Ухвала

від 30.05.2012 по справі 52/170-5/138-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 52/170-5/138-2012 30.05.12

За скаргою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

на дії Державної виконавчої служби України

За позовом Приватного підприємства "Ариес"

до 1. Севастопольської міської ради

2. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.06.2010 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 (скаржник): не з'явився;

від ДВС України: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2011 року Приватне підприємство "Ариес" звернулось до суду з позовом до Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсним договору купівлі продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009р. та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р., у справі № 52/170 позов задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р., укладений між територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Приватним підприємством "Ариес"; зобов'язано Севастопольську міську раду повернути Приватному підприємству "Ариес" суму, отриману за договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р. у розмірі 204 960,00 грн.; зобов'язано Приватне підприємство "Ариес" повернути Севастопольській міській раді 1 049/10 000 частин об'єкту нерухомого майна -будівлі бару "Робінзон", який знаходиться в м. Севастополі за адресою: пляж "Омега", дім 13; згідно із рішенням підлягає стягненню з першого відповідача та другого відповідача на користь позивача по 1 067,30 грн. державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.07.2011 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. у справі № 52/170 скасовано, а справу № 52/170 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/270 від 20.03.2012 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 52/170 передано на новий розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 52/170 до свого провадження, присвоєно їй номер "№ 52/170-5/138-2012", розгляд справи призначено на 11.04.2012 р.

При цьому, 05.01.2012 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшла скарга, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати протиправними (незаконними) дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 30256536 від 09.12.2011 р. по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 52/170 щодо стягнення із заявника 1 067, 30 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- відмінити постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 30256536 від 09.12.2011 р. по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 52/170 щодо стягнення із заявника 1 067, 30 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скарга мотивована тим, відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не мав права порушувати виконавче провадження з виконання рішення у даній справі, оскільки відповідач-2 не відноситься до органів, перелік яких наведено в ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим, скаржник вважає, що з його боку було порушено компетенцію, встановлену законом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. зазначену скаргу було призначено до розгляду на 11.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р., у зв'язку з неявкою представників учасників процесу, розгляд скарги відкладено на 23.04.2012 р.

13.04.2012 р. через відділ діловодства суду від Державної виконавчої служби України надійшли матеріали виконавчого провадження ВП № 30256536.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. розгляд скарги відкладено на 21.05.2012 р.

18.05.2012 р. через відділ діловодства суду від скаржника надійшов примірник скарги на постанову ВПВР ДВС України про відкриття виконавчого провадження ВП 30256536 від 09.12.2011 р., викладений державною мовою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд скарги на 30.05.2012 р.

У судове засідання 30.05.2012 р. представники скаржника, відповідача-1 та ВПВР ДВС України не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Таким чином, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У судовому засіданні судом встановлено, що скаржником у якості органу, дії якого оскаржуються визначено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, який не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом Державної виконавчої служби України.

Таким чином, оскільки вказаний підрозділ не має господарської процесуальної правоздатності, суд вважає за необхідне визначити орган, дії якого оскаржуються як Державну виконавчу службу України.

Розглянувши скаргу відповідача-2 на дії Державної виконавчої служби України, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 01.12.2011 р. до Державної виконавчої служби України надійшла заява ПП "Ариес" про примусове виконання наказів у справі № 52/170.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. від 09.12.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 52/170 від 15.07.2011 р. та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови.

Відповідно до повідомлення про вручення № 04053 1583064 8 відповідач-2 отримав зазначену постанову 19.12.2011 р.

Відповідач-2 не погодився із зазначеною постановою та 28.12.2011 р., що вбачається з календарного штампу на відповідному конверті, направив скаргу до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи , міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно пред'явленого державному виконавцю виконавчого документа боржником є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, який є самостійним структурним підрозділом Севастопольської міської ради.

Так, згідно з п. 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затверджений рішенням Севастопольської міської ради № 9128 від 26.01.2010 р., фонд є виконавчим органом Севастопольської міської ради по управлінню майном, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації. (п. 3 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради).

За змістом ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад -органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що вирішення питань з приводу виконання рішень по яким боржником є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради відноситься до компетенції Відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у м. Севастополі, а не відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України визначеної законом компетенції, з огляду на що дії щодо винесення спірної постанови слід визнати протиправними.

При цьому, скаржник також просить суд відмінити постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження ВП № 30256536 від 09.12.2011 р. по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 52/170 щодо стягнення із заявника 1 067, 30 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Проте, з урахуванням того, що відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє, суд дійшов висновку що оскаржувана скаржником постанова від 09.12.2011 р. підлягає визнанню недійсною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 30256536 від 09.12.2011 р. по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 52/170 щодо стягнення з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 1 067, 30 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 30256536 від 09.12.2011 р. по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 52/170 щодо стягнення з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 1 067, 30 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині скарги - відмовити.

Суддя В.С. Ломака