Постанова

від 18.04.2012 по справі 12/5025/482/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Справа №12/5025/482/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №04/67 від 06 червня 2011 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Спільного українсько-польського підприємства "Мажестік" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.02.12 р. у справі №12/5025/482/11 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариство "БМ Банк" в особі відділення №10 АТ "БМ Банк"

до Спільного українсько-польського підприємства "Мажестік"

про стягнення 799 042,88 грн.

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2012 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов АТ "БМ Банк" в особі відділення №10 АТ "БМ Банк" до СУПП "Мажестік" про стягнення 799 042,88 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 650 000,00 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 60 515,33 грн. - відсотків, 88 527,55 грн. - пені, 7990,43грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки станом на 15 лютого 2012 року у відповідача не існувало заборгованості перед позивачем по кредиту, а відсотки і пеня нараховані неправомірно. Пунктом 2.4.1 Кредитного договору №10/29/300508 передбачено, що для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів) підставою служать виписки за відповідними рахунками банку. Такі виписки позивачем відповідачу не надсилались, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості перевірити правильність списання сплачених сум та не могло виконати і вправі було не виконувати обов'язок по поверненню суми заборгованості. Також, зазначив, що банком нараховано пеню за строк більший ніж встановлено ч.6 ст. 232 ГК України. Крім того, зазначив, що 05 квітня 2011 року, він, в порядку ст. 601 ЦК України, направляв на адресу банку заяву про зарахування зустрічних грошових вимог в розмірі 650 000,00 грн. та припинення зобов'язань сторін у цій частині, яку позивачем отримано 13 квітня 2011 року, а тому вважає, що з цього дня його зобов'язання щодо повернення коштів банку в сумі 650 000,00 грн. є припиненими.

16 березня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СУПП "Мажестік" було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи та розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року, на адресу суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

18 квітня 2012 року, представник позивача в судовому засіданні не визнав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та заяву про уточнення розміру пені з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України. Також заперечив, щодо заяви про зарахування зустрічних грошових вимог і повідомив, що будь-яких претензій відповідача до банку не надходило і не розглядалось. Дана заява - це спроба відповідача уникнути від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Представник відповідача у судове засідання не прибув повторно, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення та телеграма (а.с. 103) про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи, що учасники процесу своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, а також зважаючи на приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та ту обставину, що причини неявки представника позивача не є поважними, його явка в судове засідання не була судом визнана обов'язковою, неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає апеляційному розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, відхиливши клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила що:

30 травня 2008 року, між ТОВ "БМ Банк" особі відділення банку №10, на даний час відділення банку №10 АТ "БМ Банк", як кредитором, та СУПП "Мажестік", як позичальником, було укладено Договір №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк зобов'язався надати, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути кредит в розмірі 500 000,00 грн. до 28 травня 2010 року зі сплатою 20% річних. (а.с.7-9)

Згідно п.1.13. Статуту Публічного акціонерного товариство "БМ Банк", зареєстрованого 19 травня 2010 року, скорочена форма даного банку є АТ "БМ Банк".

12 вересня 2008 року, між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії, яким збільшено розмір наданого банком кредиту до 650 000,00 грн. (а.с. 10)

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором №10/29/300508 та надав відповідачу кредит в сумі 650 000,00 грн. проте відповідач договірні зобов'язання не виконав та не надав доказів виконання своїх зобов'язань по поверненню наданих йому кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними .

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.13. Статуту Публічного акціонерного товариство "БМ Банк", зареєстрованого 19 травня 2010 року, дане товариство виникло внаслідок перейменування ВАТ "БМ Банк" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", є правонаступником всіх прав та зобов'язань ВАТ "БМ Банк" і скорочена форма даного реформованоо товариства є АТ "БМ Банк".

16 березня 2012 року, АТ "БМ Банк", в особі відділення №10 АТ "БМ Банк", звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до СУПП "Мажестік" про стягнення з нього на користь банку 799 042,88 грн. (а.с. 2-3)

Після цього, 05 квітня 2011 року, СУПП "Мажестік" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до АТ "БМ Банк" про визнання Договору №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії недійсним. (а.с. 46)

13 квітня 2011 року, ухвалою господарського суду м. Києва було порушено провадження у справі №54/202 за позовом СУПП "Мажестік" до АТ "БМ Банк" в особі відділення №10 АТ "БМ Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

У зв'язку з цим, 27 квітня 2011 року, ухвалою господарського суду Хмельницької області було задоволено клопотання відповідача та зупинено розгляд по справі №12/5025/482/11 до вирішення господарським судом м. Києва справи №54/202.

07 червня 2011 року, рішенням господарського суду м. Києва, у справі №54/202, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2011 року, було відмовлено у задоволенні позову СУПП "Мажестік" до АТ "БМ Банк" про визнання недійсним Договору №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії від 30 серпня 2008 року.

26 жовтня 2011 року, постановою Вищого господарського суду України дане рішення було залишено без змін.

16 січня 2012 року, ухвалою господарського суду Хмельницької області провадження у справі №12/5025/482/11 було поновлене.

