Постанова

від 19.04.2012 по справі 40/89-2/330

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 40/89-2/330 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скаргиуправління Національного банку України в Івано-Франківській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі господарського суду№ 40/89-2/330 міста Києва за позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Івано-Франківській обл. доТОВ "БізнесКомфорт" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - розірвання договору та стягнення коштів ОСОБА_1 дов. № 508704 від 31.07.2009 не з'явився Розпорядженням №03.08-05/202 від 18.04.2012 змінено склад колегії суддів у справі № 40/89-2/330, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2008 року Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БізнесКомфорт" про розірвання договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 25.12.2006 № 24 та стягнення залишку сплаченого авансу в сумі 540 059,87 грн., пеню за невиконання договірних зобов'язань в сумі 106 802,66 грн., а всього 646 862,53 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2009 позовні вимоги були задоволені частково: Договір від 25.12.2006 № 24 розірвано, стягнуто залишок сплаченого авансу 540059,87 грн., в стягненні пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 за апеляційною скаргою ТОВ "БізнесКомфорт" судове рішення скасоване та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009 за касаційною скаргою НБУ в особі Управління Національного банку України в Івано-Франківській області судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало неповне встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, відсутність належних та допустимих доказів у матеріалах справи, господарським судом судова експертиза не призначалась, а висновок спеціаліста-будівельника зроблено на замовлення відповідача.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2011 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 ( головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Майданевича А.Г., Мальченко А.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Національний банк України в особі Управління НБУ в Івано-Франківській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у всіх її частинах повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами невірно встановлено обставини справи, а саме завдання на проектування видано значно раніше, ніж встановлено судами, затягування з отриманням технічних умов та передачі їх проектувальнику сталося з вини саме ТОВ "БізнесКомфорт", а для проведення призначеної судом судової експертизи було передано зовсім інший пакет документів, висновки судового експерта є помилковими, а суди попередніх інстанцій невірно оцінили акт судової експертизи.

Заявник посилається на те, що акт приймання -передачі виконаних робіт ним не підписувався, протокол зауважень не писався, виконані проектні роботи не відповідають ДБН та інших державних стандартів з питань будівництва.

Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що відповідач не заперечував проти розірвання договору, а при розірванні договору до закінчення строку виконання робіт підрядник повинен повернути аванс та сплатити пеню, а суди попередніх інстанцій і в цих частинах позову відмовили неправомірно.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2006 Національний банк України в особі Управління НБУ в Івано-Франківській області (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БізнесКомфорт" (підрядник) на підставі тендерної процедури уклали договір № 24 на виконання проектно-вишукувальних робіт, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати проектно-вишукувальні роботи з будівництва санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" Національного банку України по вул. Грушевського, 7 в м. Яремчі Івано-Франківської області відповідно до завдання на проектування.

Згідно п.3.1 договору від 25.12.2006 № 24 розрахунки здійснюються поетапно згідно календарного плану виконання робіт та платіжних етапів: аванс у розмірі 40% вартості робіт протягом 10-ти робочих днів від дати підписання договору, сума оплати -436 000 грн.; вказану суму позивачем відповідачу було перераховано в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером від 29.12.2006 № 1100000615 (# 380413);

Відповідно до розділу 4 договору від 25.12.2006 № 24 граничний строк виконання робіт за договором не повинен перевищувати 12 календарних місяців з часу надходження авансу на банківський рахунок підрядника. Датою початку виконання робіт по договору вважається робочий день, наступний після дня отримання підрядником авансу. Датою завершення кожного етапу робіт підрядником вважається дата надання замовнику готової документації та узгодження згідно умов договору.

Календарний план виконання робіт та платежів укладений сторонами договору та викладений у додатку № 2 до договору і передбачає, зокрема, терміни виконання (початок та закінчення) робіт за договором по трьох етапах.

Згідно з п.п. 6.1 - 6.6 договору від 25.12.2006 № 24 підрядник після закінчення виконання кожного етапу робіт передає замовнику документацію по виконаному етапу робіт за актом здачі-приймання робіт. Замовник протягом 15 робочих днів після одержання проектно-кошторисної документації по кожному етапу робіт зобов'язаний передати підряднику підписаний акт або мотивовану претензію до виявлених недоліків. Недоліки усуваються підрядником в обумовлені сторонами строки. Підписання акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації на кожен з етапів робіт замовник здійснює на протязі 15 днів. Підрядник на вимогу замовника зобов'язаний зробити необхідні виправлення помилкових рішень (в рамках завдання та проектування) без додаткової оплати та з узгодженням строків виконання виправлень. Підрядник, по закінченню виконання усього обсягу робіт за договором, передає замовнику для розгляду і приймання виготовлену проектно-кошторисну документацію та акт приймання-передавання виконаних робіт для розгляду та підписання. Замовник зобов'язаний на протязі 15 днів з дня отримання проектно-кошторисної документації та акта приймання-передавання виконаних робіт розглянути їх та підписати. У разі відмови від підписання акта приймання-передавання виконаних робіт замовник складає мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до п. 6.7 договору від 25.12.2006 № 24 у випадку відмови замовника від підписання акту приймання-передавання виконаних робіт в цілому чи в їх частині, він складає протокол зауважень, на підставі якого сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та визначається строк їх виконання.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили із п. 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затверджених Наказом ДКУ з будівництва та архітектури від 20.01.2004 № 8, якими встановлено, що проектування об'єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних. Вихідні дані для виконання робіт на відповідній стадії замовник зобов'язаний надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт. До складу вихідних даних належать: архітектурно-планувальне завдання, технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта, завдання на проектування та інші вихідні дані згідно з додатком Г до вказаних норм.

Як встановлено судами та вбачається з умов договору від 25.12.2006 № 24 до внесення в нього змін, сторони передбачили, що роботи мають бути виконані поетапно із закінченням останнього етапу 19.10.2007.

Проте лише 27.06.2007 Івано-Франківська філія ВАТ "Геотехнічний інститут" передала підряднику звіти про інженерно геологічні вишукування, а завдання на проектування було затверджено замовником - позивачем та передано підряднику 01.06.2007, тобто майже через чотири місяці від дати закінчення робіт по 1-му етапу та через два місяці від закінчення робіт по 2-му етапу; перші технічні умови по водопостачанню та каналізації надійшли 04.07.2007; технічні умови МНС та з питань пожежного нагляду одержані підрядником 02.08.2007; технічні умови"Обленерго" з організаційно-технічними заходами передані замовником підряднику лише 30.11.2007; технічні умови на газопостачання отримані підрядником 11.12.2007, однак без зазначення умов підключення, і 06.03.2008 підрядником було отримано технічне завдання на інтегровані телекомунікаційні системи.

При цьому Архітектурно-планувальне завдання НБУ в особі Управління НБУ в Івано-Франківській області було передано ТОВ "БізнесКомфорт" лише 31.07.2008 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підрядник не міг приступити до виконання умов договору від 25.12.2006 № 24, оскільки замовником всупереч п. 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 до 31.07.2008 не були надані всі необхідні та передбачені законодавством вихідні дані.

Суди відхилили посилання позивача, що ним було передано відповідачу в повному об'ємі всі вихідні дані, необхідні для виконання передбачених договором робіт разом з тендерною документацією при укладенні договору, оскільки позивачем не надано суду таких доказів, і окрім того 07.08.2007 сторони договору уклали додатковий договір №1/164, і як зазначено в преамбулі додаткового договору - в зв'язку із необхідністю виконання додаткових робіт по договору, що передбачало і відповідну зміну вихідних даних.

Згідно п. 1.1 додаткового договору від 07.08.2007 № 1/164 змінено термін видачі проектно-вишукувальної документації з будівництва санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" Національного банку України у м. Яремчі Івано-Франківської області: стадія "Проект" 28.11.2007; стадія "Робоча документація" 10.04.2008 року.

Загальна вартість додаткових проектних робіт складає 296 233,67 грн., в т.ч. ПДВ -49 372,28 грн. Після підписання додаткового договору від 07.08.2007 № 1/164 замовник протягом 10 днів сплачує аванс у розмірі 40% від загальної вартості додаткових проектних робіт, що складає 118493,47грн., в т.ч. ПДВ

Згідно п. 4 додаткового договору етапи здійснення розрахунків викладено в іншій редакції, а саме замість трьох запроваджено шість етапів та змінено суму оплати по етапах.

Крім того в зв'язку з укладенням додаткового договору було змінено календарний план виконання робіт та платіжних етапів, який викладений у додатку № 1 до додаткового договору: по 1-му етапу -закінчення 25.06.2007р.; по 2-му етапу закінчення 05.10.2007р.; по 3-му етапу закінчення 01.11.2007р.; по 4-му етапу закінчення 20.01.2008р.; по 5-му етапу закінчення 20.02.2008р.; по 6-му етапу закінчення 10.04.2008р.

