Рішення

від 21.10.2011 по справі 8/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/466 21.10.11

За позовомВолинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного закладу В«Вузлова лікарня станції Ковель Державного територіально-галузевого об'єднання В«Львівська залізницяВ» до Приватного акціонерного товариства В«Акціонерна страхова компанія В«ІнтерТрансПолісВ» простягнення 131 589, 64грн. Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: - ОСОБА_1 (предст. за довіреністю),

від відповідача: - ОСОБА_2 (предст. за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором №НСМД-2008/08 від 29.02.2008 у сумі 131 589, 64грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч положенням. ст. ст. 526, 527 ЦК України не виконав зобов'язання відповідно до умов договору та вимог ЦК України, та інших актів цивільного законодавства.

Ухвалою від 26.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2011.

Судове засідання, призначене на 30.09.2011 було відкладено у зв'язку із відпусткою судді.

Розгляд справи перенесено на 21.10.2011.

У судове засідання, призначене на 21.10.2011, представники позивача та відповідача з'явлися вимоги ухвали про порушення провадження по справі виконали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2008 між Державним закладом «Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО «Львівська залізниця»і Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»був укладений Генеральний договір ЛЗ ІТР №НСМД-2008/08 про надання медичної допомоги застрахованим особам за ПДМСЗ-ЛЗ (далі -Договір), відповідно до якого здійснювалася організація забезпечення та надання застрахованим особам згідно з Генеральним договором від 29.02.2008 №Л/НВС - 0827 з/НЮ «Про добровільне медичне страхування залізничників»за програмою добровільного медичного страхування залізничників Львівської залізниці кваліфікованої медичної допомоги Медичним закладом.

За вказаним договором заклад зобов'язувався надавати застрахованим особам екстренну та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі на дому своєчасно та належної якості, а відповідач зобов'язаний відшкодовувати лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності (п.п. 3.3, 4.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до розділу 4 договору сторонами визначена вартість медичної допомоги та порядок розрахунків.

Згідно пункту 4.1. договору страхова компанія здійснює до 15 числа місяця наступного за звітним, відшкодування Медичному закладу за фактично надані застрахованій особі додаткового до бюджетного харчування, медикаменти та інші видатки, передбачені програмою в межах ліміту відповідальності страхової компанії за окремим страховим випадком за період лікування застрахованої особи.

Акти звірки взаєморозрахунків за звітний період оформлюється Медичним закладом у відповідності до вимог страхової компанії, та передаються страховій компанії щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним (п. 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів страховою компанією на рахунок Медичного закладу.

Пунктом 4.4. договору передбачено, розрахунки здійснюються протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання медичним закладом, та страховою компанією актів звірки взаєморозрахунків.

Позивач на підтвердження виконання умов договору надав оригінали актів звірок взаєморозрахунків № 11 за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, № 4 за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, № 6 за період з 01.03.2009 по 31.03.2009.

Інші подані позивачем копії актів звірки взаєморозрахунків №№ 3,5,12,13,14, судом у якості належних доказів підтвердження надання послуг до уваги не беруться, оскільки зазначені акти зі сторони відповідача не підписані, тобто оформлені не належним чином.

Згідно вказаних актів №№ 4,6,11 та умов спірного договору вбачається, що ціна послуг за договором №НСМД-2008/08 від 29.02.2008 є наростаючою, відтак вартість наданих послуг згідно з останнім актом № 6 за спірним договором є підсумковою та складає станом на 31.03.2009 - 230, 14 грн.

Позивач 31.01.2011 звернувся до відповідача з письмовою претензією згідно з якою просив здійснити розрахунок відповідно до актів звірок взаєморозрахунків. Відповідач на претензію відповіді не надав.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, вартість послуг згідно з поданими позивачем актами звірки взаєморозрахунків № 4, 6, 11 становить 230, 14 грн.

В розпорядженні суду відсутні документи що підтверджують правомірність заявлених позивачем вимого про стягнення.

Згідно статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частина 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. У ст. 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунки здійснюються протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання медичним закладом та страховою компанією актів звірок взаєморозрахунків. Обов'язок відповідача по сплаті суми заборгованості настав з 31.03.2009 та відповідач повинен був здійснити розрахунок до 10.04.2009.

Так, як відповідачем цього здійснено не було, початок нарахування пені (з урахуванням вихідних днів) починається з 13.04.2009 та закінчується 29.09.2009.

Згідно п. 4.5. договору за прострочення термінів здійснення платежів, передбачених договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання основного платежу.

Відповідно до розрахунку розмір пені становить 23, 91 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати на суму основного боргу за період з квітня 2009 року по червень 2011 року склали 52,01 грн.

Три відсотки річних від простроченої суми за період з 13.04.2009 по 30.06.2011 склали 15,30 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 559, 526, 509, 527, 530, 610, 613 ЦК України ст. 202 ГК України ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Акціонерна страхова компанія В«ІнтерТрансПолісВ» (04080, вул. Фрунзе, 13-Є, м. Київ, інд. код 31451838, р/р 265090001126 в АБ «Експрес-Банк»м. Києва, МФО 322959, р/р 265033068801 в АТ «Банк Богуслав»МФО 380322, ЄДРПОУ 31451838) на користь Державного закладу В«Вузлова лікарня станції Ковель Державного територіально-галузевого об'єднання В« Львівська залізниця В» (45002, вул.. Б. Хмельницького, м. Ковель, р/р 31256272210119 в ГУДКУ у Волинській обл.. МФО 803014, ЄДРПОУ 21740379) 230,14 грн. основного боргу, 23,91 грн. - пені, 52,01 грн. -інфляційні витрати, 15,30 грн. - 3% інфляції, 192 грн. -державне мито, 236 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

дата підписання 12.04.2012 р.