Рішення

від 27.10.2008 по справі 34/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/160

27.10.08

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована компанія №19»

до                    Приватного підприємства «Агроторг»

третя особа          Товариство з обмеженою відповідальністю «С.П.С –Індустрія»                    

про                    стягнення 278 086,11 грн.                    

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Лавренчук М.І. (довіреність б/н від 03.03.2008);

Селюцька О.В. (довіреність б/н від 03.03.2008);

від відповідача –Журавльов П.В. (довіреність б/н від 02.06.2008);

від третьої особи –не з'явився.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №19»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Агроторг»(далі –Відповідач) збитків за завдані в результаті неналежного виконання зобов'язань за договором на суму 278 086,11 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «С.П.С. –Індустрія».

Мотивуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що на виконання зобов'язань за договором Позивач, за період з 11.11.2003 по 28.02.2005 перерахував на користь Відповідача грошові кошти на загальну суму 367 500,00 грн.

Відповідач, в свою чергу виконав роботи та поставив товар на суму 223 474,09 грн., про що було складено акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт.

При цьому, як зауважив представник Позивача гарантійний договір поставки №11 від 11.11.2003 за своєю правовою природою є договором поставки, укладений на строк більше ніж один рік, тобто являється довгостроковим договором і діє з 11.11.2003 до 11.05.2005.

11.07.2008 Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог.

Позивач, 10.10.2008 подав до загального відділу суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України та просив суд стягнути з Відповідача 144 025,91 грн. основного боргу, 81 662,21 грн. інфляційні витрати (період з 27.06.2005 по 30.09.2008), 17 178,07 грн. 3% річних (період з 27.06.2005 по 30.09.2008).

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що з наданих копій платіжних доручень Позивачем слідує, що оплата здійснювалась за зовсім іншими правочинами (оплата здійснювалась за будівельні матеріали, а не за віконні конструкції, як зазначено в предметі договору).

При цьому, Відповідач заперечуючи проти позову пояснив, що термін позовної давності минув, оскільки складає більше трьох років з моменту коли Позивач дізнався про порушення свого права, що підтверджується листом №19 від 28.02.2005 ТОВ «С.П.С. –Індустрія».

ТОВ «С.П.С. –Індустрія»надав пояснення у справі та зазначив, що вимоги Позивача вважає законними, обґрунтованими, а також такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Третя особа, просила справу розглядати за наявними в ній матеріалами справи, за відсутності її представника.

Розгляд справи відкладався, за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

В С Т А Н О В И В :

04.09.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.П.С.–Індустрія»(Генпідрядник) та Позивачем (Підрядник) укладено Підрядний контракт №27 на реконструкцію нежитлової будівлі (далі –Контракт), відповідно до п.2.1 якого Генпідрядник доручає, а головний Підрядник бере на себе зобов'язання власними силами і засобами виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту: Реконструкція будівлі гуртожитку під житловий будинок по вул. Вокзальна, 43 у с.м.т Глеваха, Васильківського району, (далі –Об'єкт), а саме: загально-будівельні роботи, внутрішні інженерні мережі, внутрішні та наружні опоряджувальні роботи, благоустрій території, у відповідності із проектною документацією.

Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що вказані роботи виконуються головним Підрядником в термін по домовленості сторін та відповідно до проекту організації будівництва, з початком робіт у І-й декаді вересня 2003 року.

Відповідно до п.3.1 Контракту загальна вартість будівельно-монтажних робіт (далі –Договірна ціна), які головний Підрядник зобов'язаний виконати, відповідно до предмету даного Контракту, зазначена орієнтовно в сумі 6 000 000 грн. і підлягає уточненню після затвердження проектно-кошторисної документації.

Згідно п.4.2 Контракту розрахунки між Генпідрядником та головним Підрядником проводяться щомісячно до 15 числа наступного за поточним місяцем за фактично виконані роботи згідно довідок форми №КБ-2В і №КБ-3 підписаних сторонами з зарахуванням авансового платежу.

Контракт вступає в силу після його підписання, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.10.7 Договору).

