Постанова

від 09.04.2012 по справі 22/352

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2012 р. Справа № 22/352

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В. суддівШевчук С.Р., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. у справі№ 22/352 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" провизнання недійсним договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОСОБА_4 дов. б/н від 10.06.2011р. - відповідачаОСОБА_5 дов. б/н від 08.09.2011р. ОСОБА_6 дов. №33-21/27474/1 від 26.12.2011р. В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним кредитного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2011 року (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року (у складі головуючого Баранця О.М., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) у справі №22/352 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 06 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (надалі -відповідач; банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" (надалі -позивач; позичальник) укладено кредитний договір за умовами п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 146 600, 00 швейцарських франків у порядку та на умовах, зазначених у договорі; вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 711 713, 53 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору з підстав невідповідності його умов щодо встановлення зобов'язання в іноземній валюті за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії, що суперечить ст.ст. 3, 19, 22, 41, 99 Конституції України та вимогам нормативно-правових актів з валютного регулювання й контролю. Також, позивач посилається на порушення засад цивільного законодавства, зокрема, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Перевіривши доводи позивача щодо недійсності зазначеної угоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що згідно статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 198, 345 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій мають достатні юридичні підстави та вправі надавати кредити резидентам в іноземній валюті.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Національний банк України видав ПАТ "УкрСиббанк" банківську ліцензію № 75 яка зареєстрована 28.10.1991р. та дозвіл №75-3 від 28.12.2009р. з додатком (додаток до банківського Дозволу № 75-3 від 28.12.2009р. ) на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Доводи касаційної скарги про необхідність отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентами і нерезидентами для здійснення разової валютної операції відповідно вимог підпунктів "в" і "г" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які передбачають наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49 (зі змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Беручи до уваги норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. ст. 47, 49) та ч. 1 ст. 345 ГК України, кредит -це позиковий капітал у грошовій формі, який надається у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового використання; кредитна операція передбачає надання позичальнику обумовленої договором суми коштів із обов'язком останнього повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Таким чином, операція по видачі кредиту та його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу, а отже, ця операція не потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Більш того, Національний банк України у своєму листі за №13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки повторюють доводи позовної заяви та апеляційної скарги, що були предметом розгляду попередніх судових інстанцій та спростовані їх правильними та обґрунтованими висновками, а також пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди дали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки у встановленому ст.ст.33,34 ГПК України порядку позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Отже, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум-LTD" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. у справі № 22/352 залишити без змін.

Головуючий О.В. Кот

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець