Ухвала

від 13.05.2014 по справі 52/170-5/138-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 52/170-5/138-2012 13.05.14

За скаргою Севастопольської міської ради

на дії Державної виконавчої служби України під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 р. у справі № 52/170-5/138-2012

За позовом Приватного підприємства "Ариес"

до 1. Севастопольської міської ради

2. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1 (скаржник): не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від ДВС: Бойко О.С. за довіреністю № 44-03/44/435 від 24.04.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2012 р. у справі № 52/170-5/138-2012 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р., укладений між Севастопольською міською радою (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Леніна, будинок 3, код ЄДРПОУ 24872845) та Приватним підприємством "Ариес" (99022, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Закамчатська, будинок 5, код ЄДРПОУ 22314839); зобов'язано Севастопольську міську раду (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Леніна, будинок 3, код ЄДРПОУ 24872845) повернути Приватному підприємству "Ариес" (99022, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Закамчатська, будинок 5, код ЄДРПОУ 22314839) 204 960 (двісті чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., сплачених за Договором купівлі-продажу комунального майна № 13-09/КП від 18.05.2009 р.; зобов'язано Приватне підприємство "Ариес" (99022, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Закамчатська, будинок 5, код ЄДРПОУ 22314839) повернути Севастопольській міській раді (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Леніна, будинок 3, код ЄДРПОУ 24872845) 1 049/10 000 часток будівлі бару "Робінзон", що розташований за адресою: м. Севастополь, пляж "Омега", буд. 13, та складається з: будівлі кафе-бару літ. "А" з ганком, котельної літ. "а", санвузла літ. "а1", прибудови літ. "а2", навісу літ. "Б", загальною площею 328,1 кв.м.; стягнуто з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Леніна , будинок 3, код ЄДРПОУ 24872845) на користь Приватного підприємства "Ариес" (99022, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Закамчатська, будинок 5, код ЄДРПОУ 22314839) 1 067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 30 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.; Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Луначарського, будинок 5, код ЄДРПОУ 25750044) на користь Приватного підприємства "Ариес" (99022, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Закамчатська, будинок 5, код ЄДРПОУ 22314839) 1067 (одна тисяча шістдесят сім) грн. 30 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.02.2014 р. представником відповідача-1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на дії Державної виконавчої служби України, відповідно до якої скаржник просить суд визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо стягнення з боржника Севастопольської міської ради штрафу в розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 38166542, у зв'язку з невиконанням рішення суду; скасування постанови державного виконавця від 27.12.2013 р. про стягнення з боржника штрафу за ВП № 38166542.

При цьому, разом зі скаргою відповідачем-1 подано клопотання про відновлення строку для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України, в зв'язку з пропуском його з поважних причин.

В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку для подачі скарги відповідач-1 посилається на те, що ним подано означену скаргу до Севастопольського відділу фельдзв'язку 24.01.2014 р.

07.02.2014 р. згідно з резолюцією керівництва господарського суду міста Києва вказану скаргу передано на розгляд судді Любченко М.О., в зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р., скаргу Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. розгляд клопотання Севастопольської міської ради про поновлення строку для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України було призначено на 12.03.2014 р. При цьому, зобов'язано Відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, будинок 20, код ЄДРПОУ 24025536) надати суду докази на підтвердження подачі Севастопольською міською радою відправлень № 03-15/336 та № 03-15/334 та прийняття відділом Головного управління Державної фельд'єгерської служби у м. Севастополі означених відправлень 24.01.2014 р., а саме, довідку за підписом уповноважених осіб установи; Севастопольській міській раді доручено надати суду: докази на підтвердження обставин, викладених в поданому клопотанні, зокрема докази на підтвердження подачі та прийняття скарги відділом Головного управління Державної фельд'єгерської служби в м. Севастополі 24.01.2014 р., а саме, довідку з відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби в м. Севастополі № 2 за підписом уповноважених осіб установи; всі матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 52/170-5/138-2012; Державній виконавчій службі України: всі матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 52/170-5/138-2012; письмові пояснення з приводу поданого клопотання.

24.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного управління Державної фельд'єгерської служби в м. Севастополі надійшла Довідка щодо направлення довідкової інформації про рух кореспонденції за № 68 від 17.02.2014 р.

28.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Севастопольської міської ради надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 52/170-5/138-2012 для розгляду скарги Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України було передано судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято до свого провадження справу № 52/170-5/138-2012 та призначено до розгляду клопотання Севастопольської міської ради про поновлення строку для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України на 12.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. розгляд клопотання Севастопольської міської ради про поновлення строку для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України було відкладено на 01.04.2014 р., зважаючи на неявку представників сторін.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. справу № 52/170-5/138-2012 для розгляду скарги Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України було передано судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/24073/13 та призначено до розгляду клопотання Севастопольської міської ради про поновлення строку для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України на 01.04.2014 р.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. суд встановив, що відповідач-1 не пропустив строк для подачі скарги на дії Державної виконавчої служби України, у зв'язку з чим необхідності поновлювати відповідний строк - немає.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. розгляд скарги Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України було призначено на 23.04.2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. від представника ДВС України надійшло клопотання про продовження строку розгляду скарги на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. на підставі клопотання представника ДВС України було продовжено строк розгляду скарги на 15 днів та відкладено її розгляд на 13.05.2014 р.

