Постанова

від 31.05.2012 по справі 18/002-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 № 18/002-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

за участю представників:

від ТОВ «Термінал Бровари»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями,

від ТОВ «Аїсі Бела»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями,

від ЗАТ «Українські вантажні кур'єри»: ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 р.

у справі №18/002-12 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»

до Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»

про визнання недійсними договорів та заборон нотаріуса,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2012р. у справі №18/02-12 позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір від 30.07.2009 року, укладений між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (записи у реєстрі №№ 10495, 10496).

Визнано недійсним Іпотечний договір від 09.09.2009 року, укладений між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" та ТОВ "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (запис у реєстрі 1167).

Визнано недійсним Іпотечний договір від 14.10.2009 року, укладений між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" та ТОВ "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (запис у реєстрі №1851).

В задоволенні решти позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" на користь ТОВ "Термінал Бровари" 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" на користь ТОВ "Аїсі Бела" 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для вирішення справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення був зроблений безпідставний висновок щодо тяжкого фінансового стану ТОВ «Термінал Бровари», яким ніби-то скористалося ЗАТ «Українські вантажні кур'єри» під час укладання Договору від 30.07.2009р., укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (записи у реєстрі №№ 10495, 10496).

Крім того, на думку ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», без залучення незалежної сторони - експерта неможливо вирішити даний спір, оскільки при його вирішенні необхідні спеціальні знання в тому числі в бухгалтерських, фінансових та економічних сферах.

Також, апелянт посилається на дотримання сторонами при укладенні спірних договорів ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України. Зокрема, ЗАТ «Українські вантажні кур'єри» запропонувало ТОВ «Термінал Бровари» укласти Договір від 30.07.2009 року та Договори іпотеки, які були прийняті ТОВ «Термінал Бровари» шляхом укладання (підписання) останніх, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме часткової оплати наданих послуг за Договором від 30.07.2009 року, зокрема, ТОВ «Термінал Бровари» на виконання Договору сплатив 3 869 700 грн. 13.08.2009 року, 177 243,83 грн. 31.08.2009року, 177 243,83 грн. 29.09.2009 року, 7 990 300грн. 10.11.2009р.

У зв'язку з чим, апелянт вважає, що спірні Договори є погодженими позивачами і частково виконані, що також досліджувалось в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011року і в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України відповідні факти є встановленими і не підлягають повторному доведенню.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

В грудні 2011р. позивачі звернулися з позовом про визнання недійсними Договорів та заборон нотаріусів, а саме: Договору від 30.07.2009 року, укладеного між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела"; Іпотечного договору від 09.09.2009 року, укладеного між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" та ТОВ "Аїсі Бела"; Іпотечного договору від 14.10.2009 року, укладеного між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" та ТОВ "Аїсі Бела"; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 09.09.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 09.09.2009 року № 1168; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 09.09.2009 року на відчуження нерухомого майна за Іпотечним договором від 09.09.2009 року №1169; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1852; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1853; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1854; заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.10.2009 року на відчуження нерухомого майна за Іпотечним договором від 14.10.2009 року №1855.

З матеріалів справи вбачається, що за спірним Договором від 30.07.2009 року, укладеним між ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела", передбачені штрафні санкції для ТОВ "Термінал Бровари" та обов'язок ТОВ "Аїсі Бела" виступити майновим поручителем по сплаті таких штрафних санкцій.

Зокрема, у преамбулі вищезазначеного Договору зазначено, що оскільки сторони з вини ТОВ "Термінал Бровари" не уклали Основний договір оренди Логістичного комплексу відповідно до умов Попереднього договору від 02.07.2008 року, сторони укладають договір про штрафні санкції.

Відповідно до 1.1 Договору про штрафні санкції, сторони визнають та підтверджують, що дія Попереднього договору від 02.07.2008 року припинилася 02.07.2009 року.

З пункту 1.2 Договору про штрафні санкції вбачається, що у зв'язку з тим, що станом на 02.07.2009 року нежитлове приміщення (Логістичний комплекс), що розташоване на Броварській окружній дорозі загальною площею близько 48 190 кв.м знаходиться в незавершеному стані, відсутній Акт введення в експлуатацію Логістичного комплексу, істотні недоліки (як цей термін визначений у Попередньому договорі) не були усунені ТОВ "Термінал Бровари" у строк, визначений у частині другій статті 5.7. Попереднього договору, сторони цим погодили, що ТОВ "Термінал Бровари" зобов'язується сплатити ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" штраф у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 3 000 000, 00 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу до 01.01.2010 року.

Умовами спірного Договору про штрафні санкції також передбачено, що ТОВ "Аїсі-Бела" має виступити майновим поручителем по сплаті вищезазначених штрафних санкцій.

В подальшому, на виконання умов п. 1.4 спірного Договору про штрафні санкції, за вимогою ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", були укладені договори забезпечення сплати штрафних санкцій, а саме, Іпотечний договір від 09.09.2009 року між ТОВ "Аїсі-Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (запис у реєстрі №1167); Іпотечний договір від 14.10.2009 року між ТОВ "Аїсі-Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (запис у реєстрі №1851), за якими в забезпечення виконання зобов'язань за Договором від 30.07.2009 року, майновим поручителем - ТОВ "Аїсі-Бела" були передані в іпотеку земельні ділянки та нерухоме майно, про що накладені спірні заборони нотаріусів.

Як випливає з позовних вимог, позивачі звернулись до суду з вимогами про визнання недійсними Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року та Іпотечних договорів від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року на підставі ст. 233 та ст. 548 Цивільного кодексу України, як таких, які укладені на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бел "входять до групи підприємств, пов'язаних з компанією "Аїсі Кепатал Лімітед" (юридичною особою, що створена та існує за законодавством республіки Кіпр), яка по відношенню до них є "материнською".

ТОВ "Термінал Бровари" стверджує, що його основним стратегічним напрямком у досягненні статутних завдань є діяльність по проектуванню, побудові та обслуговуванню логістичного комплексу на Броварській окружній дорозі загальною площею 49 190 кв. за рахунок залучених коштів.

Відповідні обставини підтверджуються, зокрема, тим, що ТОВ "Термінал Бровари" не мало власних джерел фінансування (статутний капітал всього 58 000 грн.) для побудови Логістичного комплексу, і що основним джерелом фінансування були запозичені у "материнської" компанії "Аїсі Кепітал Лімітед" кошти за Договором позики від 19.12.2006 року.

У відповідності до умов вищевказаного Договору позики та укладених додаткових угод до нього, "Аїсі Кепітал Лімітед", як позикодавцем, надавалась ТОВ "Термінал Бровари", як позичальнику, позика на поворотній основі у сумі 35 млн. доларів США строком до 19.12.2014 року з відповідною сплатою процентів.

Отримані кошти, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, витрачались саме для фінансування, проектування та будівництва розташованого на Броварській окружній дорозі Логістичного комплексу загальною площею 49190 м.кв. на земельній ділянці з кадастровим номером 040633800199, наданій у довгострокову оренду ТОВ "Термінал Бровари" на підставі Договору оренди з Броварською міською радою від 13.04.2006 року з поправками, внесеними Додатковою угодою №1 від 10.07.2008 року, та для фінансування пов'язаної поточної діяльності.

Отже, з 2006 року по 30.07.2008 року (укладення першого Попереднього договору) єдиним джерелом фінансування господарської діяльності ТОВ "Термінал Бровари" були кошти, які надходили від "Аїсі Кепітал Лімітед" за Договором позики від 19.12.2006 року, за яким станом на 30.07.2008 року отримано позику на суму 25 млн. 975 тис. доларів США.

Так, здійснюючи роботи з проектування та будівництва логістичного комплексу, ТОВ "Термінал Бровари" мало намір по закінченню будівництва передати комплекс в оренду і отримувати прибуток від орендної плати, у зв'язку з чим 02.07.2008 року між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" було укладено Попередній договір оренди логістичного комплексу, що будувався.

Відповідно до умов Попереднього договору від 02.07.2008 року сторони домовились укласти Основний договір оренди Логістичного комплексу на умовах, визначених у відповідному Попередньому договорі.

Пунктом 11.1 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року погоджено, що у випадку, якщо Орендар відмовляється укласти Договір оренди або не укладає Договір оренди в строк, зазначений в статті 4.1.2 цього Договору, Орендар зобов'язаний сплатити штрафну санкцію у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 1 500 000,00 дол. США згідно з обмінним курсом на дату здійснення платежу. Якщо Орендар не сплатить таку штрафну санкцію протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання відповідної вимоги від Орендодавця, Орендодавець має право звернути стягнення за Банківською Гарантією 1.

