Рішення

від 19.03.2012 по справі 18/002-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р. Справа № 18/002-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», м.Бровари

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», м.Київ

до Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри», м.Вишневе

про визнання недійсними договорів та заборон нотаріусів

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача 1: Лупейко О.В., Бондаренко Т.Л.

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Горкуша Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»(далі - позивач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»(далі - позивач 2) до Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»(далі - відповідач) про визнання недійсними Договорів та заборон нотаріусів.

Провадження у справі №18/002-12 порушено відповідно до ухвали суду від 03.01.2012 року та призначено справу до розгляду на 17.01.2012 року.

Представники позивачів у судовому засіданні 17.01.2012 року подали клопотання про залучення до справи в якості відповідачів приватних нотаріусів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та пояснення на виконання вимог ухвали суду. Суд позбавлений можливості задовольнити відповідне клопотання, оскільки позивачами вимоги про визнання недійсними заборон нотаріусів не обґрунтовані належним чином.

Також, представники позивачів заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Розгляд справи відкладався на 09.02.2012 року.

У судовому засіданні 09.02.2012 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Розгляд справи відкладався на 23.02.2012 року.

У судовому засіданні 23.02.2012 року представники сторін заявили спільне усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки сторони мають намір мирно врегулювати спір.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 23.02.2012 року подали спільне клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 29.02.2012 року.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотання сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи складність справи та намір сторін мирно врегулювати спір, суд дійшов висновку про задоволення клопотання сторін та продовження строку розгляду спору до 15.03.2012 року. Розгляд справи було відкладено на 15.03.2012 року.

В судовому засіданні 15.03.2012 року сторони повідомили про неможливість мирного врегулювання спору. Позивач 1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, відповідач проти позову заперечував.

В судовому засіданні 15.03.2012 року оголошувалась перерва до 19.03.2012 року для дослідження наданих сторонами доказів та пояснень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Позивачами заявлено вимоги про визнання недійсними:

- Договору від 30.07.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри», Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»;

- Іпотечного договору від 09.09.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»;

- Іпотечного договору від 14.10.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 09.09.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 09.09.2009 року № 1168;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 09.09.2009 року на відчуження нерухомого майна за Іпотечним договором від 09.09.2009 року №1169;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1852;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1853;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1854;

- заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 14.10.2009 року на відчуження нерухомого майна за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1855.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, за спірним Договором від 30.07.2009 року, укладеним між ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», ТОВ «Термінал Бровари»та ТОВ «Аїсі Бела», передбачені штрафні санкції для ТОВ «Термінал Бровари»та обов'язок ТОВ «Аїсі Бела»виступити майновим поручителем по сплаті таких штрафних санкцій.

Зокрема, у преамбулі вищезазначеного Договору зазначено, що оскільки сторони з вини ТОВ «Термінал Бровари»не уклали Основний договір оренди Логістичного комплексу відповідно до умов Попереднього договору від 02.07.2008 року, сторони укладають договір про штрафні санкції.

Пунктом 1.1. Договору про штрафні санкції передбачено, що сторони визнають та підтверджують, що дія Попереднього договору від 02.07.2008 року припинилася 02.07.2009 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору про штрафні санкції зафіксовано, що у зв'язку з тим, що станом на 02.07.2009 року нежитлове приміщення (Логістичний комплекс), що розташоване на Броварській окружній дорозі загальною площею близько 48 190 кв.м знаходиться в незавершеному стані, відсутній Акт введення в експлуатацію Логістичного комплексу, істотні недоліки (як цей термін визначений у Попередньому договорі) не були усунені ТОВ «Термінал Бровари»у строк, визначений у частині другій статті 5.7. Попереднього договору, сторони цим погодили, що ТОВ «Термінал Бровари»зобов'язується сплатити ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»штраф у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 3 000 000, 00 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу до 01.01.2010 року.

Умовами спірного Договору про штрафні санкції також передбачено, що ТОВ «Аїсі-Бела» має виступити майновим поручителем по сплаті вищезазначених штрафних санкцій.

У подальшому, на виконання умов п. 1.4. спірного Договору про штрафні санкції, за вимогою ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», були укладені договори забезпечення сплати штрафних санкцій:

- Іпотечний договір від 09.09.2009 року між ТОВ «Аїсі-Бела»та ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (запис у реєстрі №1167);

- Іпотечний договір від 14.10.2009 року між ТОВ «Аїсі-Бела»та ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.(запис у реєстрі №1851),

за якими в забезпечення виконання зобов'язань за Договором від 30.07.2009 року, майновим поручителем -позивачем 2 були передані в іпотеку земельні ділянки та нерухоме майно, про що накладені спірні заборони нотаріусів.

