Рішення

від 04.09.2008 по справі 6/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/297

04.09.08

За позовом            Державного видавництва "Преса України" Державного управління     справами

До                      Закритого акціонерного товариства "Редакція журналу "Україна"

Про                      стягнення 116818,8 грн.

Суддя   Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача          Горденок Я.В. (за дов.)

Від відповідача          Писаренко О.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До господарського суду міста Києва звернулося з позовом Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами до закритого акціонерного товариства "Редакція журналу "Україна" про стягнення 116818,8 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язань з оплати позивачу орендної плати згідно укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2003 № 4111/03 зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим за період з серпня 2005 року по грудень 2006 року заборгував 49298,18  грн. орендної плати. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з серпня 2005 року по січень 2008 року, позивач просить стягнути з відповідача 22147,45 грн. пені та 9320,54 грн. штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу (далі - ГК) України, оскільки позивач є державним підприємством та належить до державного сектора економіки, а також 31546,03 грн. інфляційної складової боргу та 4506,6 грн. трьох відсотків річних виходячи з приписів ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

          Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач не погодився з твердженнями позивача щодо наявності заборгованості за спірний період, оскільки, на його думку, орендна плата у нього як у правонаступника колективного підприємства "Редакція журналу "Україна" становила 1,2 грн. на рік з ПДВ, яка повністю сплачена. Обґрунтовуючи розмір вказаної орендної плати відповідач посилається на Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", відповідно до якого редакції періодичних видань, заснованих трудовими та журналістськими колективами, користуються орендною платою та послугами поштового і телеграфного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. Додаткові угоди № 4 та № 5 до договору оренди, якими було збільшено розмір орендної плати, у відповідача відсутні, фактично були підписані після 03.12.2007 особою (Пересуньком Ю.М.), яка на той час не мала повноважень керівника відповідача.

У свою чергу, позивач не погодився з доводами відповідача щодо наявності у нього (відповідача) права на користування орендною платою в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій, оскільки, після припинення реєстрації колективного підприємства "Редакція журналу "Україна", співзасновниками періодичного видання стали трудовий колектив ЗАТ "Редакція журналу "Україна" та ЗАТ "Редакція журналу "Україна", тобто комерційний суб'єкт господарювання. У той же час,  чинним законодавством не передбачено, що пільги надаються редакціям періодичних видань, співзасновниками яких є комерційні суб'єкти господарювання. У зв'язку з відсутністю у відповідача пільг з орендної плати були внесені зміни до договору. Доводи відповідача про підписання Перенсуньком Ю.М. додаткових угод після 03.12.2007 спростовуються, за твердженнями позивача, актом звірки, який був підписаний 22.03.2006 Пересуньком Ю.М. і головним бухгалтером відповідача Іванюк О.І. Оскільки повернення підписаних додаткових угод відповідачем мало місце значно пізніше дати їх підписання, що обумовило посилання у листах позивача на факт відсутності додаткових угод.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про призначення експертизи для з'ясування давності виготовлення додаткових угод №№ 4, 5, 6. Клопотання судом відхилено з підстав, наведених нижче.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.01.2003 між колективним підприємством ( далі –КП) "Редакція журналу "Україна" та Державним видавництвом "Преса України" укладено договір оренди нежилого приміщення № 4111/03 (далі –Договір), відповідно до якого позивач надає, а КП "Редакція журналу "Україна" приймає у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 326 кв. м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 50, редакційно-видавничий корпус друкарні № 1. Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору від 02.01.2003 № 4111/03 площа приміщення, що передається в оренду, збільшена та становить 348 кв. м.

Пунктом 3.1 Договору розмір річної орендної плати за користування приміщенням без урахування ПДВ складає 1 (одну) грн. 00 коп.

Факт передачі приміщення у користування засвідчено актами прийому-передачі приміщень від 02.01.2003 та від 01.03.2003, відповідно до яких позивач передав КП "Редакція журналу "Україна" у користування приміщення площею 348 кв. м.

