Постанова

від 16.07.2012 по справі 18/002-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 18/002-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача -1: Хачатуряна В.Г., дов. № б/н від 27.05.2012 року; Лупейка О.В., дов. № б/н від 27.05.2012 року; Дусь Ю.В., дов. № б/н від 04.01.2012 року; Намічеішвілі Андро -директор;

Позивача -2: не з'явився;

Відповідача: Горкуша Ю.М., дов. № б/н від 01.01.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року

у справі № 18/002-12 господарського суду Київської області

за позовом 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

до закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри"

про визнання недійсними договорів та заборон нотаріуса

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" звернулися до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри", просили визнати недійсним укладений між сторонами 30.07.2009 року договір про штрафні санкції та іпотечні договори від 09.09.2009 року та 14.10.2009 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вищеперелічені угоди були укладені на вкрай невигідних для позивачів умовах, тоді як відповідач, явно зловживаючи правом, свідомо скористався скрутним становищем товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари".

Правовою підставою для задоволення позовних вимог щодо договору про штрафні санкції від 30.07.2009 року позивачі обрали частину 1 статті 233 Цивільного кодексу України, а для іпотечних договорів від 09.09.2009 року та 14.10.2009 року також частину 2 статті 548 Цивільного кодексу України.

Одночасно позивачі просили визнати недійсними заборони приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Луканіна Ф.Ф. від 09.09.2009 року на відчуження земельних ділянок за іпотечним договором від 09.09.2009 року (записи у реєстрі № 1168 та № 1169) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 14.10.2009 року на відчуження земельних ділянок за іпотечним договором від 14.10.2009 року (записи у реєстрі № 1852, № 1853, № 1854, № 1855).

Заявлені вимоги у зазначеній частині обгрунтовані тим, що заборони нотаріуса є складовими частинами оспорюваних договорів іпотеки, тобто, складовими частинами правочинів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним з огляду на те, що волевиявлення позивачів під час укладення вищеперелічених договорів відповідало намірам та діям сторін (т. 3, а.с. 59-61).

Заявою від 15.03.2012 року позивачі просили вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 15.04.2011 року за реєстровим № 947 про задоволення вимог закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" до товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про стягнення заборгованості у сумі 11 955 000,00 грн. за договором про штрафні санкції від 30.07.2009 року шляхом звернення стягнення на об'єкти нерухомості за іпотечним договором від 14.10.2009 року; зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 15.04.2011 року за реєстровим № 948 про задоволення вимог закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" до товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про стягнення заборгованості у сумі 11 955 000,00 грн. за договором про штрафні санкції від 30.07.2009 року шляхом звернення стягнення на об'єкти нерухомості за іпотечним договором від 14.10.2009 року (т. 3, а.с. 104-107).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2012 року (суддя Кошик А.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року (головуючий Коршун Н.М., судді Куксов В.В., Авдєєв П.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" задоволено частково; з метою забезпечення позову до остаточного вирішення спору у справі 18/002-12 зупинено стягнення за виконавчими написами нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 15.04.2011 року за реєстровими № 947 та № 948 (т. 3, а.с. 151-154).

Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012 року(суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року (головуючий Коршун Н.М., судді Куксов В.В., Авдєєв П.В.) (т. 4, а.с. 62-75) позов задоволено частково; визнано недійсним договір від 30.07.2009 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. (записи у реєстрі № 10495, № 10496); визнано недійсним іпотечний договір від 09.09.2009 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф. (запис у реєстрі № 1167); визнано недійсним іпотечний договір від 14.10.2009 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (запис у реєстрі № 1851). В іншій частині позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 155-168).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, закрите акціонерне товариство "Українські вантажні кур'єри" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просило рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування прийнятих у справі судових актів відповідач вважає порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу позивачі зазначають, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2012 року (т. 4, а.с. 85-87).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/522 від 13.07.2012 року сформовано колегію у складі: головуючого Прокопанич Г.К., суддів Владимиренко С.В., Євсікова О.О.

У судове засідання 16.07.2012 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела".