15 лютого 2012 року, рішенням господарського суду Хмельницької області позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 650 000,00 грн. - заборгованості по кредиту, 60 515,33 грн. - простроченої заборгованості по відсоткам, 88 527,55 грн. - пені, 7 990,43 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області слід змінити.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач надав відповідачу кредит в сумі 650 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 543047 від 30 травня 2008 року, №555905 від 03 червня 2008 року, №564468 від 04 червня 2008 року, №587534 від 09 червня 2008 року, №627868 від 17 червня 2008 року, №645314 від 19 червня 2008 року, №713260 від 27 червня 2008 року, №1274196 від 12 вересня 2008 року. (а.с. 11-18)

Відповідач своїх зобов'язань за Договором №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії належним чином не виконав та допустив заборгованість за кредитом у сумі 650 000,00 грн. та заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 60 515,33 грн. Будь-яких доказів про повернення кредитних коштів та відсотків за їх користування відповідач суду не надав.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги позивача про стягнення 650 000,00 грн. наданих відповідачу кредитних коштів та стягнення простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 60 515,33 грн.

Твердження відповідача стосовно того, що сума нарахованих відсотків є необґрунтованою, оскільки їх нарахування проведено позивачем і після 28 травня 2010 року, тобто після припинення дії даного договору, колегією суддів оцінюється критично, з огляду на таке.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, що проведене належним чином.

Відповідно до п. 1.5.1.2 Договору №10/29/300508 визначено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до 28 травня 2010 року.

Проте, згідно з п. 10.1. Договору №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Таким чином, оскільки, відповідачем не повернуто кредитні кошти, банк вправі нараховувати відсотки за користування кредитом до припинення зобов'язань по даному Договору №10/29/300508, які підлягають стягненню з СУПП "Мажестік".

Пунктом 6.1.1 зазначеного Договору від 30 травня 2008 року передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При поданні позовної заяви з розрахунку заборгованості станом на 16 березня 2011 року позивач нарахував 88 527,55 грн. пені. (а.с. 23)

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначеним Договором сторонами не передбачено стягнення пені за весь період прострочення зобов'язань по договору.

З уточненого банківського розрахунку вбачається, що розмір пені, з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, складає 55 639,45 грн. (а.с. 102)

А тому, колегія суддів господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині і вважає, що з відповідача слід стягнути пеню у розмірі 55 639,45 грн., нарахованої відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, замість 88 527,55 грн., яка визначена судом першої інстанції, а рішення господарського суду Хмільницької області 15 лютого 2012 року в цій частині змінити.

Щодо тверджень СУПП "Мажестік" про припинення зобов'язань сторін за Договором №10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії від 30 травня 2008 року у зв'язку з заявою відповідача про зарахуванням зустрічних грошових вимог (в порядку ст. 601 ЦК України) на суму 650 тис. грн., отриманої позивачем 13 квітня 2011 року, а відтак, і відсутності підстав для задоволення у цій частині позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дані твердження відповідача безпідставні та не відповідають дійсності.

Так, згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування може здійснюватись за заявою однієї з сторін.

Проте, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не надано відповідних доказів того, що АТ "БМ Банк", в тому числі в особі Рівненського відділення №10 АТ "БМ Банк", має перед СУПП "Мажестік" боргові зобов'язання у розмірі 746 678,66 грн. за проведені ремонтно-будівельні роботи приміщень відділення банку по вул. Київська, 56, в м. Ялта і, зокрема, на підставі того, що банк повинний відшкодувати вартість збережених ним результатів проведених будівельних робіт з реконструкції цих приміщень, за нормами ст. 1212 ЦК України. З будь-якими претензіями про стягнення даних коштів з банку відповідач не звертався.

У той же час, як вбачається з постанови Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2012 року, у справі №12/21/462, за позовом ТОВ "Офісбуд" (м. Київ) до СУПП "Мажестік" (м. Нетішин) про розірвання договору будівельного підряду №15/09 від 15 вересня 2008 року, на який покликається відповідача в своїй заяві про зарахування зустрічний грошових вимог, та стягнення 561 221 грн. заборгованості та штрафних санкцій та за зустрічним позовом СУПП "Мажестік" (м. Нетішин) до ТОВ "Офісбуд" (м. Київ) про стягнення 746 878,66 грн. заборгованості по розрахунках, ще 17 квітня 2009 року відповідач звернувся з позовними вимогами до ТОВ "Офісбуд" про стягнення 746 878,66 грн. за проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті відділення АТ "БМ Банк" по вул. Київська, 56 в м. Ялта. Дані позовні вимоги СУПП "Мажестік" були задоволенні рішенням апеляційної інстанції.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об'єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, а рішення господарського суду Хмельницької області змінити в частині розміру стягнення пені. В цій частині рішення викласти у такій редакції: "стягнути з відповідача на користь позивача 55 639,45 грн. - пені".

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, тому, судовий збір за подачу апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ч.2 ст. 49, ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства "Мажестік" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.02.12 р. у справі №12/5025/482/11 -змінити, у частині стягнення пені.

В цій частині рішення викласти у наступній редакції: "стягнути з відповідача на користь позивача 55 639 (п'ятдесят п'ять тис. шістсот тридцять дев'ять) грн. 45 коп. - пені".

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №12/5025/482/11 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Вих.№ 01-12/3703/12