Постанова

від 10.06.2009 по справі 16/94-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/94-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2009 р.                                                                                    № 16/94-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р.

у справі№ 16/94-08

господарського судуХарківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові

до1) Приватної фірми "Разноторг",2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецруда"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Приватне підприємство "Вівальді"

провизнання недійсним правочину

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Гончаренко А.В., дов. № 010-01/5675 від 11.10.2006 р.;

відповідача-1:— не з'явились;

відповідача-2:— не з'явились;

третьої особи:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові (далі –Філія) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним правочин –видачу простого векселя від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980.

Позовні вимоги Філія обґрунтовувала тим, що:

– між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецруда" (далі –Товариство) укладено кредитний договір, на підставі якого Товариство отримало у строкове користування грошові кошти на умовах їх відплатного повернення;

– Товариство емітувало простий вексель від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980 на користь Приватної фірми "Разноторг" (далі –Фірма) на суму 150 000,00 грн. строком погашення до 19.07.2007 р., чим порушила ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", оскільки  між Товариством та Фірмою не існувало грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;

– Товариство не сплатило простий вексель від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980 у встановлений строк, у зв'язку з чим щодо нього було порушено справу про банкрутство.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2008 р. (суддя Здоровко Л.М.) у задоволенні позовних вимог Філії відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р. (колегія суддів: Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Філія у порушення частини першої ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх позовних вимог, зокрема не довела того, що між Товариством та Фірмою не існувало грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, на підставі якого Товариство видало Фірмі простий вексель від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980.

Філія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р. і рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Викладені у касаційні1й скарзі вимоги Філія обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили (неправильно застосували) ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 9 Закону України "Про облік та бухгалтерську звітність в Україні", ст. ст. 203, 228, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 27, 32, 32, 33, 34, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Філії до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Філії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З наведених норм Господарського процесуального кодексу України випливає, що підприємства та організації мають право звертатись до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина перша та п. 2 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України визначають, що  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Філія зазначала, що Товариство, видавши Фірмі простий вексель від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980, який у подальшому у порядку індосаменту було передано Приватному підприємству "Вівальді", та не сплативши його у встановлений строк, сприяло настанню обставин, які є підставою для порушення справи про його банкрутство у зв'язку з несплатою вказаного векселя.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у даному випадку визнання недійсними правочину з видачі векселя не тягне за собою припинення індосаментного ряду, і, відповідно, не робить вексель таким, що не підлягає оплаті.

Таким чином, задоволення позовних вимог Філії про визнання недійсним правочину з видачі Товариством Фірмі простого векселя від 19.07.2006 р. на бланку № 80351931172980 у даному випадку не призведе до захисту прав та охоронюваних законом інтересів Філії.

Вказане свідчить, що Філія, звертаючись з позовними вимогами про визнання недійсним правочину з видачі векселю, обрала неправильний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судові акти по даній справі, хоча і прийняті з інших мотивів, підлягають залишенню в силі з мотивів, викладених вище.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р. у справі № 16/94-08  господарського суду Харківської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало