Рішення

від 20.10.2006 по справі 20/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/270

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.10.06 р.                                                                               Справа № 20/270                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.                                                                                

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Жовтневого району м.Маріуполя, м.Маріуполь, в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БРАШ”, м.Маріуполь

про стягнення 12494,04 грн.

За участю представників:

від позивача: Бурлаченко О.С. - дов.

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Лисенко С.І.

СУТЬ СПОРУ:

  До господарського суду Донецької області звернувся Прокурор Жовтневого району м.Маріуполя, в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БРАШ”, м.Маріуполь, про стягнення 12494,04 грн., з яких 12050,87 грн. – борг з орендної плати, 443,17 грн. – суми пені за договором оренди земельної ділянки від 29.04.04 р.

В обґрунтування своїх вимог прокурор надав суду копії вищевказаного договору, рішення виконкому Маріупольської міської ради № 532/8 від 20.11.02 р., довідки про грошову оцінку земельної ділянки, плану та акту встановлення меж земельної ділянки, акту приймання-передачі земельної ділянки, розрахунок заборгованості.

         У поясненнях без номеру та без дати, наданих суду 20.10.06 р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи їх посиланням на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16.07.03 р. № 279, розрахунок позовних вимог.

         Прокурор, що приймав участь у розгляді справи, позовні вимоги підтримав.

         Відповідач свого представника до судового засідання не направив, у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, посилаючись на те, що в силу ст.125 Земельного кодексу України обов'язок зі сплати орендної плати за вищевказаним договором виник у відповідача після укладання договору, зареєстрованого 30.04.04 р.

         Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд ВСТАНОВИВ:

          Рішенням від 20.11.02 р. № 532/8 виконавчого комітету Маріупольської міської ради відповідачеві надано із земель житлової та громадської забудови в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:017:0086) площею 0,0432 га для роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією.

          На підставі зазначеного рішення позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 29.04.04 р. укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), зазначеної у рішенні, до 20.11.05 р.

          Договором передбачено, що плата за землю вноситься у вигляді орендної плати за базовий податковий (звітний період), щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Орендна плата за землю (платіж) вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 457,64 грн./кв.м

          Договором встановлено, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. При цьому, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розміру зі дня індексації.

           Крім того, Договір містить умову наступного змісту „За період зі дня прийняття рішення виконкому Маріупольської міської ради про виділення земельної ділянки до державної реєстрації цього договору орендна плата  за земельну ділянку вноситься орендарем до бюджету у розмірі, визначеним цим договором, без нарахування пені.”

          Договором передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більш ніж 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

          Договором встановлено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.

          29 квітня 2004 р. договір посвідчено нотаріусом.

          30 квітня 2004 р. Договір зареєстровано  у Маріупольській міській раді.

          30 квітня 2004 р. сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки.

          Суть позову полягає у стягненні з відповідача на користь позивача  12050,87 грн. – суми заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою та 443,17 грн. – суми пені за порушення строків сплати орендної плати.

          Як вбачається з наданого позивачем „Розрахунку договірних обов'язків по орендній сплаті за землю станом на 04.07.06р.”, заборгованість відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою позивачем визначена за період з листопада 2002 р. по листопад 2005 р., а пеня нарахована за період з 05.07.05 р. по 04.07.06 р.

          Визначення ціни позову саме за вищевказані періоди позивач обґрунтовує посиланням на умову Договору стосовно сплати орендної плати за період з дня прийняття рішення про надання земельної ділянки, тобто з 20.11.02 р., на рішення виконкому Маріупольської міської ради від 16.07.03 р. № 279 про обов'язок орендарів сплачувати орендну плату з дня прийняття рішення про виділення ділянок в оренду, а також на те, що дія Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів всіх рівнів.

          Відповідач позову не визнав, посилаючись на те, що визначеної прокурором заборгованості відповідача на користь позивача не існує, оскільки Договір укладено 29.04.04 р., а в силу ст.125 Земельного кодексу України, право оренду та обов'язок зі сплати орендних платежів виникають після укладення договору оренди.