Позивачі звернулись до суду з вимогами про визнання недійсними Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року та Іпотечних договорів від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року на підставі ст. 233 та ст. 548 Цивільного кодексу України, як таких, які укладені на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ТОВ «Термінал Бровари»та ТОВ «Аїсі Бела»входять до групи підприємств, пов'язаних з компанією «Аїсі Кепатал Лімітед»(юридичною особою, що створена та існує за законодавством республіки Кіпр), яка по відношенню до них є «материнською».

Як стверджує позивач, його основним стратегічним напрямком у досягненні статутних завдань є діяльність по проектуванню, побудові та обслуговуванню логістичного комплексу на Броварській окружній дорозі загальною площею 49 190 кв. за рахунок залучених коштів.

Відповідні обставини підтверджуються, зокрема, тим що ТОВ «Термінал Бровари»не мало власних джерел фінансування (статутний капітал всього 58 000 грн.) для побудови Логістичного комплексу, і що основним джерелом фінансування були запозичені у «материнської»компанії «Аїсі Кепітал Лімітед» кошти за Договором позики від 19.12.2006 року.

Відповідно до умов вищевказаного Договору позики та укладених додаткових угод до нього, «Аїсі Кепітал Лімітед»(Позикодавець) надавалась ТОВ «Термінал Бровари»(Позичальник) позика на поворотній основі у сумі 35 млн. доларів США строком до 19.12.2014 року з відповідною сплатою процентів.

Отримані кошти, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, витрачались саме для фінансування, проектування та будівництва розташованого на Броварській окружній дорозі Логістичного комплексу загальною площею 49190 м кв. на земельній ділянці з кадастровим номером 040633800199, наданій у довгострокову оренду ТОВ «Термінал Бровари»на підставі Договору оренди з Броварською міською радою від 13.04.2006 року з поправками, внесеними Додатковою угодою №1 від 10.07.2008 року, та для фінансування пов'язаної поточної діяльності.

Таким чином, з 2006 року по 30.07.2008 року (укладення першого Попереднього договору) єдиним джерелом фінансування господарської діяльності ТОВ «Термінал Бровари»були кошти, які надходили від «Аїсі Кепітал Лімітед»за Договором позики від 19.12.2006 року, за яким станом на 30.07.2008 року отримано позику на суму 25 млн. 975 тис. доларів США.

Здійснюючи роботи з проектування та будівництва логістичного комплексу, ТОВ «Термінал Бровари»мало намір по закінченню будівництва передати комплекс в оренду і отримувати прибуток від орендної плати, у зв'язку з чим, 02.07.2008 року між ТОВ «Термінал Бровари»та Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри»було укладено Попередній договір оренди логістичного комплексу, що будувався.

Згідно з умовами Попереднього договору від 02.07.2008 року сторони домовились укласти Основний договір оренди Логістичного комплексу на умовах, визначених у відповідному Попередньому договорі.

Відповідно до п. 11.1 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року у випадку, якщо Орендар відмовляється укласти Договір оренди або не укладає Договір оренди в строк, зазначений в статті 4.1.2 цього Договору, Орендар зобов'язаний сплатити штрафну санкцію у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 1 500 000,00 дол. США згідно з обмінним курсом на дату здійснення платежу. Якщо Орендар не сплатить таку штрафну санкцію протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання відповідної вимоги від Орендодавця, Орендодавець має право звернути стягнення за Банківською Гарантією 1.

Відповідно до п. 11.2 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року у випадку, якщо Орендодавець відмовляється укласти Договір Оренди та передати Логістичний Комплекс Орендарю, або не укладає Договір Оренди в строк, зазначений в статті 4.1.2 цього Договору, за виключенням випадку, вказаному в статті 5.7 та 5.8 цього Договору, Орендодавець повинен сплатити Орендарю штрафну санкцію у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 1 500 000,00 дол. США згідно з Обмінним курсом на дату здійснення платежу, та відшкодувати Орендарю суму витрат, здійснених Орендарем на придбання, монтаж та демонтаж стелажів у приміщеннях логістичного Комплексу. Такі витрати мають бути підтверджені відповідними платіжними документами.

Відповідно до п. 4.1.2 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року цей Договір припиняється після підписання Договору оренди, за умови що всі невиконані зобов'язання, включаючи ті, що стосуються відшкодування збитків та сплату штрафів, передбачених цим Договором, лишатимуться дійсними до моменту їх належного виконання.

Відповідно до п. 5.7 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року у випадку, якщо Сторони не підпишуть Акт прийому-передачі у зв'язку з не усуненням Орендодавцем істотних недоліків до 01.01.2009 року, строк оренди не почнеться та Орендар не вважатиметься зобов'язаним сплачувати орендну плату відповідно до статті 5 цього Договору протягом періоду затримки. Сторони погодили, що місячна орендна плата, що підлягатиме сплаті за Договором оренди, починаючи з дати передачі Логістичного комплексу Орендарю, та протягом строку, що дорівнює строку такої затримки, становитиме 1 (одну) гривню.

Якщо Сторони не підпишуть Акт прийому-передачі у зв'язку з не усуненням Орендодавцем істотних недоліків до 01.07.2009 року, Орендодавець та Орендар матимуть право, до моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі, припинити цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення іншої Сторони про розірвання цього Договору. В такому випадку Орендодавець зобов'язаний сплатити Орендарю штраф у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 3 000 000,00 доларів США згідно з обмінним курсом на дату здійснення платежу, та відшкодувати Орендарю суму витрат, здійснених Орендарем на придбання та монтаж стелажів у приміщеннях Логістичного комплексу, протягом 7 (семи) робочих днів після отримання відповідної вимоги. Такі витрати мають бути підтверджені відповідними платіжними документами.

Як зазначає ТОВ «Термінал Бровари», виходячи з розрахунків фінансових показників, на момент укладення Попереднього договору від 02.07.2008 року та стабільності надходження кредитних коштів від «материнської компанії»існувала реальна можливість вчасно завершити будівництво Логістичного комплексу та забезпечити його прийом у експлуатацію до закінчення дії терміну Попереднього договору оренди 2008 року, та своєчасно укласти Основний договір з ЗАТ «Українські вантажні кур'єри».

Однак, в восени 2008 року з будівництвом Логістичного комплексу виникли ускладнення непередбачуваного характеру, пов'язані з припиненням фінансування проекту за Договором позики від 19.12.2006 року, що зумовлено початком і розгортанням світової фінансово-економічної кризи.

Позивач 1 пояснив, що припинення фінансування «материнської»компанії «Аїсі Кепітал Лімітед»за Договором позики від 19.12.2006 року та неможливість знаходження додаткових джерел фінансування в умовах розгортання світової фінансово-економічні кризи, вплинуло на темпи будівництва Логістичного комплексу ТОВ «Термінал Бровари».

Відповідач, заперечуючи несприятливі фінансові умови діяльності позивача 1, у відзиві зазначив, що наданий позивачем 1 Юридичний експертний висновок № 1703-4/848 від 25.10.2011 року Київською торгово-промисловою палатою не може прийматись в якості доказу скрутного фінансового становища, оскільки не містить змістовного, повного та аргументованого економічного аналізу умов Попереднього договору, Договору від 30.07.2009 року та економічних наслідків їх виконання.

Крім того, відповідач в ході розгляду спору заявляв клопотання про призначення судової експертизи вищезазначеного Експертного висновку № 1703-4/848 від 25.10.2011 року Київської торгово-промислової палати.

Відповідне клопотання не було задоволене судом, оскільки поставлені відповідачем на дослідження експертизи питання, які стосуються встановлення вини в не укладенні Основного договору оренди та фактів зловживання тяжким фінансовим становищем позивача 1, не потребують спеціальних знань, а полягають виключно в правовій оцінці та дослідженні обставин даного спору і відносяться до компетенції суду.

Крім того, з наведених вище обставин, наданий позивачами Експертний висновок № 1703-4/848 від 25.10.2011року Київської торгово-промислової палати не має доказового значення в матеріалах даної справи, оскільки викладені в ньому обставини в частині, що стосується даного спору, підлягають дослідженню та правовій оцінці судом.

В той же час, факт розгортання і існування наприкінці 2008 року світової фінансово-економічної кризи визнаний Україною, про що свідчить ряд урядових заходів та прийнятих законодавчих актів, зокрема, Рішення Ради національної безпеки та оборони від 20.10.2008 року, Закони України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31.10.2008 року та «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 року. Відтак, відповідний факт про розгортання та загострення світової економічної кризи, є загальновідомим і має враховуватись при оцінці господарської діяльності сторін у відповідний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які є загальновідомими, не потребують доказування.

З наданих позивачем 1 пояснень та документів вбачається погіршення стану його фінансової та господарської діяльності настільки, що ТОВ «Термінал Бровари»потрапило на межу банкрутства.

