Рішення

від 17.06.2008 по справі 41/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  41/11

17.06.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК Сервіс ”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Укобудпостач”

про                     стягнення 35 000,00 грн.

                                                                                                                    Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача:       Лєконцева І.С. -  довіреність №5 від 10.04.2008 р.;              

від відповідача    Двінська Е.С. –довіреність б/н від 26.05.2008;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МЖК Сервіс” звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укобудпостач” про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 35 000,00 грн., з яких 25 000,00 грн. –сума основного боргу, 4 500, 00 грн. –індексу інфляції, 500, 00 грн. –3% річних та 5 000,00 грн. –витрати на оплату правової допомоги, а також 139,67 грн. –витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.05.2008 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.05.2008.

27.05.2008 розгляд справи було відкладено на 10.06.2008 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

10.06.2008 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2008.

10.06.200 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в якій збільшив розмір штрафних санкцій та періоди їх стягнення, вказавши, що індекс інфляції становить 5 975, 00 грн. та 625, 00 грн. –3% річних за період з липня 2007 по квітень 2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені строки не в повному обсязі оплатив отриманий товар, заборгувавши позивачу 25 000,00 грн., на вказану суму позивачем нараховано штрафні санкції. У зв'язку з виникненням вказаного боргу позивачем було понесено витрати на оплату правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача, як збитки.  

Представник відповідача в судовому засіданні надав докази сплати суми основного боргу, в решті позовних вимог просив відмовити.

В позовній заяві позивач також просить суд  вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі відкриті відповідачем рахунки та на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підставою для застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (Роз'яснення ВАСУ № 02-5/611 від 23.08.94р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Враховуючи, що позивачем необґрунтовано та не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивачем було поставлено відповідачу товар (цеглу М-75) на загальну суму 91 120,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000251 від 02.07.2007, № РН-0000204 від 05.07.2007 та № РН-0000230 від 16.07.2007, оригінали яких досліджено судом у судовому засіданні, а належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач, окрім накладних посилається на договір купівлі –продажу № 11.10/2 від 11.09.2007, однак він не приймається судом до уваги, так як поставка цегли була здійснена сторонами в липні 2007, а договір підписаний у вересні 2007, взаємні посилання в договорі та накладних, один на одного відсутні.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 66 120,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу № 82 від 27.03.2008, яка отримана відповідачем 03.04.2008, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення, в зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду становила 25 000,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу заборгованість по основному боргу в розмірі 25 000,00 грн., а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначалось вище, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій збільшив період нарахування, суму інфляційних втрат та 3 відсотків річних.

Заява судом прийнята, однак позивачем невірно визначені періоди заявлених до стягнення сум індексу інфляції та 3% річних, тому судом здійснено перерахунок, згідно якого з відповідача підлягає стягнення 41,10 грн. –3% річних за період з 11.04.2008 (сім днів з дати отримання відповідачем претензії) по 30.04.2008 в межах розрахунку доданого до уточнення та відповідно 775, 00 грн.  - індексу інфляції за квітень 2008.   

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов‘язані з оплатою правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн., обґрунтовуючи їх як збитки.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги на думку господарського суду не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з платіжного доручення № 351 від 04.06.2008, яке надане позивачем в якості доказів понесення ним збитків пов'язаних з оплатою правової допомоги, в графі призначення платежу не зазначено дати договору по якому сплачуються кошти та міститься посилання на акт приймання передачі робіт, хоча доданий до позовної заяви акт називається акт прийому – здачі наданих послуг.

В акті прийому –здачі наданих послуг № 5 зазначено, що послуги надано згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2007 № 07/07К та додаткової угоди № 1 від 01.02.2008, однак, з тексту вказаного договору та додаткової угоди до нього не вбачається, що послуги надавалися саме по цій справі, вартість робіт також не визначена.

Крім того, про безпідставність позовних вимог в цій частині свідчить і той факт, що оплата юридичних послуг в сумі 5000, 00 грн. здійснена позивачем лише 04.06.2008, тобто під час розгляду справи і на момент подачі позову (24.04.2008) як збитки не існувала.     

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з  державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що оплата юридичних послуг була здійснена ТОВ ЮК «Ліга юристів», а не адвокату чи адвокатській компанії, зазначений платіж не підпадає під визначення судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України.  

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 5 000, 00 грн. задоволенню не підлягають.  

Пп. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що розмір державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 350, 00 грн. державного мита. Враховуючи те, що позивач подав заяву про уточнення позовних, якою збільшив розмір штрафних санкцій, не доплативши державне мито у розмірі 16, 00 грн., вказана сума підлягає стягненню в доход державного бюджету з позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укобудпостач” (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, код ЄДРПОУ 33993753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК Сервіс ” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7а, код  ЄДРПОУ 34544186) –41 (сорок одна) грн. 10 коп. –3% річних, 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. - індексу інфляції, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. - державного мита, 83 (вісімдесят три) грн. 23 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК Сервіс ” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7а, код  ЄДРПОУ 34544186) 16 (шістнадцять) грн. - державного мита в доход державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        Спичак О.М.