У судове засідання 13.05.2014 р. представники позивача та відповідачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Від представника Державної виконавчої служби України в судовому засіданні 13.05.2014 р. надійшов відзив на скаргу, в якому вона зазначає, що дії державного виконавця, що оскаржуються відповідачем-1, були вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, наголошує на тому, що були відсутні підстави, які зумовлюють відкладення або зупинення виконавчого провадження, проте як і з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду боржник до суду не звертався.

Розглянувши скаргу відповідача-1 на дії Державної виконавчої служби України під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 р. у справі № 52/170-5/138-2012, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Як вбачається з матеріалами справи, з метою примусового виконання прийнятого у даній справі судового рішення, позивач пред'явив до Державної виконавчої служби України наказ господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 52/170-5/138-2012.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. від 28.05.2013 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 38166542 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 52/170-5/138-2012, боржнику надано строк в 7 днів з моменту винесення (отримання) вказаної постанови для самостійного виконання рішення суду.

12.06.2013 р. державним виконавцем було складено Вимогу № 38166542/5-8 щодо негайного повернення боржником на користь ПП «Ариес» 204 960, 00 грн.

Листами № 0315/2922 від 14.06.2013 р., № 0315/3002 від 21.06.2013 р. боржник повідомив державного виконавця, що він не є отримувачем коштів за спірним договором, при цьому, на виконання постанови державного виконавця боржником було направлено вимогу до фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації щодо необхідності вжиття заходів, спрямованих на повернення ПП «Ариес» спірних коштів. Також, боржник повідомив, що він звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з питань здійснення заходів для виконання рішення суду. Враховуючи зазначене, боржник на підставі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» просив не здійснювати заходи з примусового виконання рішення суду.

01.07.2013 р. державним виконавцем було складено Вимогу № 38166542/5-8 щодо негайного повернення боржником на користь ПП «Ариес» 204 960, 00 грн.

10.07.2013 р. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради склав Висновок, згідно з яким станом на 10.07.2013 р. за даними розрахунків рахується помилково зарахована сума грошових коштів за договором купівлі-продажу: по коду 31030000 в сумі 167 384, 00 грн., яка зарахована на рахунок № 31511905700001 на підставі платіжного доручення № 590 від 18.06.2009 р. та платіжного доручення № 864 від 24.07.2009 р., а також по коду 50110008 в сумі 3 416, 00 грн., яка зарахована на рахунок № 31514935700001 на підставі платіжного доручення № 594 від 18.06.2009 р. та платіжного доручення № 856 від 24.07.2009 р., на загальну суму 170 800, 00 грн.

Листом від 10.07.2013 р. № 01-15/1956 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя з проханням здійснити повернення надміру сплачених грошових коштів в якості ПДВ у розмірі 34 160, 00 грн.

Листом від 12.07.2013 р. № 0315/3432 боржник звернувся до державного виконавця з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, в якій наголошував на тому, що ним вживаються всі заходи, спрямовані на виконання в добровільному порядку рішення суду. Крім того, боржник просив повідомити розрахунковий рахунок стягувача, на який необхідно перерахувати кошти.

Листом від 15.07.2013 р. № 03-79 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до ГУ ДКС України в м. Севастополі з проханням здійснити повернення помилково перерахованих коштів по коду 311030000 в розмірі 170 800, 00 грн.

Листом від 22.07.2013 р. № 01-15/2069 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив Севастопольську міську раду про те, що 12.07.2013 р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було повернуто кошти в сумі 34 160, 00 грн. на розрахунковий рахунок Фонду комунального майна. Також, повідомлялось, що до ГУ ДКС України в м. Севастополі було направлено Висновок про повернення помилково сплачених коштів, однак відповідні кошти на рахунок не надійшли.

Листом від 24.07.2013 р. № 0315/3609 боржник повторно повідомив державного виконавця про заходи, які були вжиті для виконання рішення суду.

Листом від 07.08.2013 р. № 01-15/2261 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив Голову Севастопольської міської ради про те, що станом на 06.08.2013 р. операція щодо повернення помилково перерахованих коштів ГУ ДКС України в м. Севастополі виконана не була.

Листом від 27.08.2013 р. № 13-0-14-148/5-8 ВПВР ДВС України повідомило боржника про те, що станом на вказаний час не вбачається підстав для відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа.

Листом від 06.09.2013 р. Севастопольська державна адміністрація в особі Фінансового управління повідомила боржника про те, що кошти від відчуження майна, що перебувало в комунальній власності територіальної громади, є джерелом формування бюджету розвитку та враховуються по коду класифікації доходів 310300000, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. «Про бюджету класифікацію». В Листі було наголошено, що з метою виконання постанови державного виконавця Фондом комунального майна Севастопольської міської ради було підготовлено Висновок від 10.07.2013 р. на повернення коштів платнику, який погоджено з Фінансовим управлінням.