Про перебування позивача 1 на межі банкрутства свідчить фінансова звітність підприємства за ІV квартал 2008 року та перші три квартали 2009 року, з якої вбачається, що станом на 30.07.2008 року заборгованість за коштами, які надійшли за Договором позики від 19.12.2006 року, склала 125 844 000 грн. У результаті стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до долару США протягом 2-го півріччя 2008 року заборгованість товариства за позиковими зобов'язаннями зросла на 74 241 000 грн. і склала 200 085 800 грн.

Станом на 31.12.2008 року сума збитків склала 74 616 900 грн., загалом сума поточних зобов'язань склала 11 987 500 грн., сума довготривалих зобов'язань 200 085 800 грн. Станом на 30.06.2009 року кредиторська заборгованість ТОВ «Термінал Бровари»зросла і складала 225 526 000 грн. При цьому, фінансування на завершення будівництва логістичного комплексу не відбувалось.

Намагаючись виправити ситуацію у існуючих складних економічних умовах, ТОВ «Термінал Бровари»12.01.2009 року уклало Кредитну угоду з Міжнародною організацією - Європейським банком реконструкції та розвитку.

Відповідно до зазначеної Кредитної угоди передбачалось надання ТОВ «Термінал Бровари»для завершення будівництва Логістичного комплексу кредиту кількома траншами на загальну суму 34 400 000 доларів США. При цьому на дату підписання Кредитної угоди розрахункова вартість проекту складала 49 300 000 доларів США.

Однак, наданню кредиту, тобто фактичному надходженню кредитних коштів, передувала необхідність виконання ТОВ «Термінал Бровари»численних умов, передбачених відповідною Кредитною угодою, які виконувались до осені 2009 року і весь цей час фінансування будівництва Логістичного комплексу не відбувалось і ТОВ «Термінал Бровари» перебувало на межі банкрутства.

Однією із обов'язкових умов для отримання коштів за Кредитною угодою Європейським банком реконструкції та розвитку була умова про наявність укладеного Попереднього договору оренди логістичного комплексу і у майбутньому Договору оренди на мінімальний термін у 5 років.

Критерії вимог до Попереднього договору оренди та Договору оренди визначені у кількох розділах Кредитної угоди.

Відповідно до статті 1, визначення «Орендар»означає ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»або такого іншого орендаря, який задовольняє Критерії для орендарів.

Відповідно до статті 1, визначення «Критерії для орендарів»означає ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», або такого іншого орендаря, який задовольняє критерії для орендарів.

Відповідно до статті 1, визначення «Договори оренди»означає всі нинішні та майбутні договори оренди, укладені відповідно до затвердженої форми між Позичальником та Орендарем, які були затверджені ЄБРР або які відповідають умовам Параметрів оренди, визначеним у Додатку А.

Відповідно до розділу 4.1 (умови, що передують Першій виплаті траншу Кредиту) статті IV (Передумови) ЄБРР повинен одержати засвідчені копії документів, зокрема, Попередній договір оренди у відповідності з узгодженою формою попередньої оренди; Узгоджену форму Договору оренди разом з узгодженою формою банківської гарантії; Позичальник повинен укласти законні Попередні договори оренди, що матимуть обов'язкову силу, із власниками нерухомості, що міститимуть умови, задовільні для ЄБРР, із зазначенням О&СК (коефіцієнту обслуговування боргу) на рівні принаймні 1.3х.

Відповідно до розділу 5.17 (Договори оренди та Попередні договори оренди) Позичальник укладатиме Договори оренди та Угоди про попередню оренду лише з орендарями, прийнятими для ЄБРР, на умовах, прийнятих для ЄБРР, що включають в себе, але не обмежуються такими: кредитоспроможні орендарі згідно з Критеріями орендарів; використання стандартної промислової форми контракту на основі форми орендної угоди, попередньо узгодженої із ЄБРР, або контракту, що передбачає більш сприятливі комерційні умови, кожна з яких відповідатиме параметрам оренди; підтримка виплат за контрактом у відповідності до курсу долара США або євро; виплати за оренду та обслуговування та інші збори, у відповідності з ринковими цінами; мінімальний термін контракту - 5 років; штрафи за передчасне припинення дії.

ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»у Кредитній угоді з ЄБРР були визначені у якості Орендаря за пропозицією ТОВ «Термінал Бровари», оскільки на день укладення Кредитної угоди 12.01.2009 року діяв Попередній договір оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року між ТОВ «Термінал Бровари»та ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», і це товариство відповідало критеріям (вимогам) ЄБРР. Інформація про ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»у Кредитну угоду була включена за його згодою і відповідно товариство надало ЄБРР свої статутні документи та фінансову звітність.

