Постанова

від 24.04.2012 по справі 8/5025/1776/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 8/5025/1776/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справігосподарського суду Хмельницької області за позовомзакритого акціонерного товариства "Укр-Пак" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" простягнення 52540,85 грн. боргу, 2242,51 грн. пені, 165,86 грн. інфляційних, 456,22 грн. 3% річних, 1674,52 грн. штрафу за участю представників:

позивача:не з'явились ,

відповідача : ОСОБА_1.(представник за дов. від 16.01.2012р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ПАК" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс Тернопласт" про стягення з 52 540 грн. 85 коп. боргу, 2 242 грн. 51 коп. пені, 165 грн. 51 коп. інфляційних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.12.2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справі № 8/5025/1776/11, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ "Сімадекс Тернопласт" звернулося з доповненою касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 20.10.2008р. між закритим акціонерним товариством "УКР-ПАК", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення - будівля цеху поліетиленових ящиків загальною площею 951,2 кв.м, що знаходиться на вулиці О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області строком на 35 місяців для використання його в комерційних цілях та організації виробництва з виготовлення пластмасових виробів.

Підпунктом 3 ч.1п. 9 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору. В свою чергу, орендар зобов'язаний, зокрема, сплачувати орендну плату на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно п. 10 Договору (з урахування змін, внесених на підставі договору про внесення змін від 01.02.2011р. орендна плата за січень місяць 2011р. становить 10 000 грн. Орендна плата за поточний місяць перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця оренди на поточний рахунок орендодавця. Розмір орендної плати за даним договором підлягає щомісячній індексації шляхом коригування платежу за поточний місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Розмір орендної плати може бути переглянутий за ініціативою орендодавця або орендаря шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Нарахування орендної плати починається з дня передачі орендарю об'єкта оренди за актом прийому-передачі і закінчується в день підписання акта про повернення об'єкту оренди.

Судом встановлено, що згідно акта здачі-приймання нежитлового приміщення від 13.11.2008р. позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв у користування нежитлові приміщення загальною площею 951,2 кв.м, що знаходяться по вул. О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати орендованого майна не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка розрахована позивачем за період з квітня 2011 року по серпень 2011 року у розмірі 52 540 грн. 85 коп.

Відповідно до ч.1,5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 16.1 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення зобов'язання. Якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше ніж за два місяці підряд, орендодавець вправі відмовитися від договору оренди і цей договір буде розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 ГК України та ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач, враховуючи заборгованість відповідача понад 3 місяці, 04.07.2011р. направив на адресу останнього лист про відмову від Договору в односторонньому порядку, який відповідачем отримано 08.07.2011р. , дата з якої договір оренди вважається припиненим.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до пункту 8 Договору, об'єкт оренди підлягає поверненню позивачу при припиненні дії цього Договору. В такому випадку відповідач зобов'язується повернути об'єкт оренди позивачу протягом 5 календарних днів з дня припинення цього договору. Факт повернення об'єкта буде підтверджено сторонами шляхом підписання Акта про його повернення.

Пунктом 13 Договору передбачено, що у випадку закінчення цього Договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об'єкта позивачу за підписами сторонами актом передачі-приймання.

Відповідно до п. 10.4 Договору від 01.02.2011р. про внесення змін до Договору оренди, нарахування орендної плати починається з дня передачі відповідачу об'єкта оренди за актом прийому-передачі і закінчується в день підписання Акту про повернення об'єкта оренди.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі майна в порядку визначеним умовами Договору.

За таких обставин висновок господарського суду попередніх інстанцій, щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 52 540 грн. 85 коп. колегія визнає обґрунтованим, оскільки вони витікають з умов договору оренди та відповідають вимогам наведених норм матеріального права.

Погоджується колегія і з висновками суду попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині стягнення нарахованих позивачем 2 242 грн. 51 коп. пені, 165 грн. 87 коп. інфляційних, 456 грн. 22 коп. 3% річних, 1674 грн. 52 коп. штрафу, оскільки вони відповідають умовам договору оренди ( п.5.3, 16.6) та вимогам чинного законодавства ( ст. 546, 549,625 ЦК України, п. 6 ст. 231, ст. 343 ГК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р.. у справі № 8/5025/1776/11 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко