Рішення

від 20.06.2008 по справі 46/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2008 р.   Справа 46/72

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Декор Сервіс Холдинг”

простягнення 535 165,49 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаНадкренична А.О. —представник за довіреністю від 15.05.2008 р. № 15-05/08

від відповідача не з'явився   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” передало на вирішення Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Декор Сервіс Холдинг” про стягнення 436 320,00 грн. заборгованості за договором безпроцентної позики від 02.08.2007 р., 1 422,52 грн. пені, нарахованої в порядку п. 5.1 договору, 88 887,84 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 8 535,13 грн. 3 % річних.    

Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 р. № 46/72, розгляд якої призначено на 02.06.2008 р.

Ухвалою від 23.05.2008 р. судом частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі заявлених вимог.  

02.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 09.06.2008 р. у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.  

Судове засідання, призначене на 09.06.2008 р. не відбулося через перебування судді на лікарняному та було перенесене на 20.06.2008 р. (ухвала від 02.06.2008 р. в матеріалах справи).

У судове засідання, що відбулося 20.06.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, відзиву на позов не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити,  стягнувши з відповідача суму 436 320,00 грн. позичених коштів  та штрафні санкції.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення грошової позики у сумі 463 320,00 грн. відповідно до умов договору від 02.08.2007 р.  

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копію договору, платіжного доручення на підтвердження перерахування наданих у позику коштів та документи, якими стверджуються факти вжиття заходів досудового врегулювання спору.  

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

02.08.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” в якості позикодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Декор Сервіс Холдинг” в якості позичальника укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 436 320,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позику у визначений договором строк.

Позика, за цим договором, передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника і вважається переданою з момент їх зарахування (п. 3.1, п. 3.2).  

Відповідно до п. 4.1 вказаної угоди позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути позику не пізніше 20 серпня 2007 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.    

З матеріалів справи слідкує, що позивач виконав взяті на себе договором від 02.07.2007 р. зобов'язання, а саме: перерахував відповідачу 436 320,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6680 від 03.08.2007 р.

Натомість, відповідач не повернув отримані у позику кошти в обумовлені договором строки, чим порушив умови договору та положення діючого законодавства, що регулює правовідносини господарюючих суб'єктів.    

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Згідно з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вище зазначалося відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві позику не пізніше 20.08.2007 р.

У відповідності з п. 6.2 договору від 02.08.2007 р. строк повернення позики, встановлений п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, щ о обумовлюється додатковою угодою до договору.

Виходячи з позовної заяви та пояснень представника позивача строк повернення позики сторонами не прологнувався, часткового перерахування позиченої суми з боку відповідача не мало місця.      

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи 23.08.2007 р., 21.01.2008 р. та 27.03.2008 р. позивач звертався до відповідача з претензіями про повернення отриманих у позику сум. Вказані претензії залишені відповідачем без реагування.

На підставі встановлених судом обставин справи, позовні вимоги в частині стягнення 436 320,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 422,52 грн. пені, 8 535,13 грн. 3 % річних та 88 887,84 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 21.08.2007 р. по 15.04.2008 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 5.1 договору при простроченні повернення позики, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5 % річних від простроченої суми за кожен день прострочки до моменту повернення позики.    

У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р.  № 02-5/293 вказується, що пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Зважаючи на наведені норми законодавства, нарахування відповідачу штрафних санкцій з боку позивача є правомірним, але в силу положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України. відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, з відповідача підлягає стягненню 1 081,00 грн. пені за 181 день прострочення виконання грошового зобов'язання (436 320,00 грн. х 0,5 / 100 / 365 х 181).

Крім того, виходячи з перерахунку суду, розмір збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, що їх слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 88 572,96 грн. (436 320,00 грн. х 120,3 (середній індекс інфляції за вересень 2007 року –березень 2008 року).     

Розрахунок 3 % річних перевірений судом та приймається як належний у розмірі 8 535,13 грн.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в часині стягнення штрафних санкцій слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 2 ст. 49 якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що  суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані  з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з нормами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. З огляду на е, що господарський спір вирішено по суті, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2008 р. підлягають скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.  

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Декор Сервіс Холдинг” (04073, м. Київ, пр-т Московський, 8, ідентифікаційний код 34044826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” (69015, м. Запоріжжя, б. Вінтера, 30, ідентифікаційний код 31953106) 436 320 (чотириста тридцять шість тисяч триста двадцять) грн. боргу, 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. пені, 88 572 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 96 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 8 535  (вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 13 коп. 3 % річних, 5 345 (п'ять тисяч триста сорок п'ять) грн. 09 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2008 р. № 46/72 скасувати.

4.          В іншій частині позову відмовити повністю.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

справа №  46/72

20.06.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю  " Фоззі-Січ"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Холдинг"

про                    стягнення 535 165,49 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                      Шабунін С.В.