У зв'язку з тим, що «Аїсі Кепітал Лімітед» з кінця 2008 року припинило фінансування проекту, а отримання коштів за Кредитною угодою з ЄБРР потребувало виконання ряду обов'язкових умов, які потребували значного часу та зусиль, Логістичний комплекс з об'єктивних причин не міг бути побудований до 02.07.2008 року, тобто до кінця дії Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року, про що також було відомо відповідачу з початку 2009 року (з обставин укладення Кредитної угоди від 12.01.2009 року).

Оскільки, з огляду на норму ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання за Попереднім договором укласти основний договір тривають не більше року, і з наведених обставин своєчасне укладення Основного договору було не можливим, у позивача 1 виникла необхідність у укладенні нового Попереднього договору оренди логістичного комплексу, наявність якого вимагалась за умовами ЄБРР для початку фінансування за Кредитною угодою від 12.01.2009 року.

Як зазначає позивач, ним було запропоновано ЗАТ «Українські вантажні кур'єри» укласти новий Попередній договір оренди логістичного комплексу.

Однак, ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», розуміючи складність ситуації для ТОВ «Термінал Бровари», та усвідомлюючи, що у період дії світової фінансово-економічної кризи, ТОВ «Термінал Бровари»в умовах дефіциту часу, навряд чи спроможне знайти іншого Орендаря, який відповідав би критеріям ЄБРР, погодилось укласти новий Попередній договір оренди логістичного комплексу, але за умови, що сторонами буде укладено Договір про штрафні санкції, який зафіксує припинення дії Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року, міститиме посилання, що Основний договір оренди логістичного комплексу не укладений у терміни, передбачені Попереднім договором з вини ТОВ «Термінал Бровари», зафіксує безумовні матеріальні штрафні санкції на користь ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»у зв'язку з неукладенням Основного договору оренди.

Перебуваючи на межі банкрутства, ТОВ «Термінал Бровари»вимушено погодилось на умови ЗАТ «Українські вантажні кур'єри». У протилежному випадку позивач 1 був не спроможний виконати умови ЄБРР та отримати кредитні кошти для завершення будівництва, а виходячи з фінансових показників господарської діяльності, банкрутство підприємства було неминучим.

Відтак, позивачі погодились на укладення невигідного для них спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року та прийняли на себе зобов'язання забезпечити виконання такого Договору передачею в заставу майна поручителя -позивача 2, оскільки це було умовою, необхідною для укладення нового Попереднього договору оренди логістичного комплексу між ТОВ «Термінал Бровари»та ЗАТ «Українські вантажні кур'єри».

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що позивач 1 вже звертався до суду з вимогами про визнання недійсними Договору від 30.07.2009 року, Договору іпотеки,

посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.09.2009 року за реєстровим № 1167 та Договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.10.2009 року за реєстровим № 1851.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2010 року у справі № 10/146-10 в задоволенні зазначених позовних вимог було відмовлено повністю, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, що також підтримано постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011року за наслідками касаційного перегляду.

Як вбачається з пояснень ТОВ «Термінал Бровари»та ТОВ «Аїсі Бела»та наданих сторонами рішення, та постанов апеляційної та касаційної інстанції у справі № 10/146-10, розглядався спір за позовом ТОВ «Термінал Бровари»до ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»та ТОВ «Аїсі Бела»про визнання недійсними укладеного між ними трьохстороннього Договору та укладених між відповідачами іпотечних договорів від 09.09.2009 року та 14.10.2009 року, визнання недійсними п.п. 5.7, 5.8, 11.2, укладеного між позивачем та відповідачем -1 Попереднього договору оренди від 02.07.2008 року.

При цьому, підстави повозу були іншими, ніж заявлені в даному позові, що розглядається. Зокрема, вимога про визнання недійсним Договору від 30.07.2009 року була пов'язана з порушенням ст.549 Цивільного кодексу України щодо визначення штрафу, крім того за таким договором було забезпечено виконання зобов'язання за Попереднім договором, який припинився, тобто неіснуючого зобов'язання. Договори іпотеки визнавались недійсними у зв'язку з порушенням абз.4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у зв'язку з забезпеченням ними неіснуючого зобов'язання, крім того, ними забезпечувалось забезпечення зобов'язання (штраф), що чинним законодавством не передбачено.

Також, в матеріалах справи піднімалось питання про перевищення директором ТОВ «Термінал Бровари»своїх статутних повноважень.

Наведені в позові у справі № 18/002-12 підстави недійсності спірних договорів не заявлялись і не досліджувались у справі № 10/146-10.

В судовому засіданні 15.03.2012 року позивач пояснив, що підставами позову у справі № 18/002-12 є визнання спірних договорів недійсними в порядку ст. 233 Цивільного кодексу України.

Таким чином, предметом даного спору є кваліфікація спірних правочинів на наявність ознак, визначених ст. 233 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Зокрема, для правильної кваліфікації необхідно звернути уваги, що відповідні правочини мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором.

З огляду на норму ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

У зв'язку з чим, необхідно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін.

Тяжкі обставини слід розуміти як будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, крайня нужденність, загроза банкрутства, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки.

У зв'язку з чим, судом за наслідками спору встановлено невигідність для позивачів спірного Договору про штрафні санкції, в тому числі щодо необхідності їх забезпечення передачею в заставу нерухомого майна поручителем, а тяжкою обставиною в крайній формі її вираження є повна відсутність коштів для закінчення будівництва з врахуванням того, що все будівництво здійснювалось на запозичені кошти, і підприємство опинилось на межі банкрутства. При цьому, виправлення ситуації залежало від згоди відповідача укласти новий Попередній договір в обмін на прийняття позивачами невигідних для себе зобов'язань.

Відповідач в своїх запереченнях також посилається на дотримання сторонами при укладенні спірних договорів ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідач запропонував позивачу 1 укласти Договір від 30.07.2009 року та Договори іпотеки, яка була прийнята позивачем 1 шляхом укладання (підписання) Договору від 30.07.2009 року та Договорів іпотеки, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме часткової оплати наданих позивачем послуг за Договором від 30.07.2009р оку, зокрема, позивач 1 на виконання Договору сплатив 3 869 700 грн. 13.08.2009 року, 177 243,83 грн. 31.08.2009року, 177 243,83 грн. 29.09.2009 року.

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що спірні Договори є погодженими позивачами і частково виконані, у зв'язку з чим, визнаються останніми, що також досліджувалось в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011року і в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України відповідні факти є встановленими і не підлягають повторному доведенню.

Відповідач стверджує, що позивач 1 в момент вчинення спірних правочинів усвідомлював переваги майбутнього співробітництва з відповідачем, що випливали з укладеного між позивачем 1 та відповідачем Попереднього договору оренди від 30.07.2009 року, прийняв Договір від 30.07.2009 року та вчинив дії по його виконанню.

Щодо невигідності умов Попереднього договору оренди та Договору від 30.07.2009 року, відповідач стверджує, що укласти подібного роду договори (середина 2009 року) є великим

досягненням з боку позивача 1, оскільки погодити умови передачі в оренду терміном на 10 років логістичного комплексу площею майже 50 000 кв.м., з орендною ставкою еквівалент 6

доларів США/1 кв.м. одному орендатору (відповідачу) в той період не вдалось жодній компанії в України. Навіть в теперішній період, коли рецесія відступила, такі угоди не укладаються.

Однак, відповідач наводить суперечливі обставини з огляду на підстави позовних вимог. Своїми запереченнями відповідач фактично підтверджує рецесію, тобто вкрай невигідну фінансову ситуацію в країні, в якій опинились багато вітчизняних підприємств і наголошує на виключності випадку укладення нового Попереднього договору, однак замовчує, що це відбулось за умови підписання позивачами спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року, умови якого не відрізняються жодною вигідністю для позивачів, зокрема, покладають на них значні витрати та необхідність обтяження нерухомого майна поручителя.

Для позивача економічну вигідність мало укладення другого Попереднього договору від 30.07.2009 року, при цьому стверджувати про будь-яку економічну вигідність укладення спірних Договорів про штрафні санкції та іпотеку, за умовами яких для позивачів передбачені лише невигідні економічні наслідки у вигляді сплати санкцій (без отримання будь-яких визначених Договором благ взамін) при цьому з передачею майна в іпотеку в якості забезпечення виконання таких зобов'язань, позбавлено жодних підстав.

Відповідач у відзиві пояснив, що активно проводив переговори з потенційними клієнтами щодо розташування їх продукції на площах логістичного комплексу, з деякими клієнтами уклав протоколи про наміри та договори, згідно з якими зобов'язався до 02.07.2009 року надати клієнтам площі для розташування їх продукції клієнтів. Оскільки основний договір не був підписаний з вини позивача 1, стверджує, що потрапив у скрутне становище, оскільки порушив зобов'язання перед своїми клієнтами.