В силу п. 3.2 Договору орендна плата підлягала сплаті протягом 10 днів після підписання Договору шляхом: 70 відсотків суми орендної плати орендар перераховує на банківський рахунок орендодавця, а 30 відсотків – сплачує до державного бюджету.

19.08.2005 КП "Редакція журналу "Україна" припинено шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство "Редакція журналу "Україна" з передачею останньому всього майна, прав та обов'язків (підтверджується наявним у матеріалах справи витягом зі статуту ЗАТ "Редакція журналу "Україна", зареєстрованого 19.08.2005).

Таким чином, відповідач, як правонаступник КП "Редакція журналу "Україна", став стороною за Договором починаючи з 19.08.2005.

19.08.2005 між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 про внесення змін до Договору, відповідно до якої змінено зазначену у п. 1.2 Договору вартість орендованого приміщення, а також змінено пункт 3.1 Договору та визначено, що ставка орендної плати встановлюється на рівні 2% від експертної оцінки вартості приміщення, що передається в оренду, а загальна сума місячної орендної плати (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на липень 2005 року складає 2939-09 грн. (копія додаткової угоди знаходиться у матеріалах справи). В преамбулі додаткової угоди від 19.08.2005 № 4 зазначено, що ця угода укладена у зв'язку із втратою відповідачем права на пільгову ставку орендної плати.

У зв'язку з проведенням актуалізації експертної оцінки нерухомого майна, що знаходиться в господарському віданні позивача, 02.01.2006 сторони підписали додаткову угоду № 5 до Договору, якою було змінено вартість орендованого приміщення, зазначену у п. 1.2 Договору, а також перший абзац п. 3.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої загальна сума місячної орендної плати за цим договором (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на листопад 2005 року складає 3273-28 грн. (копія додаткової угоди № 5 знаходиться у матеріалах справи).

На виконання ст. 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 та внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, 02.01.2007 сторонами підписана додаткова угода № 6 до Договору, якою було змінено встановлену п. 1.2 Договору вартість орендованого майна, а також змінено редакцію п. 3.1 Договору,  відповідно до якої орендна ставка встановлена на рівні 4% від незалежної оцінки вартості приміщення і загальна сума місячної орендної плати (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на грудень 2006 року складає 7328-71 грн. (копія додаткової угоди № 6 знаходиться у матеріалах справи).

Умови Договору щодо строку внесення орендної плати сторони залишили незмінними. Таким чином, виходячи з додаткових угоди № 4, № 5 та № 6, якими змінено крім розміру і порядок внесення орендної плати (замість щорічного платежу передбачено щомісячні платежі), і Договором не визначений строк сплати щомісячних платежів, строк виконання даних зобов'язань не встановлений.

01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003.

Оскільки у спірний період (серпень 2005 року –грудень 2006 року) Договір діяв, виходячи з приписів п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в силу яких до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, правовідносини за Договором з 01.01.2004 регулюються ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідна вимога про оплату орендної плати за серпень-жовтень 2005 року була надіслана позивачем відповідачу 05.12.2005 (претензія № 103-1752-к), вимога про оплату орендної плати за листопад 2005 року - грудень 2006 року –25.01.2007 (претензія № 103-90-к), вимога про оплату орендної плати за січень 2007 року –листопад 2007 року –03.12.2007 (претензія № 103-1771-к), вимога про оплату орендної плати за грудень 2007 року –лютий 2008 року –18.03.2008 (претензія     № 103-266-к).

Рахунки, надіслані позивачем відповідачу, з якими перший пов'язує настання строку оплати, містять інформацію про суму та платіжні реквізити і не містять вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, у зв'язку з чим не є підставою для обчислення строку платежу.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати орендної плати за:

серпень - жовтень 2005 року закінчився 05.12.2005;

листопад 2005 року - грудень 2006 року  закінчився 07.02.2007;

січень 2007 року - листопад 2007 року закінчився 15.12.2007;

за грудень 2007 року - лютий 2008 року закінчився 30.03.2008.

