Ухвала

від 11.04.2012 по справі 52/170-5/138-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 52/170-5/138-2012 11.04.12

За заявою Севастопольської міської ради

про роз'яснення рішення та відстрочку виконання рішення суду у справі

За позовом Приватного підприємства "Ариес"

до 1. Севастопольської міської ради

2. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1 (заявника): не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2011 року Приватне підприємство "Ариес" звернулось до суду з позовом до Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсним договору купівлі продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009р. та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р., у справі № 52/170 позов задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р., укладений між територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Приватним підприємством "Ариес"; зобов'язано Севастопольську міську раду повернути Приватному підприємству "Ариес" суму, отриману за договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р. у розмірі 204 960,00 грн.; зобов'язано Приватне підприємство "Ариес" повернути Севастопольській міській раді 1 049/10 000 частин об'єкту нерухомого майна -будівлі бару "Робінзон", який знаходиться в м. Севастополі за адресою: пляж "Омега", дім 13; згідно із рішенням підлягає стягненню з першого відповідача та другого відповідача на користь позивача по 1 067,30 грн. державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.07.2011 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

30.12.2011 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства від відповідача-1 надійшла заява, відповідно до якої заявник просить суд:

- роз'яснити рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170 в частині зобов'язання Севастопольської міської ради повернути Приватному підприємству "Ариес" суму, отриману за Договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р. в розмірі 204 960, 00 грн., а саме: роз'яснити чи належить розуміти рішення про зобов'язання Севастопольської міської ради повернути Приватному підприємству "Ариес" суму, отриману за договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р. у розмірі 204 960, 00 грн. таким чином, що дана сума підлягає поверненню з місцевого бюджету міста Севастополя в порядку виконання місцевого бюджету за видатками, передбаченому нормами ст. ст. 46-49, 78 Бюджетного кодексу України, шляхом установлення відповідного бюджетного призначення і виплати даної суми в порядку виконання місцевого бюджету;

- відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170 в частині зобов'язання Севастопольської міської ради повернути Приватному підприємству "Ариес" суму, отриману за договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р. у розмірі 204 960, 00 грн. до розгляду судом заяви міської ради про роз'яснення рішення.

Враховуючи направлення справи до Вищого господарського суду України, розгляд вказаної заяви було відкладено до повернення справи до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. у справі № 52/170 скасовано, а справу № 52/170 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/270 від 20.03.2012 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 52/170 передано на новий розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 52/170 до свого провадження, присвоєно їй номер "№ 52/170-5/138-2012", розгляд справи призначено на 11.04.2012 р.

Також, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. заяву відповідача-1 про роз'яснення рішення суду та відстрочку виконання рішення суду призначено до розгляду на 11.04.2012 р.

У судове засідання 11.04.2012 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Таким чином, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. ст. 89, 121 ГПК України неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду та вирішення питання про відстрочення його виконання.

За вказаних обставин, розглянувши заяву відповідача-1 про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170, а також його відстрочення, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Роз'яснення рішення, ухвали -це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта.

Отже, роз'яснення рішення, ухвали -це викладення рішення ухвали у більш ясній і зрозумілій формі.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення про його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення змінено чи скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін, а в решті відмовляє у роз'ясненні. Місцевий господарський суд також не вправі роз'яснювати судові рішення апеляційної і касаційної інстанцій, в тому числі про зміну чи скасування рішень названого суду.

Оскільки, як зазначалось вище, рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 р., воно не може бути роз'яснено, а відповідно в цій частині заяви відповідача-1 суд відмовляє.

Що стосується відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

З системного аналізу положень ст. 115 та ст. 121 ГПК України вбачається, що відстрочено може бути також, лише рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент розгляду заяви про відстрочку його виконання, оскільки скасоване рішення виконанню не підлягає.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 89, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Севастопольській міській раді в задоволенні заяви про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170 та відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі № 52/170.

Суддя В.С. Ломака