Постанова

від 18.04.2012 по справі 7/090-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 7/090-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фоззі-Фуд"

на рішення господарського суду Київської області від 13.10.2011р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р.

у справі № 7/090-11

за позовом Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Елена"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

3-тя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у

Київській області

про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.Р. -перший заступник директора,

від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність у матеріалах справи,

від 3-тьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Елена" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" і просило суд зобов'язати останнього у строк не пізніше 50 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати позивачу проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва: реконструкція нежитлової будівлі "Будинок побуту" за адресою: площа Привокзальна, буд.5 м.Славутич, Київська область, розроблену з урахуванням усунення наявних в ній недоліків та усього обсягу фактично виконаних на об'єкті будівельних робіт, вихідних даних і дотримання вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил, які діють на поточний момент, та затверджену ним після проведення її експертизи в установленому порядку.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №01/2005 від 23.12.2005р. щодо надання позивачу (орендодавцю) проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому порядку.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.10.2011р. (суддя Антонова В.М.), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. (головуючий, суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю: зобов'язано відповідача в строк не пізніше 50 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати позивачу проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва: реконструкція нежитлової будівлі "Будинок побуту" за адресою: площа Привокзальна, буд.5, м.Славутич, Київська область, 07100.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору оренди №01/2005 від 23.12.2005р. позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 1 606,0 кв.м., розташовані в будівлі "Будинок побуту", та земельну ділянку загальною площею 1 350 кв.м. за адресою: Київська область, м.Славутич, площа Привокзальна, буд.5 для ведення власної господарської діяльності.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що відповідач має право виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення необхідного ремонту за попереднім письмовим дозволом позивача. Попереднім письмовим дозволом сторони будуть вважати підписану ними угоду, в якій буде узгоджено граничну суму витрат на поліпшення, яку буде визначено на підставі проектно-кошторисної документації, наданої відповідачем.

Відповідно до п.7.3. договору, відповідач має право за умови наявності у нього попередньої письмової згоди позивача проводити протягом дії цього договору перепланування та капітальний ремонт об'єкта оренди, вести будівельні роботи на орендованій земельній ділянці. Попередній письмовий дозвіл на виконання таких робіт оформлюється в порядку, передбаченому в п.5.3. цього договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України. Вартість виготовлення проектно-кошторисної документації та її відповідне підтвердження позивачем не відшкодовується.

Згідно п.7.4. договору, будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку.

У пункті 7.7. договору зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що поліпшення об'єкта оренди, виконані відповідачем за власні кошти згідно з вимогами п.7.3 і 7.4 цього договору, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, переходять у власність позивача. При цьому, відповідач зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дати підписання акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта передати на баланс позивачу відповідну проектно-кошторисну та виконавчу документацію та здійснені невід'ємні поліпшення, про що сторони складають відповідний акт приймання передачі, в якому зазначать вартість поліпшень, яка підлягатиме компенсації позивачем. З цього ж моменту у позивача виникає обов'язок здійснити компенсацію відповідачу вартості здійснених невід'ємних поліпшень об'єкта оренди в порядку, передбаченому п. 3.11 договору.

У відповідності до п. 9.1. договору, він вступає в дію (вважається укладеним) з дати його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє протягом 10 років.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дія договору оренди не припинилася у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження припинення свого зобов'язання надати позивачу проектно-кошторисну документацію, розроблену та узгоджену у встановленому чинним законодавством порядку.

Проте такого висновку суди дійшли без врахування приписів ст.35 ГПК України та ст.ст.182, 606, 770, 778 ЦК України, що призвело до неправильної юридичної оцінки спірних правовідносин.

Відповідно до ст.778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Частиною 4 названої статті встановлено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. в іншій справі №6/042-09/19, в якій брали участь ті самі сторони, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2011р. та рішення господарського суду Київської області від 21.12.2010р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано за ТОВ "Фоззі-Фуд" право спільної часткової власності у розмірі 167/200 частки об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Славутич, площа Привокзальна, буд.5 (а.с.46-52 т.1).

Вказана постанова ґрунтується на ст.ст.332, 347, ч.4 ст.778, 179, 181, 328 ЦК України та мотивована тим, що ТОВ "Фоззі-Фуд" проведено реконструкцію об'єкта оренди на суму 3811460,10 грн., в результаті чого з нежитлової будівлі "Будинок побуту" площею 1606,9 кв.м створено "Будівлю торговельну" площею 1830,9 кв.м. зі зміною основних техніко-економічних показників об'єкту, а саме з розміщенням в ньому приміщень для дільниць виробництв легкої промисловості, магазинів продовольчих і непродовольчих товарів та офісних приміщень, улаштування магазину "Сільпо". ЗАТ "Трикотажна фабрика "Елена" не виявило бажання отримати на свій баланс від ТОВ "Фоззі-Фуд" відповідну проектно-кошторисну та виконавчу документацію та здійснені невід'ємні поліпшення об'єкту оренди, не з'явилося для підписання відповідного акту та прийняття поліпшень, причини неявки належним чином не обґрунтувало. В результаті дій ЗАТ "Трикотажна фабрика "Елена" відбулася фактична відмова від прийняття здійснених поліпшень власником відповідно до ст.347 ЦК України, коли особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.08.2011р. відмовлено ЗАТ "Трикотажна фабрика "Елена" у допуску справи №06/042-09/19 до провадження Верховного Суду України (а.с.64-67 т.2).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні , і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Факти, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. в іншій справі №6/042-09/19, в силу вимог ст.35 ГПК України, мають преюдиційне значення для даної справи, оскільки преюдиційністю є обов'язковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у якихось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип преюдиційності діє лише стосовно осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників.

Судами не враховано встановленого ч.2 ст.35 ГПК України припису та безпідставно відхилено посилання відповідача на факти, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. в іншій справі №6/042-09/19. Досліджуючи у даній справі обставини наявності у відповідача права проводити поліпшення, перепланування, капітальний ремонт об'єкту оренди, як то наявність попереднього дозволу позивача, дозволу на ведення будівельних робіт, наявність розробленої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, обставини введення спірного об'єкту в експлуатацію, суди першої та апеляційної інстанції фактично піддали сумніву істинність і стабільність постанови суду касаційної інстанції у справі №6/042-09/19, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Із наявного у справі витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що 16.09.2011р. за ТОВ "Фоззі-Фуд" зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 167/200 частки об'єкту нерухомості -нежитлова будівля, "Будинок Побуту", що знаходиться за адресою: Київська область, м.Славутич, площа Привокзальна, буд.5, на підставі постанови Вищого господарського суду України №6/042-09/19 від 24.05.2011р. (а.с.70 т.2).

Згідно ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

В силу ст.606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Враховуючи, що відповідач став власником переданих йому позивачем за договором оренди №01/2005р. від 23.12.2005р. нежитлових приміщень, тобто змінив статус наймача на статус власника, то до нього перейшли обов'язки наймодавця за цим договором, що свідчить про те, що в одній особі збіглися наймодавець і наймач, а відтак зобов'язання за договором оренди від 23.12.2005р., у тому числі щодо надання позивачу проектно-кошторисної документації, розробленої та узгодженої у встановленому чинним законодавством порядку, припинилися.

За таких обставин, суди двох інстанцій, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, дали неправильну правову оцінку обставинам справи, дійшли неправильних висновків щодо прав та обов'язків сторін через безпідставне не врахування фактів, встановлених постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. в іншій справі №6/04-09/19, і як наслідок, неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права. У зв'язку з чим ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. у справі №7/090-11 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Елена" (07100, Київська область, м.Славутич, пл.Привокзальна, 5 код ЄДРПОУ 24222768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги, 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати наказ на виконання пункту 4 даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.