Листом від 20.09.2013 р. боржник повідомив державного виконавця про те, що до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя було направлено Лист з проханням повернути надміру перераховані кошти в сумі 34 160, 00 грн., і такі кошти були повернуті на розрахунковий рахунок Фонду комунального майна 12.07.2013 р. Також, боржник відзначив, що на його адресу надійшов Лист Фінансового управління Севастопольської державної адміністрації, в якому повідомлялось про те, що управлінням погоджено Висновок Фонду комунального майна щодо повернення спірних коштів.

27.12.2013 р. головний державний виконавець ВПВР ДВС України Каращук К.Л. винесла постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 680, 00 грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця від 13.06.2013 р. № 38166542/5-8 та від 01.07.2013 р. № 38166542/5-8.

Звертаючись до суду з даною скаргою, відповідач-1 звертає увагу на те, що державний виконавець безпідставно не відклав виконавчі дії, зважаючи на неможливість боржника з незалежних від нього обставин виконати рішення суду в добровільному порядку в строки, визначені постановою про відкриття виконавчого провадження, а відтак, на думку боржника, і неправомірно виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Оцінюючи вказані доводи, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Аналогічні приписи визначені п. 4.3.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., відповідно до яких встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони позбавлені можливості використати надані їм Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що негайно повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що державному виконавцю надано право у разі наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або у випадку несвоєчасно одержання сторонами документів виконавчого провадження, - відкласти виконавчі дії.

При цьому, необхідно звернути увагу, що за змістом норми ст. 35 Закону та п. 4.3.2. Інструкції таке відкладення виконавчих дій є саме правом, а не обов'язком державного виконавця.

У свою чергу, реалізуючи таке право, державний виконавець має встановити наявність обставин, про які зазначено в диспозиції вказаних норм.

Крім того, відкладення виконавчих дій може бути ним здійснено на строк не більше 10 днів.

В даному випадку, державний виконавець, розглянувши заяву боржника, дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення виконавчих дій.

Такі висновки державного виконавця, на думку суду, не суперечать обставинам справи, оскільки сам по собі факт перерахування грошових коштів, отриманих за спірним договором купівлі-продажу, до бюджету, не є обставиною, яка перешкоджає державному виконавцю виконувати рішення суду про зобов'язання відповідача-1 повернути відповідні кошти позивачу.

Навпаки, на думку суду, дії державного виконавця, враховуючи зобов'язальний характер рішення суду, мають бути спрямовані на те, щоб спонукати боржника вживати всіх необхідних заходів щодо виконання такого рішення в найкоротші строки, з метою недопущення порушення прав стягувача, для якого затягування строку виконання рішення боржником може спричинити знецінення спірних грошових коштів, а відповідно завдати шкоди його правам та законним інтересам.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов'язки і права державних виконавців, серед яких, зокрема, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В свою чергу, ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону.

Оцінюючи дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про те, що державний виконавець діяв у повній відповідності з наданими йому повноваженнями та згідно з встановленими обставинами невиконання боржником вимог державного виконавця щодо виконання рішення суду.

У свою чергу, вирішуючи питання того, чи з поважних причин боржником не було виконано рішення суду у даній справі, суд відзначає, що як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець відкрив провадження за поданою стягувачем заявою 28.05.2013 р. та лише більше ніж через шість місяців - 27.12.2013 р. виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 680, 00 грн.

Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Таким чином, враховуючи визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2013 р. семиденний строк для добровільного виконання, державний виконавець, встановивши на восьмий день, що боржником не виконано в добровільному порядку рішення суду, мав накласти штраф на боржника в порядку ч. 2 ст. 75 Закону.

В даному випадку, державний виконавець, отримавши від боржника письмові пояснення щодо обставин, які на думку останнього ускладнювали негайне виконання рішення суду, не вживав заходів з накладення штрафу більше ніж шість місяців.

Водночас, встановивши, що боржник не виконує рішення суду тривалий час, надавши оцінку поважності відповідних обставин на предмет того, чи дійсно вони не дають можливості боржнику виконати рішення суду та чи намагався боржник їх усунути, на переконання суду, державний виконавець правомірно наклав на боржника штраф, реалізуючи приписи ч. 2 ст. 75 Закону.

Посилання боржника на те, що рішення суду не виконане з обставин, від нього незалежних, зокрема, в силу протиправної бездіяльності органів Державної казначейської служби України, до уваги суд не приймає, оскільки доказів оскарження такої бездіяльності боржником, суду не представлено, що свідчить про те, що боржник тривалий час не вживає всіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Севастопольської міської ради на дії Державної виконавчої служби України під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 р. у справі № 52/170-5/138-2012 залишити без задоволення.

Суддя В.С. Ломака