Постанова

від 05.07.2012 по справі 8/466

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2012 № 8/466

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.

в судове засідання з'явилася прокурор Греськів І.І. - посв. від 18.04.2012 року № 117

за участю представників

від позивача: Костишин В.С. - дов. від 03.07.2012 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Волинського транспортного прокурора на рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року

у справі № 8/466 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Волинського транспортного прокурора (м. Ковель Волинської області) в інтересах держави в особі Державного закладу „Вузлова лікарня станції Ковель Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" (м. Ковель Волинської області)

до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс" (м. Київ)

про стягнення 131 589 грн. 64 коп.

встановив:

До господарського суду м. Києва звернувся Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного закладу „Вузлова лікарня станції Ковель Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" з позовом до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс" про стягнення з відповідача на користь позивача борг та санкції за договором від 29.02.2008 року № НСМД-2008/08 в сумі 131 589 грн. 64 коп.

Рішенням від 21.10.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс" на користь Державного закладу „Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО „Львівська залізниця" 230 грн. 14 коп. - основного боргу, 23 грн. 91 коп. - пені, 52 грн. 01 коп. - інфляційних витрат, 15 грн. 30 коп. - 3% інфляції, 192 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Волинський транспортний прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року у справі № 8/466 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача борг та санкції за договором від 29.02.2008 року № НСМД-2008/08 в сумі 87 690 грн. 39 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року прокурору було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 8/466 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

В судове засідання 05.07.2012 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 05.07.2012 року прокурор та представник позивача підтримували вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.02.2008 року між Державним закладом „Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО „Львівська залізниця" і Приватним акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс" був укладений Генеральний договір ЛЗ ІТР № НСМД-2008/08 про надання медичної допомоги застрахованим особам за ПДМСЗ-ЛЗ (далі - Договір), відповідно до якого здійснювалася організація забезпечення та надання застрахованим особам згідно з Генеральним договором від 29.02.2008 року № Л/НВС-0827 з/НЮ „Про добровільне медичне страхування залізничників" за програмою добровільного медичного страхування залізничників Львівської залізниці кваліфікованої медичної допомоги Медичним закладом.

За вказаним договором заклад зобов'язувався надавати застрахованим особам екстрену та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі на дому своєчасно та належної якості, а відповідач зобов'язаний відшкодовувати лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності (п.п. 3.3, 4.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до розділу 4 договору сторонами визначена вартість медичної допомоги та порядок розрахунків.

Згідно пункту 4.1. договору страхова компанія здійснює до 15 числа місяця наступного за звітним, відшкодування Медичному закладу за фактично надані застрахованій особі додаткового до бюджетного харчування, медикаменти та інші видатки, передбачені програмою в межах ліміту відповідальності страхової компанії за окремим страховим випадком за період лікування застрахованої особи.

Акти звірки взаєморозрахунків за звітний період оформлюється Медичним закладом у відповідності до вимог страхової компанії, та передаються страховій компанії щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним (п. 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів страховою компанією на рахунок Медичного закладу.

Пунктом 4.4. договору передбачено, розрахунки здійснюються протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання медичним закладом, та страховою компанією актів звірки взаєморозрахунків.

Позивач на підтвердження виконання умов договору надав оригінали актів звірок взаєморозрахунків № 11 за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, № 4 за період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, № 6 за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що інші подані позивачем копії актів звірки взаєморозрахунків №№ 3,5,12,13,14 не можуть братися в якості належних доказів підтвердження надання послуг, оскільки зазначені акти зі сторони відповідача не підписані, тобто оформлені не належним чином.

Згідно вказаних актів №№ 4, 6, 11 та умов договору вбачається, що ціна послуг за договором від 29.02.2008 року № НСМД-2008/08 є наростаючою, відтак вартість наданих послуг згідно з останнім актом № 6 за спірним договором є підсумковою та складає станом на 31.03.2009 року - 230 грн. 14 коп.

Позивач 31.01.2011 року звернувся до відповідача з письмовою претензією згідно з якою просив здійснити розрахунок відповідно до актів звірок взаєморозрахунків. Відповідач на претензію відповіді не надав.

Ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, вартість послуг згідно з поданими позивачем актами звірки взаєморозрахунків № 4, 6, 11 становить 230 грн. 14 коп.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. У ст. 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ст. 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4 договору розрахунки здійснюються протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання медичним закладом та страховою компанією актів звірок взаєморозрахунків. Обов'язок відповідача по сплаті суми заборгованості настав з 31.03.2009 та відповідач повинен був здійснити розрахунок до 10.04.2009.

Так, як відповідачем цього здійснено не було, початок нарахування пені (з урахуванням вихідних днів) починається з 13.04.2009 року та закінчується 29.09.2009 року.

Згідно п. 4.5 договору за прострочення термінів здійснення платежів, передбачених договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання основного платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань складає 23 грн. 91 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір втрат від інфляції за період з з квітня 2009 року по червень 2011 року складає 52 грн. 01 коп., а розмір 3% річних від простроченої суми за період з 13.04.2009 року по 30.06.2011 року складає 15 грн. 30 коп.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Волинського транспортного прокурора на рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року по справі № 8/466 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року по справі № 8/466 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 8/466 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний__9.07.2012 р.__

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Майданевич А.Г.

Мальченко А.О.