Постанова

від 25.04.2012 по справі 35/339

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 35/339

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:ОСОБА_2, довіреність № 17/02 від 17.02.2012;

відповідача : не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від 21.12.2011

у справі № 35/339 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного підприємства «Фірма ВІКОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»

про стягнення 309626,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма ВІКОМ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» про стягнення 309626,62 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 35/339 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» на користь Приватного підприємства «Фірма ВІКОМ» 275161,83 грн. боргу, 5450,47 грн. 3% річних, 1761,04 грн. інфляційних втрат, 2823,73 грн. державного мита та 215,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 35/339 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовну повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме судом не взято до уваги не визначення позивачем строку виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати отриманого товару, не визначення підстави виникнення боргу та недоведеність цього матеріалам справи, недоведеність матеріалам справи правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 прийнято до розгляду справу № 35/339. Розгляд апеляційної скарги призначений на 25.04.2012 об 11:00.

17.04.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про забезпечення позову.

24.04.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що відрядження представника не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, скаржник має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Що ж стосується клопотання позивача про забезпечення позову, то суд відмовляє в його задоволенні в зв'язку з тим, що дана постанова відповідно до ч. 2 ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття, а тому відповідно до ст. 115 ГПК України є обов'язковою на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

25.04.2012 в судовому засіданні представник позивача для долучення до матеріалів справи надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

25.04.2012 в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 35/339 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

30.07.2010 між Приватним підприємством «Фірма ВІКОМ» (постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна паливна компанія" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 30/07 (надалі -Договір-1).

Згідно з п. 1.1 Договору-1, продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар, вказаний в додатках до даного Договору.

В п. 2.5 Договору-1 визначено, що вартість договору складає 900000,00 грн.

31.07.2010 між Приватним підприємством «Фірма ВІКОМ» (постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна паливна компанія" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 31/07 (надалі -Договір-2).

Згідно з п. 1.1 Договору-2, продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар, вказаний в додатках до даного Договору.

В п. 2.5 Договору-1 визначено, що вартість договору складає 1630000,00 грн.

Пунктом 3.1 як Договору-1 так і Договору-2 визначено, що строк дії зазначених Договорів визначений з моменту підписання до 31.12.2010.

Згідно п. 2.3 Договорів-1,-2 покупець здійснює передоплату в розмірі 100% від суми поставки на розрахунковий рахунок постачальника.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується квитанціями про приймання вантажу, видатковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції, Актом звірки взаєморозрахунків, що позивачем на виконання умов Договорів-1,-2 було передано у власність відповідача товар.

Колегія суддів відзначає, що всі наявні в матеріалах справи: квитанції про приймання вантажу, видаткові накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції, Акт звірки взаєморозрахунків, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що факт одержання товару відповідачем підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції на підставі Договорів-1,-2.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з банківського рахунку відповідач частково розплатився за отриманий товар на підставі Договорів-1,-2.

05.09.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості за вих. № 05/09/2010.

Однак зазначена вище претензія залишилась без задоволення.

Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, але відповідач не розплатився за отриманий товар в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 275161,83 грн.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 275161,83 грн. основного боргу, обґрунтованою та такою, що правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2011 по 29.08.2011, яка становить 27252,33 грн., 3% річних в розмірі 5451,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1761,04 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою

сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості 05.09.2011 року (вих. №05/09/2010), а отже нарахування позивачем пені за період з 01.01.2011 по 29.08.2011 є безпідставним та необґрунтованим.

Оскільки, факту погодження нарахування пені, у випадку прострочення грошових зобов'язань за невиконання зобов'язань щодо оплати поставлених товарів, позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1761,04 грн. є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір 3% річних який підлягає стягненню з відповідача становить 5450,47 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення 3% річних з відповідача лише частково, а саме в розмірі 5450,47 грн.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 35/339 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 35/339 - без змін.

2. Матеріали справи № 35/339 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Іоннікова І.А.

Синиця О.Ф.

26.04.12 (відправлено)