сти до підстав виникнення ци вільних прав та обов'язків.

До відсутності правової пі дстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підста ва, на якій було набуте або збе режене майно, на момент набут тя або збереження існувала, а ле згодом відпала. Наприклад , коли правочин, на підставі як ого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або к оли закінчився строк дії дог овору, на підставі якого особ а користувалася майном, тощо .

Як було встановлено судом, 1 8.02.2005 позивачем та відповідаче м був укладений Договір про д ольову участь у будівництві, який виконувався сторонами шляхом перерахування позива чем грошових коштів відповід ачеві та виконання на замовл ення відповідача третьою осо бою підрядних робіт з будівн ицтва каналізаційної мережі на набережній санаторію „Ка расан”. В подальшому щодо дан ого Договору суд дійшов висн овку, що він неукладений, про щ о зазначено в рішенні суду ві д 17.11.2008 по справі № 2-15/3497-2008, яке набр ало законної сили.

Таким чином, мають місце всі умови для визнання грошових коштів у розмірі 244800,0 грн. таки ми, що отримані без достатніх правових підстав.

Факт перерахування цих гро шових коштів саме на виконан ня умов неукладеного договор у був також встановлений суд ом першої інстанції при вирі шенні спору по справі № 2-15/3497-2008.

Згідно частини другої стат ті 35 Господарського процесуа льного кодексу України факти , встановлені рішенням госпо дарського суду (іншого орган у, який вирішує господарські спори), за винятком встановле них рішенням третейського су ду, під час розгляду однієї сп рави, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яки х беруть участь ті самі сторо ни.

Преюдиціальність - обов'язк овість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло з аконної сили, в одній справі д ля суду при розгляді інших сп рав. Преюдиціально встановле ні факти не підлягають доказ уванню, оскільки їх істинніс ть вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхіднос ті встановлювати їх знову, то бто піддавати сумніву істинн ість і стабільність судового акта, який вступив в законну с илу.

Для рішень господарських с удів важливою умовою преюдиц іальності фактів, що містять ся в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору . Преюдиціальне значення маю ть лише рішення зі справи, в як ій беруть участь ті самі стор они, що й у справі, яка розгляд ається. Отже, повна тотожніст ь суб'єктного складу спору є о бов'язковою умовою преюдиціа льності щодо сторін. Якщо у сп раві беруть участь ті самі ст орони, однак інші треті особи , то факти, встановлені рішенн ям у такій справі, матимуть пр еюдиціальне значення.

Не має винятків стосовно пр еюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказуван ня в раніше розглянутій спра ві. Якщо суд помилково включи в факт у предмет доказування , це не позбавляє його властив остей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.

У пункті 2.6 Постанови Плен уму Вищого господарського су ду України № 18 від 26.12.2011 "Про деяк і питання практики застосува ння Господарського процесуа льного кодексу України судам и першої інстанції" зазначен о, що не потребують доказуван ня преюдиціальні факти, тобт о встановлені рішенням госпо дарського суду (іншого орган у, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду інш ої справи, в якій беруть участ ь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншом у спорі сторони мали інший пр оцесуальний статус (наприкла д, позивач у даній справі був в ідповідачем в іншій, а відпов ідач у даній справі - позиваче м в іншій).

Преюдиціальне значення п роцесуальним законом надаєт ься саме фактам, встановлени м судовими рішеннями (в тому ч ислі в їх мотивувальних част инах), але не правовій оцінці т аких фактів, здійсненій інши м судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Оскільки сторонами в спорі по справі № 2-15/3497-2008 є тіж самі сто рони, що і в даній справі, факт и, які встановлені у рішенні п о справі № 2-15/3497-2008 є такими , що не підлягають доказуванн ю при розгляді справи № 5002-22/5122-2011.

Таким чином, факт перерахув ання грошових коштів в розмі рі 244800,00 грн. на виконання умов н еукладеного договору не підл ягає доказуванню.

Однак, при вирішенні спору с уд першої інстанції дійшов в исновку, що пов' язати перер аховані грошові кошти в розм ірі 244800,0 грн. саме з договором пр о дольову участь у будівницт ві від 18.02.2005 не вбачається можли вим.

Такі ж доводи заявляє і відп овідач у запереченнях на поз ов та апеляційну скаргу.

Судова колегія не погоджує ться з даним висновком суду п ершої інстанції та не прийма є доводи відповідача в цій ча стині з наступних підстав.

З копій виписок банку про пе рерахування грошових коштів (а.с.61-65) та рахунків, на підставі яких проводилося перерахува ння коштів (а.с. 66-67) вбачається, щ о підставою для перерахуванн я коштів за всіма платежами є договір про дольову участь у будівництві. У призначенні п латежу за даними документами дійсно не міститься номер та дата укладення цього догово ру, однак грошові кошти були п ерераховані протягом березн я 2005 року, тобто фактично одраз у після укладення сторонами визнаного в подальшому неукл аденим договору від 18.02.2005.