У випадку, якщо Орендодавець відмовляється укласти Договір оренди та передати Логістичний Комплекс Орендарю, або не укладає Договір Оренди в строк, зазначений в статті 4.1.2 цього Договору, за виключенням випадку, вказаному в статті 5.7 та 5.8 цього Договору, Орендодавець повинен сплатити Орендарю штрафну санкцію у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 1 500 000,00 дол. США згідно з Обмінним курсом на дату здійснення платежу, та відшкодувати Орендарю суму витрат, здійснених Орендарем на придбання, монтаж та демонтаж стелажів у приміщеннях логістичного Комплексу. Такі витрати мають бути підтверджені відповідними платіжними документами (п. 11.2 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року.).

Згідно із п. 4.1.2 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року цей Договір припиняється після підписання Договору оренди, за умови, що всі невиконані зобов'язання, включаючи ті, що стосуються відшкодування збитків та сплату штрафів, передбачених цим Договором, лишатимуться дійсними до моменту їх належного виконання.

У випадку, якщо Сторони не підпишуть Акт прийому-передачі у зв'язку з не усуненням Орендодавцем істотних недоліків до 01.01.2009 року, строк оренди не почнеться та Орендар не вважатиметься зобов'язаним сплачувати орендну плату відповідно до статті 5 цього Договору протягом періоду затримки. Сторони погодили, що місячна орендна плата, що підлягатиме сплаті за Договором оренди, починаючи з дати передачі Логістичного комплексу Орендарю, та протягом строку, що дорівнює строку такої затримки, становитиме 1 (одну) гривню.

Якщо Сторони не підпишуть Акт прийому-передачі у зв'язку з не усуненням Орендодавцем істотних недоліків до 01.07.2009 року, Орендодавець та Орендар матимуть право, до моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі, припинити цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення іншої Сторони про розірвання цього Договору. В такому випадку Орендодавець зобов'язаний сплатити Орендарю штраф у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 3 000 000,00 доларів США згідно з обмінним курсом на дату здійснення платежу, та відшкодувати Орендарю суму витрат, здійснених Орендарем на придбання та монтаж стелажів у приміщеннях Логістичного комплексу, протягом 7 (семи) робочих днів після отримання відповідної вимоги. Такі витрати мають бути підтверджені відповідними платіжними документами (п. 5.7 Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року.).

Як зазначає ТОВ "Термінал Бровари", виходячи з розрахунків фінансових показників, на момент укладення Попереднього договору від 02.07.2008 року та стабільності надходження кредитних коштів від "материнської компанії" існувала реальна можливість вчасно завершити будівництво Логістичного комплексу та забезпечити його прийом у експлуатацію до закінчення дії терміну Попереднього договору оренди 2008 року, та своєчасно укласти Основний договір з ЗАТ "Українські вантажні кур'єри".

Однак, в восени 2008 року з будівництвом Логістичного комплексу виникли ускладнення непередбачуваного характеру, пов'язані з припиненням фінансування проекту за Договором позики від 19.12.2006 року, що зумовлено погіршенням фінансового становища «материнської компанії» позивача.

ТОВ "Термінал Бровари" пояснило, що припинення фінансування "материнської" компанії "Аїсі Кепітал Лімітед" за Договором позики від 19.12.2006 року та неможливість знаходження додаткових джерел фінансування вплинуло на темпи будівництва Логістичного комплексу ТОВ "Термінал Бровари".

В свою чергу, при розгляді судом першої інстанції даної справи ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", заперечуючи щодо несприятливих фінансових умов діяльності ТОВ "Термінал Бровари", було заявлено клопотання про призначення судової експертизи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення зазначеного клопотання без задоволення, оскільки поставлені відповідачем на дослідження експертизи питання, які стосуються встановлення вини в неукладенні Основного договору оренди та фактів зловживання тяжким фінансовим становищем ТОВ "Термінал Бровари", не потребують спеціальних знань, а полягають виключно в правовій оцінці та дослідженні обставин даного спору і відносяться до компетенції суду.

Крім того, з наведених вище обставин наданий позивачами Експертний висновок № 1703-4/848 від 25.10.2011року Київської торгово-промислової палати не має доказового значення в матеріалах даної справи, оскільки викладені в ньому обставини в частині, що стосується даного спору, підлягають дослідженню та правовій оцінці судом.

З наданих ТОВ "Термінал Бровари" пояснень та документів бухгалтерського обліку Товариства вбачається погіршення стану його фінансової та господарської діяльності настільки, що ТОВ "Термінал Бровари" потрапило на межу банкрутства.

Про перебування ТОВ "Термінал Бровари" на межі банкрутства свідчить фінансова звітність підприємства за ІV квартал 2008 року та перші три квартали 2009 року, з якої вбачається, що станом на 30.07.2008 року заборгованість за коштами, які надійшли за Договором позики від 19.12.2006 року, склала 125 844 000 грн. У результаті стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до долару США протягом 2-го півріччя 2008 року заборгованість товариства за позиковими зобов'язаннями зросла на 74 241 000 грн. і склала 200 085 800 грн.

Станом на 31.12.2008 року сума збитків склала 74 616 900 грн., загалом сума поточних зобов'язань склала 11 987 500 грн., сума довготривалих зобов'язань 200 085 800 грн. Станом на 30.06.2009 року кредиторська заборгованість ТОВ "Термінал Бровари" зросла і складала 225 526 000 грн. При цьому, фінансування на завершення будівництва логістичного комплексу не відбувалось.

Так, намагаючись виправити ситуацію у існуючих складних економічних умовах, ТОВ "Термінал Бровари" 12.01.2009 року уклало Кредитну угоду з Міжнародною організацією - Європейським банком реконструкції та розвитку.

У відповідності до зазначеної Кредитної угоди, передбачалось надання ТОВ "Термінал Бровари" для завершення будівництва Логістичного комплексу кредиту кількома траншами на загальну суму 34 400 000 доларів США. При цьому на дату підписання Кредитної угоди розрахункова вартість проекту складала 49 300 000 доларів США.

Проте, наданню кредиту, тобто фактичному надходженню кредитних коштів, передувала необхідність виконання ТОВ "Термінал Бровари" численних умов, передбачених відповідною Кредитною угодою, які виконувались до осені 2009 року і весь цей час фінансування будівництва Логістичного комплексу не відбувалось і ТОВ "Термінал Бровари" перебувало на межі банкрутства.

Однією із обов'язкових умов для отримання коштів за Кредитною угодою Європейським банком реконструкції та розвитку була умова про наявність укладеного Попереднього договору оренди логістичного комплексу і у майбутньому Договору оренди на мінімальний термін у 5 років.

Критерії вимог до Попереднього договору оренди та Договору оренди визначені у кількох розділах Кредитної угоди.

Так, у відповідності до ст.1, визначення "Орендар" означає ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" або такого іншого орендаря, який задовольняє Критерії для орендарів; визначення "Критерії для орендарів" означає ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", або такого іншого орендаря, який задовольняє критерії для орендарів; визначення "Договори оренди" означає всі нинішні та майбутні договори оренди, укладені відповідно до затвердженої форми між Позичальником та Орендарем, які були затверджені ЄБРР або які відповідають умовам Параметрів оренди, визначеним у Додатку А.

Згідно із розділом 4.1 (умови, що передують Першій виплаті траншу Кредиту) статті IV (Передумови) ЄБРР повинен одержати засвідчені копії документів, зокрема, Попередній договір оренди у відповідності з узгодженою формою попередньої оренди; Узгоджену форму Договору оренди разом з узгодженою формою банківської гарантії; Позичальник повинен укласти законні Попередні договори оренди, що матимуть обов'язкову силу, із власниками нерухомості, що міститимуть умови, задовільні для ЄБРР, із зазначенням О&СК (коефіцієнту обслуговування боргу) на рівні принаймні 1.3х.

Відповідно до розділу 5.17 (Договори оренди та Попередні договори оренди) Позичальник укладатиме Договори оренди та Угоди про попередню оренду лише з орендарями, прийнятими для ЄБРР, на умовах, прийнятих для ЄБРР, що включають в себе, але не обмежуються такими: кредитоспроможні орендарі згідно з Критеріями орендарів; використання стандартної промислової форми контракту на основі форми орендної угоди, попередньо узгодженої із ЄБРР, або контракту, що передбачає більш сприятливі комерційні умови, кожна з яких відповідатиме параметрам оренди; підтримка виплат за контрактом у відповідності до курсу долара США або євро; виплати за оренду та обслуговування та інші збори, у відповідності з ринковими цінами; мінімальний термін контракту - 5 років; штрафи за передчасне припинення дії.

ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" у Кредитній угоді з ЄБРР були визначені у якості Орендаря за пропозицією ТОВ "Термінал Бровари", оскільки на день укладення Кредитної угоди 12.01.2009 року діяв Попередній договір оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", і це товариство відповідало критеріям (вимогам) ЄБРР. Інформація про ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" у Кредитну угоду була включена за його згодою і відповідно товариство надало ЄБРР свої статутні документи та фінансову звітність.