Доказів надсилання вимог щодо оплати орендної плати за інший період позивачем суду не подано.

Розмір орендної плати, що підлягає оплаті відповідачем за період з серпня 2005 року по лютий 2008 року, становить 132050,12 грн. Детальний розрахунок з зазначенням щомісячних нарахувань знаходиться у матеріалах справи.

У свою чергу, відповідачем була частково та несвоєчасно здійснена оплата орендних платежів. Зокрема, борг за січень 2007 року –листопад 2007 року відповідачем було погашено тільки 27.03.2008. Борг за грудень 2007 року –лютий 2008 року сплачено до настання строку платежу, тобто до 30.03.2008. Борг за серпень 2005 року –грудень 2006 року сплачено не було.

Посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення орендної плати у більшому розмірі, ніж встановлено для бюджетних організацій, та його заперечення щодо факту укладення додаткових угод №№ 4, 5, 6 до Договору судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач на підставі Договору користується нерухомим майном, яке є державною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Таким чином, позивач і відповідач при передачі державного нерухомого майна в оренду зобов'язані визначати ставку орендної плати відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно з п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.

На момент укладання Договору метою використання орендованого приміщення було розміщення видання журналу "Україна", яке, відповідно до  свідоцтва від 31.01.2000 КВ № 3987 (копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації від 31.01.2000 КВ № 3987 знаходиться в матеріалах справи), було, згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", комунальним друкованим засобом масової інформації, оскільки до складу його співзасновників входила Київська міська Рада.  

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року         № 786, на КП "Редакція журналу "Україна", як на редакцію комунального періодичного видання, розповсюджувалась ставка орендної плати як для бюджетних організацій.

У зв'язку з припиненням 19.08.2005 КП "Редакція журналу "Україна" змінився склад співзасновників журналу "Україна", було перереєстровано друкований засіб масової інформації журнал "Україна" та отримано нове свідоцтво про його реєстрацію. В свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації журналу "Україна" від 29.03.2006 КВ № 11126-06 ПР зазначено,  що журнал "Україна", видання якого здійснюється в орендованому приміщенні, заснований трудовим колективом закритого акціонерного товариства "Редакція журналу "Україна" та закритим акціонерним товариством "Редакція журналу "Україна". Таким чином, одним із засновників друкованого засобу масової інформації журнал "Україна" є відповідач, який за своїм статусом є господарським товариством.

Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року, не передбачено, що при оренді державного нерухомого майна редакції друкованого засобу масової інформації, співзасновником якого є господарське товариство, розмір орендної плати встановлюється як для бюджетної організації на рівні 1 грн.

З огляду на наведене, внаслідок припинення КП "Редакція журналу "Україна" та зміною складу засновників друкованого засобу масової інформації журналу "Україна" відповідач втратив право на пільгову ставку орендної плати у розмірі 1 грн. на рік, встановлену ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786. Встановлення для відповідача ставки орендної плати за користування державним нерухомим майном як для бюджетної організації у розмірі 1 грн. на рік не відповідає законодавству і відповідач повинен сплачувати за користування державним нерухомим майном для видання журналу "Україна" орендну плату на загальних підставах за ставкою, встановленою у додатку № 2 до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року         № 786.

Відповідно до п. 4.2.7 Договору, якщо протягом дії цього Договору орендар втратив право на оренду державного майна на пільгових умовах, то орендар протягом 2 календарних днів з дня втрати такого права зобов'язаний письмово повідомити орендодавця. В цьому випадку дія пільги по орендній платі припиняється, про що сторони вносять відповідні зміни до діючого договору оренди.

Отже, в силу п. 4.2.7 Договору, через втрату орендарем права на пільгу щодо розміру ставки за оренду державного майна сторони були зобов'язані внести зміни до Договору та визначити орендну плату за користування майном у відповідності до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Таким чином, дії сторін, які пов'язані з укладенням додаткових угод № 4,      № 5 та № 6 до Договору, вчинені внаслідок втрати відповідачем права на пільговий розмір орендної плати і спрямовані на приведення умов Договору про розмір орендної плати у відповідність до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Твердження відповідача про те, що додаткові угоди № 4, № 5 та № 6 ним не укладались, оскільки вони підписані, яка на момент їх підписання втратила відповідні повноваження, спростовуються наступним.

Зокрема, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 22.03.2006, який скріплено печаткою відповідача та від імені відповідача підписано директором Пересуньком Ю.М. та головним бухгалтером Іванюк О.І., відповідач визнає заборгованість по оплаті орендної плати у загальному розмірі 17909,64 грн. за 8 місяців за період з 19.08.05 по 28.02.06 згідно з виставленими позивачем рахунками №№ 1681, 1678, 1673, 1679, 1680, 1672, 1807, 1850, 1996, 2040, 2190, 2234, 125, 167, 302, 345, (копії рахунків - у матеріалах справи). Пересунько Ю.М. був керівником відповідача до квітня 2007 року, стосовно чого останній не заперечує.

Таким чином, в акті станом на 22.03.2006 відповідач (в особі уповноваженого представника Пересунька Ю.М. та головного бухгалтера Іванюк О.І.) визнав і підтвердив наявність невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати у розмірі не 1 грн. на рік, а у розмірі, визначеному додатковими угодами №№  4, 5 до Договору.

Крім того, відповідно до листа відповідача від 25.12.2007 № 664, підписаного генеральним директором Паримським І.С., відповідач визнав борг за оренду приміщення у сумі 129908,46 грн. і запропонував графік погашення заборгованості. Тобто, відповідач станом на 25.12.2007 також визнає наявну в нього заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі, встановленому  додатковими угодами №№ 4, 5, 6 до Договору, а не виходячи зі ставки орендної плати 1 грн. на рік.

Також дії відповідача, які пов'язані зі сплатою позивачу суми орендної плати за період з січня 2007 року по квітень 2008 виходячи з розміру, встановленого додатковою угодою № 6 до Договору, а не у розмірі 1 грн., свідчать про чинність для нього вищевказаної додаткової угоди.

Відповідач не заперечує, що платіжним дорученням від 27.03.2008 № 357 ним згідно з методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, сплачено до державного бюджету частину орендної плати у розмірі 30% за період 2006-2007р.р. виходячи з місячної суми орендної плати, встановленої додатковими угодами №№ 5, 6 до Договору, а не виходячи зі ставки орендної плати 1 грн. на рік. Зобов'язання щодо сплатити відповідачу 70% від суми орендної плати за 2006 рік виникло у відповідача з тієї ж додаткової угоди № 5 до Договору, умови якої відповідачем в частині зобов'язання перед державним бюджетом добровільно виконано у повному обсязі. Виходячи з наведеного, відповідач заперечує не проти наявності в нього зобов'язання щодо сплати орендної плати за період 2006 рік у розмірі, встановленому додаткової угодою № 5 до Договору, а фактично заперечує тільки проти сплати частини орендної плати (70%) на користь позивача.

Таким чином, надані докази свідчать, що відповідач добровільно у повному обсязі виконав свої зобов'язання по сплаті частини орендної плати за 2006 рік до державного бюджету у розмірі, встановленому додатковою угодою № 5 до Договору, і за період 2007-2008 років добровільно й у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед державним бюджетом і позивачем по сплаті орендної плати позивачу у розмірі, встановленому додатковою угодою № 6 до Договору.

Тобто всі дії відповідача підтверджують, що відносини з оплати орендної плати за користування державним нерухомим майном по проспекту Перемоги, 50 у період з 19 серпня 2005 року по 2008 рік між позивачем та відповідачем регулюються Договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами     №№ 4, 5, 6 до Договору. Таким чином, дії відповідача по оплаті орендної плати свідчать про те, що ним було схвалено додаткові угоди №,№ 4, 5, 6 до Договору, якими встановлено розмір орендної плати, ці додаткові угоди №№ 4, 5, 6 є укладеними відповідачем і зобов'язання з цих угод частково (щодо зобов'язань з додаткової угоди № 5 до Договору) або повністю (щодо зобов'язань з додаткової угоди № 5 до Договору) на момент розгляду справи добровільно виконані відповідачем.

