Рішення

від 28.10.2008 по справі 16/94-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/94-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2008 р.                                                            Справа № 16/94-08

вх. № 4175/6-16

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Гончаренко А.В., довіреність № 010-01/5675 від 11.10.06 р.

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Мозговий М.В., довіреність б/н від 05.08.08 р.

3-ї особи - не з'явився;   

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк Україна" в особі ХФ ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Харків    

до  Приватної фірми "Разноторг" м. Харків

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецруда" м. Харків  

   3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Приватне підприємство „Вівальді” м. Харків  

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати недійсним правочин - видачу простого векселя від 19.07.2006р. на бланку № 80351931172980, на тій підставі, що дії відповідачів під час видачі зазначеного векселю не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки вексель видано з порушенням порядку, встановленого ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", між відповідачами не існувало грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

20.08.2008р. представник 2-го відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги безпідставні, оскільки 12.01.2006р. між ПФ "Разноторг" (продавець) та ТОВ "Укрспецруда"  (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 214/01 відповідно до умов якого продавець  продав  ТОВ "Укрспецруда" товар (котли в асортименті) на загальну суму 740 520,00 грн. Відповідно до п. 2.2. розділу 2 вищевказаного договору, покупець розраховується з продавцем  шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, або у інший спосіб за домовленістю. ПФ "Разноторг" (надалі – Фірма) виконала свої зобов'язання за вказаним договором перед ТОВ "Укрспецруда" (надалі – Товариство), внаслідок чого у Товариства виникло грошове зобов'язання перед Фірмою, що підтверджується податковою накладною № 43 від 16.01.2006р. на суму 740 520,00 грн. Вказує, що твердження позивача про відсутність грошових зобов'язань у Товариства перед Фірмою є безпідставними, а видача простого векселя від 19.07.2006р. відбулась відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Крім того, зазначає, що твердження позивача про те, що ТОВ "Укрспецруда" навмисно сприяло настанню обставин порушення справи  про банкрутсво безпідставне, оскільки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова проводилась перевірка в порядку передбаченому ст. 97 КПК України, за заявою керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" щодо наявності в діях службових осіб ТОВ "Укрспецруда" ознак складу злочину, передбаченого ст. 218 КК України. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ "Укрспецруда" за ст. 218 КК України відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

11.09.2008р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заперечення на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що  факт одержання товару за договором купівлі-продажу має бути зафіксованим у первинних (зведених) облікових документах, які є підтвердженням здійснення відповідної господарської операції. Також вважає, що відповідно до наданої ним довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, найменування підприємства, якому видавався вексель - Приватне підприємство „Разноторг”, а не Приватна фірма. Окрім того, вказує, що згідно  п. 5.2. кредитної угоди № 6806К24, що була укладена  09.03.2006 р. між Товариством та ВАТ „Укрексімбанк” передбачено, що позичальник зобов'язується не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договорів поруки, виписки векселів, без письмової згоди банку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2008 року, керуючись приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України, суд залучив за своєю ініціативою до участі у справі №16/94-08 у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів – Приватне підприємство "Вівальді" ( м. Харків, вул. Переможців, 10, код 32871564), яке за твердженням позивача є векселедержателем, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на його  права  або  обов'язки, щодо однієї із сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оголосив заперечення щодо залучення у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів  Приватного підприємства "Вівальді".

Представник  1-го відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві. Пояснив, що Фірма виконала свої зобов'язання за договором №214/01 перед Товариством у повному обсязі, внаслідок чого у Товариства виникло грошове зобов'язання на суму 740 520,00 грн. перед Фірмою, підтвердженням чого є витяг з реєстру отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що 16.01.2006р. ТОВ "Укрспецруда" отримало податкову накладну № 43 на суму 740 520,00 грн. У зв'язку з чим, відповідно до п.2.2. договору №214/01 та листа Фірми від 13.01.2006 р., Товариство 19.07.2006р.  видало Приватній фірмі „Разноторг” вексель на бланку №80351931172980; надати первині (облікові) документи та інші витребуванні судом документи не має змоги,   їх було вилучено співробітниками податкової міліції, копії протоколу виїмки не має, де знаходяться документи не знає;  виконуючим обовязки керівника Товариства Бровіною І.В.  здійснювались заходи щодо розшуку, поверненню та відновленню відсутньої на підприємстві документації, яка була вилучена правоохороними органами, однак не вся вилучена документація повернута.  Також пояснив, що 12.11.2007р. заяву  приватного підприємства "Вівальді" про визнання банкрутом  – ТОВ "Укрспецруда", м. Харків, прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №Б-24/232-07, а постановою господарського суду Харківської області від 03.07.2008р. по справі №Б-24/232-07 Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрспецруда” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого П'янова Сергія Васильовича.