11.11.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона -19» (далі –Замовник) та Приватним підприємством «Агроторг»(далі –Постачальник) укладено Гарантій договір поставки №11, відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар, схематичне зображення, розмірі, кількість та інші технічні характеристики якого затверджуються замовленням на поставку №11 від 11.11.2003, яке є невід'ємним додатком до договору та скріплюється підписами сторін.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість товару, зазначеного в п.1.1 даного Договору, визначається за домовленістю сторін, та встановлюється на наступному рівні: 455 404,23 грн. в т.ч. ПДВ 20% 75 900,71 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 18 (вісімнадцятьох) місяців (п.5.1 Договору), тобто до 11.05.2008.

11.11.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток до гарантійного договору поставки №11 від 11.11.2003 –Замовлення на поставку №11, яким погоджено найменування виробу (Балконний блок ПВХ та вікно ПВХ) тип склопакету, його ціна та кількість виробів.

Як слідує з матеріалів справи на виконання зобов'язань за договором, Позивач у період з 11.11.2003 по 28.02.2005 перерахував на користь Відповідача грошові кошти на суму 367 500,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (наявні в матеріалах справи).

Однак, Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання не в повному обсязі: виконав роботи та поставив товар на суму 223 474,09 грн.

27.04.2005 Позивач надіслав на адресу Відповідача лист № 42 з вимогою виконати своє зобов'язання щодо поставки товару на суму перерахованої на його рахунок передплати у сумі 144 025,91 грн. у строк до закінчення строку дії Договору, а саме: до 11.05.2005. Проте Відповідач у зазначений строк свого зобов'язання не виконав та товару на вказану суму не поставив.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі –ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, Відповідач у супереч зазначеним нормам не виконав свого зобов'язання щодо поставки товару на суму 144 025,91 грн. до кінця строку дії Договору (до 11.05.2005), та не повернув Позивачу суму попередньої оплати у вказаному розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Керуючись зазначеною нормою Позивач 14.06.2005 направив на адресу Відповідача лист № 58/1 з вимогою негайно повернути перераховану передплату у сумі 144 025,91 грн., оскільки продукція, що повинна була бути поставлена в межах строку договору втратила інтерес для Позивача.

28.03.2008 Позивач направив на адресу Відповідача лист за №24/1 з повідомленням про те, що у випадку неповернення суми заборгованості у добровільному порядку, Позивач вимушений буде звернутись до суду.

Однак, Відповідач на вказані листи не відповів, коштів не сплатив.

Згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, після закінчення строку дії Договору, і, відповідно, припинення зобов'язань за ним, беручи до уваги вимогу Позивача про повернення перерахованих за Договором коштів, Відповідач зобов'язаний був на підставі вищезазначених норм повернути Позивачу суму попередньої оплати на яку не поставив товар, тобто у розмірі 144 025,91 грн.

Вказані кошти виходячи із вимог частини 2 статті 530 ЦК України, враховуючи  Нормативи частити обміну, перевезення, доставки пошти виїмки кореспонденції з поштових скриньок і основні контрольні строки обробки і доставки поштових відправлень, періодичних видань (затверджені наказом Міністерства зв'язку України від 5 серпня 1994 року № 115; зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 серпня 1994 року за № 205/415) чинні на час надіслання листа № 58/1 від 14.06.2005 на юридичну адресу Відповідача, повинні були бути повернені на рахунок Позивача у строк до 24.06.2005.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, враховуючи положення статті 253 ЦК України, строк позовної давності за зобов'язанням Відповідача щодо повернення попередньої оплати почався з 25.06.2005.

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на те, що Позивач дізнався про порушення свого права з листа ТОВ «С.П.С.-Індустрія» від 28.02.2005 року за №19, оскільки у вказаному листі Третя особа повідомила Позивача про неналежне виконання Відповідачем своїх підрядних зобов'язань, і не ставилося вимоги про повернення суми попередньої оплати від Відповідача Позивачу.