           Відповідно до ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

           Згідно із ст.4-3) зазначеного кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

           Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

        Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

        Згідно із ст.5 зазначеного закону, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

        Статтею 6 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

        Відповідно до ст.13 зазначеного закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

        Згідно із ст.17 Закону України „Про оренду землі”, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

         Відповідно до ст.18 вищевказаного закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

        Згідно із ст.21 зазначеного закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

        Відповідно до ст.25 Закону України „Про оренду землі”, орендар земельної ділянки має право, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

        Згідно із ст.31 зазначеного закону, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

        Відповідно до ст.13 Закону України „Про плату за землю”, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

        Згідно із ст.15 зазначеного закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

         Відповідно до ст.25 Закону України „Про плату за землю”, розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

        Згідно із ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

        Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

        Відповідно до ст.116 зазначеного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

        Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

        Згідно із ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

        Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а також що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

        Відповідно до ст.126 зазначеного кодексу, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

        Статтею 15 Закону України „Про оренду землі”, визначено склад істотних умов договору, та передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

       Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

        Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

        Статтею 6 зазначеного кодексу передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

        Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

        Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.  

        Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникали до його укладення.

        Статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

        Відповідно до ст.216 зазначеного кодексу, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

        Згідно із ст.232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

        З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, враховуючи наступне.

        Сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, який містить суттєві умови, що передбачені законом.

        Договором визначено, крім іншого, розмір, порядок, строки сплати орендних платежів, вид та розмір штрафних санкцій (пені), що застосовується у разі несвоєчасної сплати орендної плати.

        Крім того, договором передбачено, що орендна плата сплачується з дня прийняття рішення виконкому Маріупольської міської ради про виділення земельної ділянки до державної реєстрації договору, що не суперечить вищевказаним нормам права.

        Наявність фактичних відносин між сторонами, пов'язаних з орендою земельної ділянки, що виникли після прийняття рішення виконкому про надання відповідачеві в оренду землі, підтверджується матеріалами справи – планом (схемою) меж земельної ділянки, актом встановлення та узгодження меж землекористування, довідкою про грошову оцінку землі.

        Після укладення та реєстрації договору сторонами складено акт прийняття-передачі земельної ділянки.

        Відповідач доказів сплати орендної плати та пені на користь позивача суду не надав, обставини, викладені прокурором у позові, не спростував.

        Отже, позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи діючого законодавства України, доведені матеріалами справи, внаслідок чого підлягають задоволенню.

        Судові витрати покладаються на відповідача.

        На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 4-2), 4-3), 29, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193, 216, 232 Господарського кодексу України, ст.11, 509, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст.93, 116, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.1, 5, 6, 13, 15, 17, 18, 21, 25, 31 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст.13, 15, 25 Закону України „Про плату за землю”, суд         

                                                                В И Р І Ш И В:

            Позов - задовольнити повністю.     

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРАШ” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, б.Шевченка, 295-а, поточний рахунок 26007540015001 в МФ КБ „Приватбанк”, МФО 335429, ЄДРПОУ 32164376) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, 70, поточний рахунок 33212812500052 код 13050200, отримувач-Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164947)12050,87 грн. боргу з орендної плати, 443,17 грн. пені.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРАШ” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, б.Шевченка, 295-а, поточний рахунок 26007540015001 в МФ КБ „Приватбанк”, МФО 335429, ЄДРПОУ 32164376) на користь Державного бюджету України 124,94 грн. держмита.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРАШ” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, б.Шевченка, 295-а, поточний рахунок 26007540015001 в МФ КБ „Приватбанк”, МФО 335429, ЄДРПОУ 32164376) на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр” (03057, м.Київ, пр.Перемоги, 44, поточний рахунок 26002014180001 у ВАТ „Банк Універсальний”, м.Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

             Видати накази у встановленому законом порядку.

             Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20.10.06 р.

             Повний текст рішення підписано  25.10.06 р.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

             Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський  суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Донець О.Є.                               

Надруковано 5 прим.:

1 – позивачу,

1 – відповідачу,

1 – у справу

2 - прокурору