У зв'язку з тим, що "Аїсі Кепітал Лімітед" з кінця 2008 року припинило фінансування проекту, а отримання коштів за Кредитною угодою з ЄБРР потребувало виконання ряду обов'язкових умов, які потребували значного часу та зусиль, Логістичний комплекс з об'єктивних причин не міг бути побудований до 02.07.2008 року, тобто до кінця дії Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 02.07.2008 року, про що також було відомо відповідачу з початку 2009 року (з обставин укладення Кредитної угоди від 12.01.2009 року).

Оскільки, з огляду на норму ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання за Попереднім договором укласти основний договір тривають не більше року, і з наведених обставин своєчасне укладення Основного договору було неможливим, у ТОВ "Термінал Бровари" виникла необхідність у укладенні нового Попереднього договору оренди логістичного комплексу, наявність якого вимагалась за умовами ЄБРР для початку фінансування за Кредитною угодою від 12.01.2009 року.

Як стверджує ТОВ "Термінал Бровари", ним було запропоновано ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" укласти новий Попередній договір оренди логістичного комплексу.

Проте, ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", розуміючи складність ситуації для ТОВ "Термінал Бровари", та усвідомлюючи, що у період дії світової фінансово-економічної кризи, останній в умовах дефіциту часу, навряд чи спроможний знайти іншого Орендаря, який відповідав би критеріям ЄБРР, погодився укласти новий Попередній договір оренди Логістичного комплексу, але за умови, що сторонами буде укладено Договір про штрафні санкції, який зафіксує припинення дії Попереднього договору оренди Логістичного комплексу від 02.07.2008 року, міститиме посилання на те, що Основний договір оренди логістичного комплексу не укладений у терміни, передбачені Попереднім договором, з вини ТОВ "Термінал Бровари", зафіксує безумовні матеріальні штрафні санкції на користь ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" у зв'язку з неукладенням Основного договору оренди.

Перебуваючи на межі банкрутства, ТОВ "Термінал Бровари" вимушено погодилось на умови ЗАТ "Українські вантажні кур'єри". У протилежному випадку ТОВ "Термінал Бровари" був не спроможний виконати умови ЄБРР та отримати кредитні кошти для завершення будівництва, а виходячи з фінансових показників господарської діяльності, банкрутство підприємства було неминучим.

Отже, позивачі погодились на укладення невигідного для них спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року та прийняли на себе зобов'язання забезпечити виконання такого Договору передачею в заставу майна поручителя - ТОВ «Аїсі Бела», оскільки це було умовою, необхідною для укладення нового Попереднього договору оренди Логістичного комплексу між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри".

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що ТОВ "Термінал Бровари" вже зверталося до суду з вимогами про визнання недійсними Договору від 30.07.2009 року, Договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.09.2009 року за реєстровим № 1167 та Договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.10.2009 року за реєстровим № 1851, але з інших підстав.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2010 року у справі № 10/146-10 в задоволенні зазначених позовних вимог було відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, що також підтримано постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року за наслідками касаційного перегляду.

Як вбачається з пояснень позивачів та наданих сторонами рішення, та постанов апеляційної та касаційної інстанції у справі № 10/146-10, розглядався спір за позовом ТОВ "Термінал Бровари" до ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" та ТОВ "Аїсі Бела" про визнання недійсними укладеного між ними трьохстороннього Договору та укладених між відповідачами Іпотечних договорів від 09.09.2009 року та 14.10.2009 року, визнання недійсними п.п. 5.7, 5.8, 11.2, укладеного між позивачем та відповідачем -1 Попереднього договору оренди від 02.07.2008 року.

При цьому, підстави повозу були іншими, ніж заявлені в даному позові, що розглядається. Зокрема, вимога про визнання недійсним Договору від 30.07.2009 року була пов'язана з порушенням ст.549 Цивільного кодексу України щодо визначення штрафу, крім того за таким договором було забезпечено виконання зобов'язання за Попереднім договором, який припинився, тобто неіснуючого зобов'язання. Договори іпотеки визнавались недійсними у зв'язку з порушенням абз.4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з забезпеченням ними неіснуючого зобов'язання, крім того, ними забезпечувалось забезпечення зобов'язання (штраф), що чинним законодавством не передбачено.

Також, в матеріалах справи піднімалось питання про перевищення директором ТОВ "Термінал Бровари" своїх статутних повноважень.

Наведені в позові у справі № 18/002-12 підстави недійсності спірних договорів не заявлялись і не досліджувались у справі № 10/146-10.

Підставами позову у справі № 18/002-12 є визнання спірних договорів недійсними в порядку ст. 233 Цивільного кодексу України.

Отже, предметом даного спору є кваліфікація спірних правочинів на наявність ознак, визначених ст. 233 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Зокрема, для правильної кваліфікації необхідно звернути уваги, що відповідні правочини мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором.

З огляду на положення ч.1 ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

У зв'язку з чим, необхідно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна; наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін.

Тяжкі обставини слід розуміти як будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, крайня нужденність, загроза банкрутства, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки.

У зв'язку з чим, за наслідками спору встановлено невигідність для позивачів спірного Договору про штрафні санкції, в тому числі щодо необхідності їх забезпечення передачею в заставу нерухомого майна поручителем, а тяжкою обставиною в крайній формі її вираження є повна відсутність коштів для закінчення будівництва з врахуванням того, що все будівництво здійснювалось на запозичені кошти, і підприємство опинилось на межі банкрутства. При цьому, виправлення ситуації залежало від згоди відповідача укласти новий Попередній договір в обмін на прийняття позивачами невигідних для себе зобов'язань.

В свою чергу, апелянт посилається на дотримання сторонами при укладенні спірних договорів ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідач запропонував ТОВ "Термінал Бровари" укласти Договір від 30.07.2009 року та Договори іпотеки, яка була прийнята останнім шляхом укладання (підписання) Договору від 30.07.2009 року та Договорів іпотеки, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме часткової оплати наданих послуг за Договором від 30.07.2009р оку, зокрема, ТОВ "Термінал Бровари" на виконання Договору сплатило 3 869 700 грн. 13.08.2009 року, 177 243,83 грн. 31.08.2009року, 177 243,83 грн. 29.09.2009 року, 7 990 300 грн. 10.11.2009 року.

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що спірні Договори є погодженими позивачами і частково виконані, що також досліджувалось в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011року і в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України відповідні факти є встановленими і не підлягають повторному доведенню.

Стосовно невигідності умов Попереднього договору оренди та Договору від 30.07.2009 року, апелянт стверджує, що укласти подібного роду договори (середина 2009 року) є великим

досягненням з боку ТОВ "Термінал Бровари", оскільки погодити умови передачі в оренду терміном на 10 років логістичного комплексу площею майже 50 000 кв.м., з орендною ставкою еквівалент 6 доларів США/1 кв.м. одному орендатору (відповідачу) в той період не вдалось жодній компанії в Україні. Навіть в теперішній період, коли рецесія відступила, такі угоди не укладаються.

При цьому, апелянт наводить суперечливі обставини з огляду на підстави позовних вимог. Своїми запереченнями останній фактично підтверджує рецесію, тобто вкрай невигідну фінансову ситуацію в країні, в якій опинились багато вітчизняних підприємств і наголошує на виключності випадку укладення нового Попереднього договору, однак замовчує, що це відбулось за умови підписання позивачами спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року, умови якого не відрізняються жодною вигідністю для позивачів, зокрема, покладають на них значні витрати та необхідність обтяження нерухомого майна поручителя.

Для ТОВ "Термінал Бровари" економічну вигідність мало укладення другого Попереднього договору від 30.07.2009 року, при цьому стверджувати про будь-яку економічну вигідність укладення спірних Договорів про штрафні санкції та іпотеку, за умовами яких для позивачів передбачені лише невигідні економічні наслідки у вигляді сплати санкцій (без отримання будь-яких визначених Договором благ взамін) при цьому з передачею майна в іпотеку в якості забезпечення виконання таких зобов'язань, позбавлено жодних підстав.

Відповідач у відзиві на позов пояснив, що активно проводив переговори з потенційними клієнтами щодо розташування їх продукції на площах логістичного комплексу, з деякими клієнтами уклав протоколи про наміри та договори, згідно з якими зобов'язався до 02.07.2009 року надати клієнтам площі для розташування їх продукції клієнтів. Оскільки основний договір не був підписаний з вини ТОВ "Термінал Бровари", стверджує, що потрапив у скрутне становище, оскільки порушив зобов'язання перед своїми клієнтами.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано доказів в підтвердження викладених у відзиві обставин, зокрема, щодо протоколів про наміри з іншими контрагентами, про будь-які зобов'язання стосовно надання в оренду площ та понесення негативних наслідків.