При цьому, суд зазначає, що даний лист носить інформаційний характер стосовно невиконання Позивачем, як генпідрядником, обов'язку щодо виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «С.П.С.-Індустрія», як замовником за договором підряду № 27 від 04.09.2003.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відтак, враховуючи вимоги статті 254 ЦК України строк позовної давності за зобов'язанням про повернення суми попередньої оплати мав сплинути 24.06.2008.

Як убачається з матеріалів справи Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.04.2008 (про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на позовній заяві), тобто в межах строку позовної давності.

Відносно посилань Відповідача на те, що оспорювана переплата була здійснена за іншими правочинами, а не за Договором, суд зауважує, що Відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів суду дану обставину, та не зазначив за якими саме «іншими»правочинами Позивачем була перерахована Відповідачу оспорювана сума попередньої оплати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пунктом 1.2 Договору передбачено, що для товару, схематичне зображення, розміри, кількість та інші технічні характеристики якого не визначені та не затверджені Сторонами у замовленні на поставку №11 від 11.11.2003, відповідно до п.1.1 даного Договору, складається та затверджується інше замовлення на поставку, а також укладається та підписується додаткова угода про вартість, порядок та строки сплати за такий товар, яка є невід'ємним додатком до даного Договору.

11.11.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток до гарантійного договору поставки №11 від 11.11.2003 –Замовлення на поставку №11.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника Позивача, Відповідач виставив Позивачу рахунки-фактури на оплату металопластикових вікон (№ 60 від 08.10.2004, № 25/02 від 25.02.2005; № 70 від 25.10.2004; 317/08 від 17.08.2004; № 68 від 21.10.2004; № 68 від 13.10.2004; № 25/02 від 25.02.2005), які і були оплачені Позивачем (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Відтак, суд визнає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 144 025,91 грн. обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 81 662,21 грн. (за період з 27.06.2005 до 30.09.2008) та 3% річних в сумі 17 178,07 грн. (за період з 27.06.2005 до 30.09.2008) суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що на дату подачі позовної заяви до суду Позивач розраховував 3% річних та втрати від інфляції за період станом на 31.01.2008 (тобто в межах строку позовної давності), а заявами від 11.07.2008 та 10.10.2008, поданими на підставі статті 22 ГПК України та прийнятими судом, збільшив період нарахування до 30.09.2008. Враховуючи, вимоги статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності пред'явленням особою позову до боржники, а також положення статті 599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, беручи до уваги факт прийняття судом збільшення розміру позовних вимог, суд зауважує, що строки позовної давності щодо нарахувань, проведених на підставі статті 625 ЦК України за період з 27.06.2005 до 30.09.2008, також не були пропущені.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу в сумі 144 025,91 грн., вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних витрат  підлягають задоволенню у розмірі заявленої вимоги.

При цьому, судом здійснена перевірка розрахунку Позивача, зокрема, з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Індекс інфляції за період з липня 2005 року до вересня 2008 року складає 156,7%.

Втрати від інфляції: 144 025,91 грн. х 156,7% - 144 025,91 грн. = 81 662,69 грн. (але, оскільки Позивачем заявлена сума менше на 48 коп., то задоволенню підлягає саме заявлена сума).

Розрахунок 3% річних здійснюється судом у відповідності з нормами чинного законодавства та складає: 144 025,91 грн. х 3% / 365 днів  х 1192 дні = 14 110,59 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 693 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агроторг»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 27, ідентифікаційний код 24733807, р/р 2600095232, МФО 300205 у ВАТ «Український Професійний Банк», а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована компанія №19»(Київська область, м. Васильків, вул. Фрунзе, 51-А, ідентифікаційний код 01354131, р/р 260016165001, МФО 319092) 144 025 (сто сорок чотири тисячі двадцять п'ять) грн. 91 коп. боргу, 81 662 (вісімдесят одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 21 коп. втрат від інфляції, 14 110 (чотирнадцять тисяч сто десять) грн. 59 коп. 3% річних, а також 2 397 (дві тисячі триста дев'яносто сім) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 05.11.2008.