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Загальні підстави визнання договору недійсним передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як було зазначено вище, правовою підставою для визнання недійсними спірних договорів позивачі і суд обрали статтю 233 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за спірним договором від 30.07.2009 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", передбачені штрафні санкції для товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" виступити майновим поручителем по сплаті таких штрафних санкцій.

Зокрема, у преамбулі вищенаведеного договору зазначено, що оскільки сторони з вини товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" не уклали основний договір оренди логістичного комплексу відповідно до умов попереднього договору від 02.07.2008 року, сторони укладають договір про штрафні санкції (т. 1, а.с. 97-100).

Відповідно до 1.1 договору про штрафні санкції, сторони визнають та підтверджують, що дія попереднього договору від 02.07.2008 року припинилася 02.07.2009 року.

З пункту 1.2 договору про штрафні санкції вбачається, що у зв'язку з тим, що станом на 02.07.2009 року нежитлове приміщення (логістичний комплекс), що розташоване на Броварській окружній дорозі загальною площею близько 48 190 кв. м. знаходиться в незавершеному стані, відсутній акт введення в експлуатацію логістичного комплексу, істотні недоліки (як цей термін визначений у попередньому договорі) не були усунені товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" у строк, визначений у частині другій статті 5.7 попереднього договору, тому сторони погодили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" зобов'язується сплатити закритому акціонерному товариству "Українські вантажні кур'єри" штраф у гривнях у розмірі, що становить еквівалент 3 000 000, 00 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу до 01.01.2010 року.

Умовами спірного договору про штрафні санкції також передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" має виступити майновим поручителем по сплаті вищезазначених штрафних санкцій.

У подальшому на виконання умов п. 1.4 спірного договору про штрафні санкції за вимогою закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" були укладені договори забезпечення сплати штрафних санкцій, а саме, іпотечний договір від 09.09.2009 року між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф. (запис у реєстрі № 1167); іпотечний договір від 14.10.2009 року між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (запис у реєстрі № 1851), за якими у забезпечення виконання зобов'язань за договором від 30.07.2009 року майновим поручителем -товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" були передані в іпотеку земельні ділянки та нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Пунктом 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суди дійшли висновку про збіг для позивачів обставин, які змусили їх укласти договори на вкрай невигідних умовах, що і стало підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Разом з тим, на думку колегії, правильно встановивши обставини справи та надавши їм відповідну юридичну оцінку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме, ст.ст. 233, 548 Цивільного кодексу України.

Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишився конституційний принцип рівності сторін, закріплений у пункті 2 частини 3 статті 129 Основного Закону України, пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 3 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХII "Про підприємництво", який передбачає свободу договору.

Серед загальних принципів господарювання в Україні, визначених у статті 6 Господарського кодексу України, передбачена свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХII "Про підприємництво" підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи спірні правочини недійсними як місцевий, так і апеляційний господарські суди не навели норми матеріального права, які б були порушені відповідачем -стороною у вищеперелічених договорах, та не зазначили, чому саме несприятливі економічні обставини під час укладання договору існували та діяли лише для позивачів у справі - рівноправних суб'єктів господарювання.

Пункт 2 частини 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин постановлені у справі судові акти підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій було обгрунтовано відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог, тому підстави для скасування судових актів у повному обсязі відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" судовий збір у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела".

Керуючись ст.ст. 49, 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі № 18/002-12 скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" до закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" про визнання недійсним договору від 30.07.2009 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. (записи у реєстрі № 10495, № 10496), договору від 09.09.2009 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф. (запис у реєстрі № 1167); договору від 14.10.2009 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (запис у реєстрі № 1851) та про стягнення з закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" 2 823,00 грн. судового збору.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" до закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" про визнання недійсними договору від 30.07.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри", товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. (записи у реєстрі № 10495, № 10496); від 09.09.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф. (запис у реєстрі № 1167); від 14.10.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (запис у реєстрі № 1851) відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі № 18/002-12 залишити без змін.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, б. 14, код ЄДРПОУ 33584049) та товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Притисько-Микільська, б. 5, код ЄДРПОУ 35059393) на користь закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" (місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, б. 5, код ЄДРПОУ 32539393) 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати накази.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков