Постанова

від 19.04.2012 по справі 3/160-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 № 3/160-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. від 19.08.2010

від відповідача ОСОБА_3 - за дов. від 26.03.2012

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС»

на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012

у справі № 3/160-11 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма

«Атлант-плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС»

про стягнення 167 637,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича-комерційна фірма «Атлант-плюс» (позивач у справі) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС» (відповідач у справі) про стягнення 167 637,99 грн. заборгованості за договором підряду від 04.11.2009 № 37, в тому числі 160 246,88 грн. основного боргу, 6 192,55 грн. пені, 1 198,56 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС»

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Атлант-плюс» 160 246,88 грн. основного боргу, 4 627,40 грн. пені, 895,63 грн. 3% річних, 3 315,40 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо наявності заборгованості за Договором підряду у сумі 160 246,88 грн., а тому вимога позивача щодо стягнення 160 246,88 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Заявлені до стягнення з відповідача 6 192,55 грн. пені та 1 198,56 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню, згідно розрахунку суду у сумі 895,63 грн. 3% річних та 4627,40 грн. пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідної до якої просить рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що вищезазначене рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи .

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 вважає законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

04.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС» (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Атлант-плюс» (підрядник, позивач у справі) було укладено Договір підряду № 37 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник, з своїх матеріалів та на свій ризик, зобов'язується виконати роботи по виготовленню, встановленню та заскленню металопластикових конструкцій, згідно додатків затвердженого сторонами, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи за адресою: Київська область, с. Ворзель, вул. Радянська, 4, секція № 3 та своєчасно їх оплатити з умовами цього договору підряду.

Згідно підпунктів 2.1. та 2.2. Договору усереднена вартість металопластикових конструкцій, згідно додатку, складає 727,40 грн. за метр квадратний, в тому числі ПДВ 20% - 121,23 грн. Загальна вартість цього договору складається із вартості всіх замовлень, які будуть оформлятись у вигляді додатків до договору підписаних уповноваженими представниками сторін. Вартість робіт та їх об'єм остаточно узгоджується та вказується сторонами в акті приймання-здачі робіт. Зміна остаточно узгодженої сторонами вартості робіт після виконання не допускається.

Відповідно до підпункту 2.3. Договору замовник виконує сплату за виготовлення, установку та засклення конструкції таким чином: не пізніше трьох робочих днів з дати підписання цього договору, яка зазначена після пункту 12 «Юридична адреса, банківські реквізити та підписи сторін» - передплата виключно грошовими коштами у розмірі 50% від загальної вартості робіт, згідно додатку; наступні розрахунки в розмірі 50 % від загальної вартості робіт сплачуються замовником на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше трьох робочих днів після підписання акта прийому-передачі робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ні у Договорі, а ні у актах приймання виконаних робіт (за якими відповідачем повністю не було здійснено розрахунки з позивачем) не вказано дати їх підписання.

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було підписано ряд актів приймання виконаних будівельних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи, проте відповідач, як це зазначено у позовній заяві, за актами № 10 за 2010 рік, № 6 за 2010 рік та № 16 за 2011 рік на загальну суму 176 766,48 00 грн., здійснив лише часткову оплату, а саме: у розмірі 16 519,60 грн. Зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 882 Цивільного кодексу України Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відсутність на частині актів виконаних підрядних робіт такого реквізиту як дата підписання, не спростовує самого факту підписання акта, так само, як і факту виконання робіт підрядником (позивачем) та їх прийняття замовником (відповідачем).

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.08.2011 на адресу відповідача позивачем було надіслано письмову вимогу від 18.08.2011 № 275 у порядку статті 530 Цивільного кодексу України щодо погашення існуючої заборгованості за вказаними вище актами приймання виконаних будівельних робіт.

Вищезазначена вимога відповідачем була отримана 02.09.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 09.09.2011 включно. Проте, як зазначає позивач, станом на 16.11.2011, відповідач здійснив лише часткову оплату, за поставлений товар у сумі 16 519,60 грн.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 160 246,88 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Належних доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 160 246,88 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, станом на 16.11.2011 6 192,55 грн. пені та 1 198,56 грн. 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за несвоєчасний розрахунок за виконані роботи згідно актів прийняття виконаних робіт замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми невиконаних обов'язків за кожен день просрочки.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у розрахунках позивачем невірно визначено період протягом якого останній здійснює нарахування пені та 3% річних, оскільки відповідачем було отримано письмову вимогу позивача лише 02.09.2011, врахувавши положення статті 530 Цивільного кодексу України, пеня та 3% річних за несплату відповідачем грошових коштів за Договором має нараховуватись з 10.09.2011.

Таким чином до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 4 627,40 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню, згідно розрахунку суду у сумі 895,63 грн.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі щодо прийняття рішення за відсутності представника відповідача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

У разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, позивач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не обов'язком.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2011 було порушено провадження у справі № 3/160-11, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.12.2011, зобов'язано сторони виконати певні дії та направлено копії ухвал на адреси сторін, що зазначені у позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2011, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.01.2012 та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 18.11.2011, направлено копії ухвал на адреси сторін, що зазначені у позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

18.01.2012 представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

У відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, 18.01.2012 господарським судом Київської області було здійснено розгляд справи за наявними в ній матеріалами та прийнято рішення.

Інші заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ГАЛС» на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 3/160-11 залишити без змін.

Матеріали справи № 3/160-11 повернути господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.