Судами встановлено, що підрядник виконав, а замовник прийняв виконанні підрядником роботи з топогеодезичних та геологічних вишукувань, що вважається першим етапом робіт за додатковим договором та підтверджується актом від 22.08.2007р. №1.

Завданням на проектування санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" в м. Яремче, затвердженого сторонами 01.06.2007, передбачено необхідність передпроектних та варіантних розробок (розроблення декількох варіантів генплану та архітектурно-планувального рішення комплексу) та подачу основного варіанту на розгляд містобудівної ради після погодження замовником, а також необхідність розроблення ескізного проекту.

Судами встановлено, що протоколом засідання у виконавчого директора з адміністративних питань НБУ від 25.04.2007 ухвалено та затверджено концепцію забудови територій санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття", запропоновано на розгляд містобудівної ради м. Яремче подати ескізний проект та внести зміни до завдання на проектування. Згідно витягу з протоколу від 07.08.2007р. №2 на розгляд архітектурно-містобудівної ради подано та погоджено проектну пропозицію по будівництву санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" в м. Яремче по вул. Грушевського, 7.

Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, підрядник розробляв в першій черзі стадії "Проект" тільки котеджі, оскільки споруди та будівлі пускового корпусу не були на той час затверджені, та передав замовнику попередньо на розгляд 30.08.2007р. Проектна документація першої черги будівництва котеджів стадія "П" була передана позивачу у повному обсязі 18.09.2007 для проведення експертизи. Експертний висновок відповідач отримав 11.01.2008. Робочу документацію 1-ої черги будівництва підрядник передав замовнику 28.05.2008 згідно акту №1.

Після прийняття позивачем за актом приймання-передавання виконаних робіт з топогеодезичних та геологічних вишукувань 22.08.2007 та робочої документації 1-ої черги будівництва 28.05.2008, позивачем не складалася мотивована відмова від приймання робіт та протокол зауважень щодо строків, обсягів якості їх виконання, хоча за умовами договору у випадку незгоди позивач повинен був їх скласти.

З акту передачі-приймання проектної документації за договором та додатковим договором до нього від 28.05.2008 №1 судами встановлено, що цей акт підписано позивачем з відміткою "Прийнято для розгляду" та відповідачем проектну документацію передано за актом у наступному складі: концепція забудови території (передпроектні пропозиції), І черга будівництва на стадії "Р" "Котедж на 5 двохкімнатних номерів" (книга 1 "Архітектурно-будівельні рішення", книга 2 "Інженерні рішення", книга 3 "Слаботочні рішення", книга 4 "Зведений кошторисний розрахунок"), "Котедж на одну родину" (книга 1 "Архітектурно-будівельні рішення", книга 2 "Інженерні рішення", книга 3 "Слаботочні рішення", книга 4 "Зведений кошторисний розрахунок"), проектні розробки ІІ та ІІІ черги будівництва, архітектурні рішення та технології.

Під час нового розгляду справи Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2010 було призначено комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.07.2011р. №3665/10-15 зазначено, що при визначенні вартості виконаних проектних робіт враховується готовність проектної документації, що розраховується за нормативним пропорційним розподілом, при цьому питома вага кожного невиконаного розділу проекту відраховується.

Умовами п.2.2 договору передбачено встановлення твердої договірної ціни на весь період проектування, крім випадків п.4.9.1 ДБН Д. 1.1-7-2000 та в разі впровадження нових законодавчих актів, що впливають на вартість проектно-вишукувальних робіт.

В експертному висновку КНІІСЕ зазначено, що оскільки індекс визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт є змінною складовою частиною нормативного акту та акти виконаних підрядних робіт, затверджені двома сторонами відсутні, до розрахунків фактичної вартості виконаних проектних робіт станом на 27.06.2008р. залучено індекс, затверджений наказом Мінрегіонбуду України від 31.03.2008р. №144, що становить для проектних робіт 6,87, та станом на 13.04.2010р. залучено індекс, затверджений наказом Мінрегіонбуду України 01.07.2008р. за №297 - 7,77.

В експертному висновку КНІІСЕ зроблено висновок, що вартість розробленої ТОВ "БізнесКомфорт" проектної документації з будівництва санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" НБУ по вул. Грушевського, 7, м.Яремче Івано-Франківської області станом на 27.06.2008 з урахуванням вартості проектно-вишукувальних робіт складає 793348,95грн. з ПДВ, а вартість розробленої ТОВ "БізнесКомфорт" проектної документації з будівництва санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" НБУ по вул. Грушевського, 7, м. Яремче Івано-Франківської області станом на 13.04.2010 з урахуванням вартості проектно-вишукувальних робіт складає 885 209,33грн. з ПДВ.