Однак, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження викладених у відзиві обставин, зокрема, щодо протоколів про наміри з іншими контрагентами, про будь-які зобов'язання стосовно надання в оренду площ та понесення негативних наслідків.

Також, відповідач у відзиві сам пояснив, що не вбачаючи можливості оперативно виконати свої зобов'язання перед клієнтами щодо надання площ логістичного комплексу для розташування товарів клієнтів, він розглядав пропозиції інших власників логістичних комплексів. Позивач 1, розуміючи, що можна втратити такого клієнта, запропонував сплатити відповідачу певну суму з умовою, що відповідач відмовиться від розгляду інших пропозицій та підпише з позивачем 1 новий Попередній договір. Відповідач погодився з пропозицією позивача 1 підписати новий Попередній договір оренди, але для унеможливлення негативних наслідків можливого чергового невиконання позивачем 1 свої зобов'язань за Попереднім договором, а також за Договором від 30.07.2009р., запропонував позивачу 1 надати будь-яке забезпечення належного виконання п своїх зобов'язань за Договором від 30.07.2009р. Позивач 1 відразу погодився надати земельні ділянки в іпотеку, що і було зроблено шляхом укладення Договорів іпотеки.

Таким чином, відповідач сам підтверджує пов'язаність укладення спірних договорів з наданням ним згоди на підписання необхідного позивачу 1 нового Попереднього договору.

Щодо вимог суду про надання доказів звернення з вимогою про укладення основного договору оренди в період дії першого Попереднього договору від 02.07.2008 року, відповідач вважає, що згідно з умовами першого Попереднього договору, саме позивач 1 повинен бути ініціатором укладення Основного договору за наявності в нього необхідної документації.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно з ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Частиною 3 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачі, ані відповідач не звертались з пропозиціями чи вимогами щодо укладення Основного договору в терміни, визначені першим Попереднім договором від 02.07.2008 року. Зокрема, судом в ході розгляду справи витребовувалось у відповідача відповідні пояснення та докази звернення, які суду не були надані.

Як вбачається з пояснень відповідача, жодна із сторін не проявила ініціативу щодо укладення основного договору. Відповідачем не надано суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо укладення Основного договору, зокрема, не надано доказів звернення до позивачів з проектом основного договору, а в разі не погодження такого проекту, до суду за захистом своїх прав в порядку ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України.

Також, відповідачем не надано суду доказів необґрунтованого ухилення позивачами від укладення Основного договору, оскільки відповідач з відповідною вимогою не звертався.

Зобов'язання укласти Основний договір оренди фактично припинилось 02.07.2009 року, оскільки сторони не звертались з вимогами про його укладення до закінчення дії першого Попереднього договору, без претензій та додаткових умов.

Відповідач звернувся з вимогами до позивача 1 після закінчення Попереднього договору (лист від 02.07.2009 року, отриманий позивачем1 лише 11.07.2009 року) і вже з вимогами про сплату штрафних санкцій.

Як визначено в ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) є різновидом забезпечення виконання зобов'язання. Враховуючи визначені в Цивільному кодексі України умови щодо забезпечення зобов'язання (ст. 548 ЦК України) забезпечуватись може виконання зобов'язання (основного зобов'язання). Крім того, згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Визначені в першому Попередньому договорі від 02.07.2008 року штрафні санкції, які по суті є забезпеченням виконання основного зобов'язання, з огляду на ст. 548 ЦК України не підлягали забезпеченню іншим забезпеченням. Тому, підписавши спірний Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року, фактично змінено правову природу відповідних платежів з забезпечення виконання зобов'язання на самостійне зобов'язання зі сплати штрафних санкцій (основне), що дозволило укласти спірні Договори іпотеки на забезпечення виконання такого зобов'язання.

Відповідні обставини також свідчать про невигідність для позивачів укладення спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року і необхідність в укладенні такого Договору була відсутня, оскільки зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за першим Попереднім договором не припиняються в частині відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій в разі наявності встановленої вини позивача.

Крім того, Попередній договір за своєю правовою природою є договором по наміри і не породжує жодних прав на майно. Гарантії дотримання умов попереднього Договору (санкції за порушення його умов) передбачаються самим Договором і застосовуються в порядку, визначеному Договором та чинним законодавством.

Підписанням спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року позивач змушений був також взяти на себе вину в неукладенні Основного договору, що суперечить встановленим судом обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа яка порушила зобов'язання.

Також, заслуговують на увагу викладені у позові обставини, які свідчать про відсутність вини (в розумінні ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України) позивача 1 в не укладенні Основного договору оренди, оскільки ним вжито всіх можливих і залежних від нього заходів щодо недопущення порушення та виправлення фінансової ситуації з метою закінчення будівництва, про що відповідачу було відомо ще з початку 2009 року.