Отже, вищевказані докази свідчать про укладання сторонами додаткових угод №№ 4, 5, 6 до Договору, а також підтверджують той факт, що відповідачу було відомо про їх укладання і вони були визнані відповідачем та прийняті до виконання.

З огляду на викладене, посилання відповідача на адресовані йому листи позивача від 07.09.2007 № 1-1051к, від 03.12.2007 № 103-1771к про відсутність додаткових угод не приймаються судом до уваги з мотивів, наведених позивачем - повернення підписаних додаткових угод відповідачем мало місце значно пізніше дати їх підписання.

За таких обставин, підстави для призначення експертизи та задоволення клопотання відповідача відсутні.

Крім того, в силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач доказів недійсності додаткових угоди № 4, № 5 та № 6 до Договору суду не надав.

Обов'язок користувача майном сплачувати оренду плату є одним з основних обов'язків, який становить суть зобов'язання за договором наймом (ст. 759 ЦК України) та виконання якого покладено на орендаря законом (ст. 762 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49298,18 грн. заборгованості за період з серпня 2005 року по грудень 2006 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до витягу зі статуту позивача та довідки від 28.07.2006 № 13-4638 про включення позивача до ЄДРПОУ останній є підприємством, що належить до державного сектора економіки, а отже, застосування штрафних санкцій у правовідносинах між позивачем та відповідачем регулюється спеціальною нормою –ч. 2 ст. 231 ГК України.

Розмір вищевказаної пені за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за період з серпня 2005 року по листопад 2007 року складає 16816,58 грн., а штрафу –8781,96 грн. (розрахунок знаходиться у матеріалах справи). Пеня за несплачений борг (49298,18 грн.) нарахована з моменту прострочення до дати, зазначеної позивачем у позовній заяві - 30.04.2008. Моментом припинення нарахування пені за прострочення сплати орендної плати  за січень-листопад 2007 року є дата оплати –27.03.2007.

Оскільки жодною зі сторін не зроблено заяви про застосування позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України), вищевказані суми підлягають стягненню у повному розмірі.

Крім того, в силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова боргу за несплачену орендну плату (серпень 2005 року –грудень 2006 року) та за прострочення сплати орендної плати за січень –листопад 2007 року становить 21919,56 грн., а три відсотки річних –2609,02 грн. Як пеня, так і три відсотки річних та інфляційна складова за несплачений борг (49298,18 грн.) нараховані з моменту прострочення до дати, зазначеної позивачем у позовній заяві - 30.04.2008. Моментом припинення нарахування трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу за прострочення сплати орендної плати  за січень-листопад 2007 року є дата оплати –27.03.2007.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 49298,18 грн. боргу, 21919,56 грн. інфляційної складової боргу, три відсотки річних у розмірі 2609,02 грн., штраф у розмірі 8781,96, пеня у розмірі 16816,68 грн.

Судові витрати (державне мито та витати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Витрати відповідача на послуги адвоката покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Редакція журналу "Україна" (м. Київ, пр-т Перемоги, 50, рахунок 26000002831 в Київській філії КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 320951, рахунок 26003004237001 у ВАТ КБ "Надра", МФО 320564, рахунок 26006000391001 в ВАТ КБ "Надра", МФО 320564, код 21519597) на користь Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами  (м. Київ, пр-т Перемоги, 50, рахунок 26000101014669 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, код 05905668) 49298,18 грн. основного боргу, 21919,56 грн. інфляційної складової боргу, три  відсотки річних у розмірі 2609,02 грн., 8781,96 грн. штрафу, 16816,68 грн. пені, 994,27 грн. державного мита, 100,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

Рішення підписано 11.11.2008