Доводи позивача, що по висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.07.2011 №3665/10-15 не вбачається, які саме документи були передані експерту на дослідження, та позивач вважає, що ці документи йому не передавалися,- були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та були відхилені, оскільки у висновку судової експертизи чітко зазначено перелік документації, по яким експерт здійснював дослідження, зокрема документи, перелічених в акті від 28.05.2008р. №1 передачі-приймання проектної документації за договором та додатковим договором до нього, який підписаний замовником з відміткою "Прийнято для розгляду".

Доводи Управління НБУ в Івано-Франківській області, викладені в касаційній скарзі про те, що на вирішення експерта не було поставлено питання з приводу відповідності наданої на дослідження документації вимогам ДБН та інших державних стандартів, а також умовам договору, і зроблені експертами висновки щодо вартості проектної документації е необґрунтованими, - також були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій та були відхилені.

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, учасники судового процесу мають право пропонувати суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом, і остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Позивачем при призначенні господарським судом судової експертизи не пропонувались свої питання на вирішення експерта, а також не заявлялось клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи щодо питання відповідності наданої на дослідження документації вимогам ДБН та інших державних стандартів, а також умовам Договору.

Разом з тим судами встановлено, що у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.07.2011р. №3665/10-15 експерт в ході проведення дослідження зазначає, що встановлював відповідність наданої на дослідження документації вимогам ДБН, інших державних стандартів, і лише потім давав висновки по поставленим питаннях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що продовження термінів виконання робіт з розроблення проектної документації санаторно-оздоровчого комплексу "Прикарпаття" Національного банку України по вул. Грушевського, 7 в м. Яремче Івано-Франківської області пов'язано з терміном видачі завдання на проектування, а також з необхідністю виконання передпроектних пропозицій та ескізного проекту.

Судами встановлено, що підрядник звертався до замовника щодо надання вихідних даних (вих. №12-9 від 11.12.2007, № 08/0335-1 від 25.03.2008) та продовження у в зв'язку з цим термінів виконання робіт.

Крім того, між датою оплати авансу замовником та датою отримання підрядником вихідних даних замовника (позивача) пройшов строк, протягом якого відповідач не міг виконувати умови договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, що позивач не довів, що порушення строків виконання робіт за договором відбулось з вини відповідача, а не з вини позивача в частині затягування строків передачі необхідних вихідних даних та іншої передбаченої документації, необхідної відповідачу для виконання умов договору.

З врахуванням того, що 28.08.2008р. за актом №1 позивач прийняв проектну документацію згідно договору та додаткової угоди "до розгляду", то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, і крім того, висновком призначеної по даній справі експертизи встановлено, що відповідач виконав роботи не тільки в межах сплаченого позивачем авансу, а в цілому виконав зобов'язання за договором.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались ст. 887 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 888 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

На цих підставах суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення сплаченого авансу в розмірі 540059,87грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розірвання договору, суди виходили із ст.651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судами встановлено, що відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання, то підстав для розірвання договору суди не встановили.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як встановлено судами з листування позивача і відповідача, сторони не досягли згоди щодо підстав розірвання договору, тобто жодна зі сторін не погодилась на пропозицію іншої сторони щодо розірвання Договору з наведених у пропозиції цієї сторони підстав, і навпаки.

Відповідно до ст.320 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.

Однак, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, в контексті правовідносин сторін, що виникли за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт, суди виходили з того, що вказаний договір передбачає двосторонню співпрацю, а з урахуванням ст.889 ЦК України своєчасне виконання зобов'язань відповідачем безпосередньо залежало від виконання взятих на себе зобов'язань позивачем (погоджувальні дії чи заперечення стосовно виконаних чи тих, що підлягають виконанню дій відповідача).

Відповідно до ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач посилається на те, що йому стало відомо про неможливість своєчасного виконання зобов'язань відповідачем ще під час прийняття першого етапу робіт, а претензію із зазначенням суми пені позивач направив 24.04.2008 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суди виходили із приписів ст.232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто за встановлених судами обставин та враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, суди дійшли висновку, що позивач втратив право на звернення з вимогою про стягнення пені.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної управління Національного банку України в Івано-Франківській області, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Національного банку України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 40/89-2/330 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

Т. Костенко