Постанова

від 25.04.2012 по справі 51/185

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 51/185

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Попікової О.В.

за участю представників:

Прокурора: Томчук М.О. посвід. №98;

Позивача: ОСОБА_2 дов. від 24.02.2012 року №225-КР-307;

Відповідача: ОСОБА_3 дов. від 23.04.2012 року;

Третьої особи: ОСОБА_4 дов. від 17.04.2012 року №327-07/27.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року

у справі № 51/185 господарського суду міста Києва

за позовом прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бора"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції в місті Києві

про розірвання договору та зобов'язання передати по акту прийому-передачі земельну ділянку, привівши її у належний стан

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року прокурор Солом'янського району міста Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бора", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державної екологічної інспекції в місті Києві, просив розірвати договір оренди №72-6-00442 від 16.08.2007 року, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Бора" земельної ділянки по вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі міста Києва загальною площею 32 301 кв.м, зобов'язати відповідача передати позивачу вищенаведену земельну ділянку, привівши її у належний стан, посилаючись, що підставою розірвання договору оренди землі є її використання не за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року (головуючий Пригунова А.Б., судді Спичак О.М., Івченко А.М.), залишеним без змін постановлю Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року (головуючий Мальченко А.О., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) позов задоволений, розірвано договір оренди №72-6-00442 від 16.08.2007 року та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Бора" передати Київській міській раді по акту прийому-передачі земельну ділянку по вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 32301 кв.м., привівши її у належний стан та стягнуто в доход державного бюджету судовий збір.

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що факт засмічення товариством земельної ділянки підтверджується актами Державної екологічної інспекції, тому використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, є підставою для розірвання відповідного договору оренди, суди задовольнили позов прокурора.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Бора" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, посилаючись на незастосування статей 3,4,6,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності", Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 року №503/1164 між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бора"(орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарю було передано в оренду земельну ділянку площею 32 301 кв.м., у т.ч. 4 428 кв.м. в межах червоних ліній, що знаходиться за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі міста Києва, кадастровий номер № 8 000 000 000:72:213:0038 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом (т.1 а.с.14-17).

Вказана земельна ділянка розташована в загальноміській частині історичного ареалу міста, що зберегла стародавній вигляд, та знаходиться в історичній місцевості Протасів Яр, в зоні охоронюваного природного ландшафту і відноситься до земель природно-заповідного фонду, що підтверджується листом Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-2480/35 від 22.09.2008р. та листом Головного управління культурної спадщини № 368 від 03.01.2007р. (т.1 а.с.18).

22.08.2007 року, у відповідності з пунктом 6.1 договору, сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки. Того ж дня вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за № 72-6-000442 (т.1 а.с.122).

На підставі рішення Київської міської ради №1166/4604 від 08.07.2010 року сторони внесли до договору оренди земельної ділянки зміни до пункту 3.1 договору та визначили інший строк його дії, а саме, договір укладено на 10 років в частині оренди земельної ділянки площею 27 873 кв.м., а в частині оренди земельної ділянки площею 4 428 кв.м., в межах червоних ліній -на 5 років (т.1 а.с.136).

Відповідно до п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з її цільовим призначенням. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною її цільового призначення та внесення відповідних змін до договору.

Згідно п. 8.4 договору орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки після підписання договору, акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору, у строк, встановлений договором; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.4 договору передбачено припинення договору шляхом розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату, порушує строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені п.8.4 договору, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Таким чином, сторони договору передбачили можливість у разі відсутності взаємної згоди припинити договір за рішенням суду або в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця у випадках, зазначених у договорі.

Стаття 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 11.5 договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором (п.11.8 договору).

Відповідно до пункту 11.6 договору розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

У матеріалах справи відсутня наявність відповідного рішення орендодавця щодо розірвання договору. Таким чином, є незрозумілим звернення прокурора, виступаючого в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду з вимогою про розірвання договору, тоді як відповідного рішення радою не приймалося, тобто, відповідача не було повідомлено про намір ради розірвати договір оренди, що свідчить про відсутність порушеного права позивача для звернення з таким позовом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що 18.05.2010 року державним інспектором ОНПС м. Києва Юргіним Д.В. була винесена постанова №003023 про накладення на директора ТОВ "Бора" ОСОБА_5 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 52 КУпАП та статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 850 грн., а також видано припис, яким посадову особу зобов'язано прибрати несанкціоноване звалище побутових відходів на орендованій земельній ділянці (т.1 а.с. 19,22).

В подальшому, за результатами позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, головним спеціалістом-державним інспектором з ОНПС м. Києва 07.06.2010 року був складений акт про те, що несанкціоноване звалище побутових відходів на території схилів Протасового Яру по вул. Амосова, 8 у м.Києві прибрано відповідачем - ТОВ "Бора"(т.1 а.с.23).

Проте наступною перевіркою, проведеною тією ж посадовою особою 01.07.2010 року виявлено, що на території Протасового Яру в Солом'янському районі міста Києва, навпроти вул. Миколи Амосова,8 виявлено несанкціоноване звалище побутових відходів та інших відходів морфологічного складу (т.1 а.с.24).

Судом першої інстанції досліджено, що правовою підставою розірвання договору оренди від 16.08.2007 року прокурор обрав саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Статтею 35 Закону України, від 19.06.2003 року № 962-IV "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Стаття 1 Закону України від 19.06.2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дає визначення поняттю невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Згідно з пунктом 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія зазначає, що підставою позову прокурор обрав саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням з посиланням на використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, що є самостійною підставою позову, однак, не є тотожним.

Крім того, визначення, у чому саме полягало використання земельної ділянки не за цільовим призначенням прокурором так і не було зазначено.

Згідно ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З врахуванням вищенаведеного постановлені у справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року у справі № 51/185 скасувати, прийняти нове рішенням, яким у задоволенні позову прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державної екологічної інспекції в місті Києві про розірвання договору та зобов'язання передати за актом прийому-передачі земельну ділянку, привівши її у належний стан відмовити.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: І.В.Алєєва

О.В.Попікова