Рішення

від 21.07.2008 по справі 22/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2008 р.   Справа 22/176

За позовомНаціональної телекомпанії України

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Банзай Медіа”

простягнення 4 074,93 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаМарковець О.О. —представник за довіреністю від 30.05.2008 р. № 8-01-16/1750

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2008 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2008 року Національна телекомпанія України подала до Господарського суду міста Києва позов № 8-01-16/1135 від 31.03.2008 р., відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Банзай Медіа” 2 851,78 грн.   заборгованості за надані послуги з розміщення реклами згідно з договором № 145-26 від 30.01.2006 р., 239,08 грн. пені, 835,58 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 148,49 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 22/176 від 16.05.2008 р. та призначено розгляд на 23.06.2008 р. (суддя Шкурат А.М.).

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/235 від 28.05.2008 р. справу № 22/176 передано на розгляд судді Шабуніну С.В. у зв'язку зі звільненням Шкурата А.М. з посади судді.    

Ухвалою від 02.06.2008 р. справу № 22/176 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В. та призначено до розгляду на 18.06.2008 р.

18.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2008 р. у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та через неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, що відбулося 21.07.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал суду у справі № 22/176 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник Національної телекомпанії України підтримала заявлені вимоги та просила позов задовольнити, стягнувши з відповідача заявлені до стягнення суми.  

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з розміщення реклами на телеканалі “УТ-1” на умовах договору № 145-26 від 30.01.2006 р.  

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з додатком до нього, акти прийому-передачі послуг, претензії.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

30.01.2006 р. між Національною телекомпанією України в якості виконавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Банзай Медіа” в якості замовника укладено договір № 145-26, за умовами якого замовник замовив, а виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення на телеканалі “УТ-1” реклами (візуального або аудіовізуального матеріалу рекламного характеру), що надана замовником.

Відповідно до п. 1.2 зазначеної угоди замовник оплачує вартість послуг згідно з умовами договору.

Статтею 2 договору № 145-26 від 30.01.2006 р. до обов'язків сторін віднесено, зокрема, обов'язок замовника (відповідача) здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 договору, протягом трьох днів з отримання від виконавця актів підписувати їх та повертати один примірник, нести повну відповідальність за зміст реклами тощо; до обов'язків виконавця (позивача) —надання послуг згідно з умовами договору та додатків до нього, підготовка актів та передача їх замовнику на підпис та інше.   

У п. 4.1 зазначеної угоди закріплено, що кількість, черговість і строки розміщення реклами узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Крім того, у таких додатках узгоджується вартість послуг, яка є договірною (п. 4.2).  

Згідно з п. 4.8 договору замовник сплачує виконавцю 50 % від орієнтовної вартості послуг упродовж трьох днів з моменту підписання відповідного додатку до договору, або є не пізніше першого розміщення реклами.

Остаточна оплата послуг здійснюється замовником відповідно до визначеної остаточної вартості упродовж трьох днів з моменту підписання акту (п. 4.9 договору).    

Додатком № 1 від 30.01.2006 р. до вищевказаного договору сторони погодили час, період розміщення рекламних роликів, їх рейтинги, вартість одного пункту рейтингу та загальну їх вартість, а також загальну вартість послуг виконавця, що становить 24 967,60 грн.   

За твердженнями позивача Національною телекомпанією України повністю виконано на користь відповідача обумовлені договором послуги на загальну суму 7 851,78 грн., натомість Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Банзай Медіа” перерахувало лише 5 000,00 грн. 31.01.2006 р., а решту суми —2 851,78 грн. не оплатило, чим порушило взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства.     

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, актів прийому-передачі послуг від 28.04.2006 р. на суму 2 371,44 грн. та від 30.06.2005 р. на суму 5 480,34 грн., позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з розміщення рекламних відеоматеріалів “Голос України” загальною вартістю 7 851,78 грн.   

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

У відповідності з діючим законодавством договір про надання послуг являє собою угоду, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення договору № 145-26 від 30.01.2006 р., наведені норми діючого законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором про надання послуг та про їх порушення з боку відповідача в частині оплати наданих послуг.  

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

20.07.2007 р. позивачем складено на ім'я відповідача претензію № 8-02-21/1932 з вимогою оплатити наявну заборгованість в розмірі 2 851,78 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача. Відповідь на претензію також надана не була.

На підставі всього вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 2 851,78 грн. підлягають задоволенню повністю.  

Крім суми заборгованості з оплати вартості наданих послуг, позивач також просить стягнути з відповідача 239,08 грн. пені, 835,58 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 148,49 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

У п. 8.4 договору від 30.01.2006 р. № 145-26 сторони погодили, що за несвоєчасну сплату грошових коштів (оплату послуг) замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день затримки платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня. При цьому, сплата пені не звільняє замовника від обов'язку належного виконання зобов'язань за цим договором.

Як слідує з поданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, їх розрахунок проведено виходячи з розміру заборгованості у сумі 2 851,78 грн.  з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати, тобто в рамках умов договору та положень законодавства. Відповідач, в свою чергу, зустрічного розрахунку штрафних санкцій не надав, їх розмір не оспорив у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

 Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Банзай Медіа” (02062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, ідентифікаційний код 33550555) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907) 2 851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн. 78 боргу, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 08 грн. пені, 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. 58 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 148,49 грн. 3 % пічних з простроченої суми, 102   (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    С.В. Шабунін

Дата підписання: 07.10.2008 р.  

справа №  22/176

21.07.08