Представник 3 – ї особи у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги вважає безпідставними та не підлягаючими задоволенню. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача визнати недійсним правочин - видачу простого векселя 19.07.2006р. на бланку №80351931172980.

Позивач не змінював підставу або предмет позову, суд розглядає позов в межах заявлених вимог.

У Постанові Пленуму Верного Суду України від 08.06.2007р. № 5  „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів” визначено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211,  215-236,  509-609 Цивільного кодексу України ). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до  вексельних  правочинів  застосовуються  загальні норми Цивільного кодексу України  з урахуванням їх особливостей.

Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями  215-236  ЦК  України із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності  правочинів.  Визнання судом  зазначених  правочинів  недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для  чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203  Цивільного кодексу України.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч. 3 ст. 215 ЦК України).

12 січня 2006 р. між ПФ „Разноторг” та ТОВ „Укрспецруда” був укладений договір купівлі - продажу №214/01, за яким ПФ „Разноторг” продає, а ТОВ „Укрспецруда” купує котли водонагрівальні на загальну суму– 740 520,00 грн.

У пункті 2.2. договору №214/01 сторони передбачили, що  2-й відповідач розраховується з 1-м відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок 1-го відповідача, або другим способом за домовленістю.

Як вбачається з матеріалів справи ( т. 2 а.с. 27) листом від 13.01.2006р. ПФ „Разноторг” повідомила Товариство, що не заперечує проти можливої вексельної форми розрахунку за договором купівлі-продажу №214/01 від 12.01.2006р.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

19.07.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрспецруда” видало простий вексель  №80351931172980 номінальною вартістю 150 000,00 грн., та зобов'язалось заплатити 19.07.2007р. Приватній фірмі „Разноторг” чи його наказу  150 000,00 грн.  

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані  роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою,  якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору  припиняються  грошові  зобов'язання  щодо платежу за цим договором та  виникають  грошові  зобов'язання  щодо  платежу  за векселем.

Отже, умова щодо проведення розрахунків відповідачами по договору купівлі-продажу №214/01 від 12.01.2006р. із застосуванням векселя викладена у письмовій формі, сума зобов'язання Товариства  не  менша, ніж сума платежу за векселем, наявність заборгованості  Товариства по договору купівлі-продажу №214/01 від 12.01.2006р. позивачем не спростована.

Згідно індосаменту 26.07.2006р. ПФ «Разноторг» передав  простий вексель  №80351931172980 номінальною вартістю 150 000,00 грн. зі строком погашення – 19.07.2007р. ПП «Вівальді».

Відповідно до ст. 194 ЦК України,  цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно зі ст. 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” вексель є цінним папером, який посвідчує безумовне  грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Частина 7 статті 164 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 2 Женевської Конвенції від 07.06.1930 р. встановлено, що Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі – Уніфікований закон)  застосовувається до переказних та простих векселів, які видані на момент набуття чинності цієї Конвенції. Спірний вексель видано 19.07.2006р., а 06.01.2000р. для України  набула  чинності Женевська конвенція 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Таким чином, спірні відносини мають регулюватися Уніфікованим Законом “Про переказні векселі та прості векселі” та Законом України "Про обіг векселів в Україні".

За приписами  статті  77  Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема що стосується індосаменту та реквізитів векселя.

Перелік обов'язкових реквізитів  для  переказного  векселя наведено у ст.  1,  а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону. Виходячи зі змісту ч.  2 ст.  196 ЦК України  і статей 2,  76 Уніфікованого закону документ,  який не містить  обов'язкових  реквізитів,  перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону,  не є цінним папером (векселем), а може мати силу  простої  боргової  розписки,  за  винятком  випадків,  прямо зазначених в абзацах 2-4 ст.  2,  абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Судом встановлено, що надана до матеріалів справи копія векселя №80351931172980 від 19.07.2006р.  містить всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 75 Уніфікованого закону.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться  вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними.

Факт видачі векселя не заперечується сторонами, сторони не заперечують, що на момент розгляду справи векселедержателем простого векселю №80351931172980 на суму 150 000,00 грн. внаслідок індосаменту є ПП „Вівальді”.