Також, відповідач у відзиві на позов пояснив, що не вбачаючи можливості оперативно виконати свої зобов'язання перед клієнтами щодо надання площ логістичного комплексу для розташування товарів клієнтів, він розглядав пропозиції інших власників логістичних комплексів. ТОВ "Термінал Бровари", розуміючи, що можна втратити такого клієнта, запропонував сплатити відповідачу певну суму з умовою, що він відмовиться від розгляду інших пропозицій та підпише з ним новий Попередній договір. Відповідач погодився з пропозицією ТОВ "Термінал Бровари" підписати новий Попередній договір оренди, але для унеможливлення негативних наслідків можливого чергового невиконання останнім свої зобов'язань за Попереднім договором, а також за Договором від 30.07.2009р., запропонував ТОВ "Термінал Бровари" надати будь-яке забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за Договором від 30.07.2009р. ТОВ "Термінал Бровари" відразу погодилося надати земельні ділянки в іпотеку, що і було зроблено шляхом укладення Договорів іпотеки.

З викладеного випливає, що відповідач сам підтверджує пов'язаність укладення спірних договорів з наданням ним згоди на підписання необхідного ТОВ "Термінал Бровари" нового Попереднього договору.

Стосовно вимог суду першої інстанції про надання доказів звернення з вимогою про укладення основного договору оренди в період дії першого Попереднього договору від 02.07.2008 року, відповідач вважає, що згідно з умовами першого Попереднього договору, саме ТОВ "Термінал Бровари" повинно бути ініціатором укладення Основного договору за наявності в нього необхідної документації.

При цьому, за приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачі, ані відповідач не звертались з пропозиціями чи вимогами щодо укладення Основного договору в терміни, визначені першим Попереднім договором від 02.07.2008 року. Зокрема, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи витребовувалось у відповідача відповідні пояснення та докази звернення, які суду не були надані.

Відповідачем не надано суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо укладення Основного договору, зокрема, не надано доказів звернення до позивачів з проектом основного договору, а в разі не погодження такого проекту, до суду за захистом своїх прав в порядку ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України.

Також, відповідачем не надано суду доказів необґрунтованого ухилення позивачами від укладення Основного договору, оскільки останній з відповідною вимогою не звертався.

Зобов'язання укласти Основний договір оренди фактично припинилось 02.07.2009 року, оскільки сторони не звертались з вимогами про його укладення до закінчення дії першого Попереднього договору, без претензій та додаткових умов.

Відповідач звернувся з вимогами до ТОВ "Термінал Бровари" лише після закінчення Попереднього договору (лист від 02.07.2009 року, отриманий ТОВ "Термінал Бровари" 11.07.2009 року) і вже з вимогами про сплату штрафних санкцій.

Як визначено в ст. 546 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є різновидом забезпечення виконання зобов'язання. Враховуючи визначені в Цивільному кодексі України умови щодо забезпечення зобов'язання (ст. 548 Цивільного кодексу України), забезпечуватись може виконання зобов'язання (основного зобов'язання). Крім того, згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Визначені в першому Попередньому договорі від 02.07.2008 року штрафні санкції, які по суті є забезпеченням виконання основного зобов'язання, з огляду на ст. 548 Цивільного кодексу України не підлягали забезпеченню іншим забезпеченням. Тому, підписавши спірний Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року, фактично змінено правову природу відповідних платежів з забезпечення виконання зобов'язання на самостійне зобов'язання зі сплати штрафних санкцій (основне), що дозволило укласти спірні Договори іпотеки на забезпечення виконання такого зобов'язання.

Також, відповідні обставини свідчать про невигідність для позивачів укладення спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року і необхідність в укладенні такого Договору була відсутня, оскільки зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за першим Попереднім договором не припиняються в частині відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій в разі наявності встановленої вини позивача.

Крім того, Попередній договір за своєю правовою природою є договором про наміри і не породжує жодних прав на майно. Гарантії дотримання умов попереднього Договору (санкції за порушення його умов) передбачаються самим Договором і застосовуються в порядку, визначеному Договором та чинним законодавством.

Підписанням спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року ТОВ "Термінал Бровари" змушене було також взяти на себе вину в неукладенні Основного договору, що суперечить встановленим судом обставинам.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа яка порушила зобов'язання.