Посилання суду першої інст анції та відповідача на наяв ність інших договірних відно син є необґрунтованим та неп равомірним, оскільки при в ирішенні спору по справі № 2-15/34 97-2008 судом було встановлено та не підлягає повторному доказ уванню, що між позивачем та ві дповідачем існували інші дог овірні відносини, однак вони або не відповідали за своєю п равовою природою спірним пра вовідносинам (договір під ряду № 6 від 24.01.2005), або були укл адені значно пізніше та з інш ою особою (договір підряду № 27/нк від 30.10.2007, № 5 від 12.03.2008).

У відповідності до вимог ст атей 33, 34 Господарського проце суального кодексу України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господар ський суд приймає тільки ті д окази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені п евними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Оскільки відповідачем не д оведено існування інших дого вірних відносин з дольової у часті у будівництві, суд апел яційної інстанції приходить до висновку, що перерахуванн я грошових коштів в розмірі 244 800,0 грн. здійснювалося саме на в иконання договору від 18.02.2005, яки й є неукладеним.

Крім того, даний факт встано влений судом при вирішенні с пору по справі № 2-15/3497-2008.

Висновок суду першої інста нції про можливість застосув ання строку позовної давност і, про сплив якого заявив відп овідач, визнається судовою к олегією необґрунтованим з на ступних підстав.

З наданих сторонами доказі в вбачається, що договір про д ольову участь у будівництві підписаний сторонами 18.02.2005. На в иконання його умов обидві ст орони здійснювали певні дії: позивач перерахував грошові кошти, відповідач уклав дого вори підряду з третьою особо ю на виконання певних робіт. Таким чином, сторони вважали даний договір укладеним.

Довід відповідача, що про не укладеність договору він зая вив ще у квітні 2008 року, а позив ач повинен був про це знати ще на момент укладення договор у, не приймається судом, оскіл ьки сторони підписали текст договору та приступили до йо го фактичного виконання, від повідач своїми діями не дові в, що він вважає договір неукл аденим, перераховані грошові кошти не повернув. Таким чино м, тільки встановлення у ріше нні суду по справі № 2-15/3497-2008 того , що договір є неукладеним, є н алежним доказом обізнаності про це позивача.

На підставі вищевикладено го, строк позовної давності щ одо повернення безпідставно отриманих коштів судова кол егія вважає правомірним відр аховувати саме з моменту наб рання законної сили рішенням по справі № 2-15/3497-2008.

Оскільки позовна заява Пр иватним акціонерним товарис твом „Санаторій Карасан” под ана до закінчення трирічного строку з моменту набрання рі шенням по справі № 2-15/3497-2008 законн ої сили, застосування судом п ершої інстанції строку позов ної давності визнається судо вою колегією помилковим.

Враховуючи викладене вище , судова колегія дійшла висно вку, що висновки, які викладен і у рішенні господарського с уду Автономної Республіки Кр им, не відповідають обставин ам справи, рішення постановл ено з порушенням норм матері ального права, тому підлягає скасуванню. За результатами вирішення спору судова коле гія визнає позовні вимоги та кими, що підлягають задоволе нню.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуальн ого кодексу України витрати на сплату судового збору пок ладаються судом на відповіда ча.

Керуючись стат тями 101, 103, пунктом 3, 4 частини пер шої статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу Укра їни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну ск аргу Приватного акціонерног о товариства "Санаторій Кара сан" задовольнити.

2. Рішення господ арського суду Автономної Рес публіки Крим від 13 грудня 2011 ро ку у справі № 5002-22/5122-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов Прив атного акціонерного товарис тва "Санаторій Карасан" задов ольнити.

Стягнути з підп риємства "Укртранснфтогазпр ом" (98542, Автономна Республіка К рим, м. Алушта, смт. Партеніт, ву л. Васильченко, 6, р/р 26004301787038, у філі ї "ГУ ПІБ в Донецькій обл.", МФО 3 34635, ЄДРПОУ 303279775) на користь Прив атного акціонерного товарис тва "Санаторій Карасан" ( 98542, Авт ономна Республіка Крим, м. Алу шта, смт. Партеніт, вул Васильч енко, 10, р/р 2600333632601 в ПАТ "Банк Петр окоммерц - Україна" м. Київ, МФО 300120, ЄДРПОУ 02650682) 244800,0 грн., та 4896,00 грн . витрат на сплату судового зб ору.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.Г. Б алюкова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Закрите акціонерне тов ариство "Санаторій Карасан" (в ул. Васильченко, 10,Партеніт,Ал ушта,98542)

2. Підприємство "Укртрансна фтогазпром" (вул. Васильченко , 6,Партеніт,Алушта,98542)