Таким чином, вина позивача 1 в не укладенні Основного договору оренди є спірною і не може вважатись достовірно встановленою, однак відповідні обставини відповідальності позивача 1 не підлягають встановленню в матеріалах даної справи, оскільки стосуються спору про стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи, що відповідач при укладенні першого Попереднього договору не поніс витрат, співрозмірних узгодженим в Договорі від 30.07.2009 року штрафним санкціям, враховуючи фінансовий стан позивача 1, зазначені в спірному Договорі штрафні санкції є неспіврозмірно завищеними і за відсутності необхідності в укладені другого Попереднього договору з відповідачем, що диктували умови Кредитної угоди з ЄБРР для початку фінансування, позивачі за жодних умов не укладали б спірний Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року, який до того ж є одностороннім, передбачає зобов'язання лише для позивачів і не містить умов про будь-який господарський інтерес в його укладенні для них.

Крім того, укладаючи новий Попередній договір 30.07.2009 року, до нього включено аналогічні умови про відповідальність в разі не укладення чи несвоєчасного укладення Основного договору.

Про пов'язаність спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року (запис у реєстрі № 10497) з підписанням нового Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 30.07.2009 року (запис у реєстрі №10498), опосередковано свідчить також те, що договори були підписані в один день, у одного нотаріуса у відповідній послідовності реєстрових номерів.

За інших обставин, тобто в разі відсутності необхідності в укладенні нового Попереднього договору з відповідачем, як підприємством, яке відповідає умовам ЄБРР, у позивачів не було жодних мотивів укладення спірних Договорів про прийняття на себе непомірних фінансових та майнових зобов'язань, взамін на які не передбачалось жодного блага.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про те, що Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року укладений позивача на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Отже іпотечні договори є також недійсними і з цих підстав.

Хоча, договори іпотеки були укладені у вересні та жовтні 2009 року, після підписання нового Попереднього договору від 30.07.2009 року, укладення таких договорів вимагалось п. 1.4. спірного Договору про штрафні санкції, від виконання якого залежала чинність нового Попереднього договору від 30.07.2009 року, як запорука кредитування ЄБРР.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, виплати кредитних траншів ЄБРР відбулись лише починаючи з листопада 2009 року, до цього часу фінансове становище позивача1 було незмінним і він усвідомлював непевність виконання зобов'язань за новим Попереднім договором.

Щодо вимоги про визнання недійсними заборон нотаріусів, суд дійшов висновку,що відповідні вимоги не підлягають задоволенню як не підтверджені і безпідставні.

Зокрема, в ході розгляду спору позивачі, на неодноразові вимоги суду, не надали належних доказів та обґрунтувань відповідних позовних вимог та не надали пояснень щодо осіб, які мають бути відповідачами за такими вимогами.

Позивачі лише зазначили, що вважають заборони нотаріусів складовими частинами спірних договорів, однак без наведення відповідних нормативних обґрунтування з посиланням на норми законодавства, не зазначили з чим пов'язана незаконність нотаріальних заборон, зокрема, з порушеннями вчинення нотаріальних дій чи інших ознак їх суперечності вимогам законодавства та фактів порушення прав і охоронюваних інтересів позивачів.

У зв'язку з неналежним і неповним обґрунтуванням вимог про визнання недійсними нотаріальних заборон, суд позбавлений можливості визначити належний правовий статус нотаріусів в даній справі та кваліфікувати відповідні позовні вимоги в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на норму ст. 73 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна заборона накладається, зокрема, у разі посвідчення договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна чи за повідомленням іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Таким чином, до встановлення протиправності підстав, які покладені в основу вчинення спірних нотаріальних заборон, стверджувати про їх недійсність передчасно.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсними нотаріальних заборон, у зв'язку з відсутністю встановленого факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсними Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року, як такого, що укладений на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставин, та Договорів іпотеки від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року, укладених в забезпечення Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто за три вимоги не майнового характеру сумі 2823 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір від 30.07.2009 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри», Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (записи у реєстрі №№ 10495, 10496).

3. Визнати недійсним Іпотечний договір від 09.09.2009 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.(запис у реєстрі 1167).

4. Визнати недійсним Іпотечний договір від 14.10.2009 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Українські вантажні кур'єри»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (запис у реєстрі №1851).

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 31539393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності , 14, код 33584049) 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 31539393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» (04070, м. Київ, вул. Притисько-Микільська, 5, код 35059393) 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю Кошик