Також, заслуговують на увагу викладені у позові обставини, які свідчать про відсутність вини, в розумінні ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, ТОВ "Термінал Бровари" в не укладенні Основного договору оренди, оскільки ним вжито всіх можливих і залежних від нього заходів щодо недопущення порушення та виправлення фінансової ситуації з метою закінчення будівництва, про що відповідачу було відомо ще з початку 2009 року.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина ТОВ "Термінал Бровари" в не укладенні Основного договору оренди є спірною і не може вважатись достовірно встановленою, однак відповідні обставини відповідальності ТОВ "Термінал Бровари" не підлягають встановленню в матеріалах даної справи, оскільки стосуються спору про стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи те, що відповідач при укладенні першого Попереднього договору не поніс витрат, співрозмірних узгодженим в Договорі від 30.07.2009 року штрафним санкціям, враховуючи фінансовий стан ТОВ "Термінал Бровари", зазначені в спірному Договорі штрафні санкції є неспіврозмірно завищеними і за відсутності необхідності в укладенні другого Попереднього договору з відповідачем, що диктували умови Кредитної угоди з ЄБРР для початку фінансування, позивачі за жодних умов не укладали б спірний Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року, який до того ж є одностороннім, передбачає зобов'язання лише для позивачів і не містить умов про будь-який господарський інтерес в його укладенні для них.

Крім того, укладаючи новий Попередній договір 30.07.2009 року, до нього включено аналогічні умови про відповідальність в разі не укладення чи несвоєчасного укладення Основного договору.

Про пов'язаність спірного Договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року (запис у реєстрі № 10497) з підписанням нового Попереднього договору оренди логістичного комплексу від 30.07.2009 року (запис у реєстрі №10498), опосередковано свідчить також те, що договори були підписані в один день, у одного нотаріуса у відповідній послідовності реєстрових номерів.

За інших обставин, тобто в разі відсутності необхідності в укладенні нового Попереднього договору з відповідачем, як підприємством, яке відповідає умовам ЄБРР, у позивачів не було жодних мотивів укладення спірних Договорів про прийняття на себе непомірних фінансових та майнових зобов'язань, взамін на які не передбачалось жодного блага.

З викладеного випливає, що Договір про штрафні санкції від 30.07.2009 року укладений позивачем на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

Частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Отже іпотечні договори є також недійсними і з цих підстав.

Хоча, договори іпотеки були укладені у вересні та жовтні 2009 року, після підписання нового Попереднього договору від 30.07.2009 року, укладення таких договорів вимагалось п. 1.4 спірного Договору про штрафні санкції, від виконання якого залежала чинність нового Попереднього договору від 30.07.2009 року, як запорука кредитування ЄБРР.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, виплати кредитних траншів ЄБРР відбулись лише починаючи з листопада 2009 року, до цього часу фінансове становище ТОВ "Термінал Бровари" було незмінним і він усвідомлював непевність виконання зобов'язань за новим Попереднім договором.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними заборон нотаріусів, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідні вимоги не підлягають задоволенню як не підтверджені і безпідставні.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду даного спору позивачі, на неодноразові вимоги суду першої інстанції, не надали належних доказів та обґрунтувань відповідних позовних вимог та не надали пояснень щодо осіб, які мають бути відповідачами за такими вимогами.

При цьому, зазначили лише, що вважають заборони нотаріусів складовими частинами спірних договорів, однак без наведення відповідних нормативних обґрунтування з посиланням на норми законодавства, не зазначили з чим пов'язана незаконність нотаріальних заборон, зокрема, з порушеннями вчинення нотаріальних дій чи інших ознак їх суперечності вимогам законодавства та фактів порушення прав і охоронюваних інтересів позивачів.

Таким чином, у зв'язку з неналежним і неповним обґрунтуванням вимог про визнання недійсними нотаріальних заборон, суд позбавлений можливості визначити належний правовий статус нотаріусів в даній справі та кваліфікувати відповідні позовні вимоги в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 73 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна заборона накладається, зокрема, у разі посвідчення договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна чи за повідомленням іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Отже, до встановлення протиправності підстав, які покладені в основу вчинення спірних нотаріальних заборон, стверджувати про їх недійсність передчасно.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсними нотаріальних заборон, оскільки відсутній факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» судова колегія вважає, що судом першої інстанції дотримані зазначені положення щодо покладення судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри» на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2012 року у справі №18/002-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №18/002-12 направити до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.