Суд відхиляє посилання  позивача на ст.ст.  228, 229, 230 ЦК України, як на підставу визнання правочину –видачу векселя №80351931172980 номінальною вартістю 150 000,00 грн. недійсним, оскільки ТОВ „Укрспецруда” взяло на себе зобов'язання отримати письмову згоду банку на вчинення таких дій, виходячи із наступного.

09.03.2006р. між позивачем (далі- Банк) та Товариством (далі-Позичальник) укладено кредитну угоду № 6806К24 (для відновлюваної кредитної лінії) (далі - Кредитна угода).

Як вбачається з п. 3.1. ст. 3 Кредитної угоди банк відкриває позичальнику  відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 000 000,00 грн., строком до 29.12.2006р. на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового  використання.

Розмір необхідного забезпечення для покриття кредиту визначено сторонами :190% від суми основного боргу та відсотків за один рік користуванням кредиту (п.п. 3.2.10, п. 3.2., ст. 3 Кредитної угоди).

Підпункт 3.9.1. п. 3.9. статті 3 кредитної угоди №6806К24 встановлює, що на дату надання кредиту позичальник зобов'язаний надати банку забезпечення у розмірі, зазначеному в п.п. 3.2.10 цієї угоди. Забезпечення у зазначеному розмірі повинно підтримуватися позичальником протягом всього строку чинності цієї угоди. В забезпечення Кредитної угоди були укладені договори поруки ( № 6806 Р 4 від 13.03.2006 р.), застави( № 6806 Z 60 від 14.03.2006 р.; № 6806 Z 54 від 09.03.2006 р.; № 6806 Z 55 від 09.03.2006 р.) та іпотеки № 6806 Z 61 від 15.03.2006 р.

Згідно п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 кредитної угоди №6806К24 позичальник зобов'язується без попередньої письмової згоди банку до повного погашення своєї заборгованості за кредитною угодою №6806К24 та виплати належних за кредитом відсотків та платежів не брати на себе боргових зобов'язань перед 3-ми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів (крім податкових векселів) тощо.

Враховуючи вищевикладене суд відхиляє доводи позивача, що спірний вексель видано в порушення умов Кредитної угоди, оскільки заборгованість Товариства  перед Фірмою згідно договору купівлі - продажу №214/01 від 12.01.2006р. виникла до укладання Кредитної угоди з позивачем.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що зазначене у векселі №80351931172980 на суму 150 000,00 грн. найменування підприємства векселодержателя - Приватна фірма „Разноторг”, не відповідає вимогам ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» виходячи з наступного.

Представником 2-го відповідача надано до матеріалів справи копії документів, надані Фірмою при укладанні  договору купівлі-продажу №214/01, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи; статуту Приватної фірми „Разноторг” (зареєстрованого розпорядженням №984/1.20/ від 31.10.1997р. виконкому Харківської міської Ради народних депутатів); свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, де зазначено найменування (організаційно-правова форма) 1-го відповідача - Приватна фірма „Разноторг”, як і у договорі купівлі-продажу №214/01 від 12.01.2006р. та векселі№80351931172980.  Зазначене дає підстави суду прийти до висновку, що станом на дату видачі спірного векселя найменування Приватна фірма „Разноторг” відповідало статутній документації.

Суд не приймає у якості належного доказу надану позивачем довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 683147  та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 695088 у яких зазначено найменування  - приватне підприємство „Разноторг” , код 25180115 виходячи із наступного.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 683147 містить застереження, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться у стані формування. У зв'язку з чим відомості станом на 18.08.2008р. про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є неповними. У довідці вказано, що 02.08.2007 р. проведено реєстраційну дію – включено відомості про юридичну особу (архівна дія); що 02.08.2007 р. проведено реєстраційну дію – внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи; 09.08.2007 р. проведено реєстраційну дію – внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом було  направлено  запит  до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про видачу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у  зв'язку з розглядом  господарським судом Харківської області справи №16/94-08 щодо юридичної особи Приватної фірми "Разноторг"  (код 25180115) за критерямиї пошуку відомостей про юридичну особу:

- за ідентифікаційним кодом - 25180115;

- найменування - Приватна фірма "Разноторг";

- за місцезнаходженням -  61012, м. Харків, пров. Крахмалевський, 6;

У запиті суду зазначано, що до витягу необхідно внести відомості:

- дані про постановку на облік (зняття з обліку);

- стан юридичної особи;

- чи змінювалась організаційно-правова форма юридичної особи (з вказівкою всіх змін, що були внесені до Єдиного державного реєстру з посиланням на документ на підставі якого внесено зміни);

- статус відомостей про юридичну особу.

У наданому на запит суду витягу  з Єдиного державного реєстру  ( т. 2 , а.с. 1-5)  було зазначено, що повне найменування  - приватне підприємство „Разноторг”;  ідентифікаційний код - 25180115; дата державної реєстрації юридичної особи – 31.10.1997 р.; статус відомостей про юридичну особу – не підтверджено ; стан юридичної особи – в стані припинення підприємницької діяльності; серія, номер та дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію – відомості відсутні; вид установчих документів – відомості відсутні; керівник юридичної особи – невизначена фізична особа; дані про розмір статутного фонду ( статутного або складеного капіталу), сплаченого капіталу та дата закінчення його формування – 0,00 грн., 0,00 грн., статутний фонд сформовано; перелік засновників ( учасників) юридичної особи – невизначена фізична особа, розмір внеску до статутного фонду – 0,00 грн.; ідентифікаційні коди, найменування та місцезнаходження юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа – відомості відсутні; ідентифікаційні коди, найменування та місцезнаходження юридичних осіб – правонаступників – відомості відсутні; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, назва органу, що прийняв рішення щодо визнання  її банкрутом – 03.08.2007, 06.08.2007, Ю/50-170-07, Господарський суд Харківської області. Тобто, відомості внесені  без посилання на Статут, реєстраційні документи.

Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 695088 містить застереження, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться у стані формування. У зв'язку з чим відомості станом на 24.09.2008р. про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є неповними.

Відповідно  постанови про визнання  боржника банкрутом від 03.08.2008 р. по справі № Б-50/170-07 визнано  приватну фірму «Разноторг» (код 25180115)  за адресою м. Харків, пров. Крахмалевський, 6; зареєстровану виконавчим комітетом Харківської міської ради № 984/1.20 від 31.10.1997 р. – банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У постанові зазначено - з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинити. Припинити повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці.

Судом досліджено наданий із матеріалів справи про банкрутство № Б-50/170-07 витяг із Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України , у якому станом на серпень 2007 р. числиться приватна фірма «Разноторг» , код 25180115.

Враховуючи, що 03.08.2008 р. постановою по справі № Б-50/170-07 визнано  приватну фірму «Разноторг» (код 25180115) за адресою м. Харків, пров. Крахмалевський, 6; зареєстровану виконавчим комітетом Харківської міської ради № 984/1.20 від 31.10.1997 р. – банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено. У процесі ліквідаційної процедури зміни до найменування не вносились. Позивач та реєстратор не надали суду доказів  зміни найменування приватної фірми  «Разноторг» на приватне підприємство «Разноторг» чи правонаступництва.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відомості Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про приватне підприємство „Разноторг” з ідентифікаційним кодом – 25180115 не відповідають дійсності, суд їх не приймає до уваги. Існує  з  ідентифікаційним кодом – 25180115  Приватна фірма "Разноторг, м. Харків, пров. Крахмалевський, 6.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили що на момент видачі простого векселя №80351931172980 від 19.07.2006р. між Товариством та Фірмою не існувало грошового боргу за фактичні поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, також позивачем не доведено, що у відповідачів на момент укладання спірного правочину не було намірів спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Не доведено неправомірність видачі векселя 1-му відповідачу. Позивач не спростував доводи 2-го відповідача, що спірний вексель видано в часткову сплату за отримані по договору №214/01 від 12.01.2006р .

Матеріалами справи підтверджується, що первинна бухгалтерська документація Товариства вилучалась правоохороними органами, за таких обставин суд вважає, що відсутність накладних, про отримання товару по договору купівлі-продажу не є підставою для визннання недійсним правочину – видачу спірного векселя.

Статтею 1 ГПК України встановлено право юридичних та фізичних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не доведено суду і судом не встановлено факту порушення, у зв'язку з видачею 19.07.2006 р. простого векселя №80351931172980 номінальною вартістю 150 000,00 грн прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі,  до того ж, як вбачається з кредитної угоди  №6806К24 від 09.03.2006р. державні грошові кошти надані позивачем під забезпечення у розмірі 190% від суми основного боргу та відсотків за один рік користуванням кредиту.

Враховуючи вищевикладене, не доведеність позивачем  заявлених вимог, суд відмовляє у задоволені позову.

З урахуванням положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. ст. 70, 77, 78 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ,ст. ст. 1, 4, 12, 33-36, 43, 44,  49, 82-85  ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

Повний текст  рішення виготовлено та підписано 30.10.2008р.