Рішення

від 23.04.2012 по справі 2-6079/11

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-6079/11

(2/401/1655/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Чорнойван О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1103 га згідно Державного акту за № 7449 від 1997 року, передана ОСОБА_3 у приватну власність на підставі рішення Піщанської селищної ради від 10 листопада 1993 року. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач та відповідач, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори. ЇЇ син був хворий на цироз печінки, останнім часом, ледь міг самостійно пересуватися, тому потребував постійної допомоги та догляду. Відповідач є дочкою померлого і за життя батька забула про його існування, ухилялася від надання йому будь-якої допомоги, хоча батько був у безпорадному стані, постійно хворів і потребував постійного стороннього догляду. Відповідач йому такої допомоги не надавала. Відповідачка свого батька не провідувала, не цікавилася його життям та станом здоров'я, не надавала ні матеріальної, ні будь-якої іншої допомоги. Згідно до довідок з лікарень, в яких померлий знаходився на лікуванні, видно, що в період з 10.02.2009 по 23.03.2009 р. він постійно знаходився в лікарні. Через що, потребував постійного догляду, на що витрачалося багато сил та коштів необхідних на купівлю медикаментів. На лікування сина позивач витратила 7000 грн. Саме вона весь час піклувалася та доглядала за ним. Відповідач жодного разу навіть не зателефонувала йому та не поцікавилася, чи необхідна йому якась допомога. Також посилається на те, що з 1998 - 2010 роки відповідачка проживала в іншому місті і також не надавала своєму батьку будь-якої допомоги. Крім цього, позивач понесла витрати на поховання свого сина у розмірі 6900,00 грн. У зв'язку з вищевикладеним, вважає за необхідне усунути відповідача від права на спадкування.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. При цьому, допитана в якості свідка позивач підтвердила суду, що відповідач спілкувалась з померлим батьком 1-2 рази на рік, оскільки проживала в м. Києві. Коли спадкодавець захворів, то відповідач один раз приїздила та провідала батька в лікарні та дала 300 грн., також приймала участь у похованні батька.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що її покійний батько не був у безпорадному стані, оскільки до кінця 20098 року він працював. Захворів її батько на грунті того, що зловживав алкоголем, у зв'язку з чим перебував на обліку у нарколога. Коли її батько потрапив до лікарні, вона постійно телефонувала йому, пропонувала посильну допомогу, оскільки на той час вона не працювала, проте батько відмовлявся, так як говорив їй, що його лікування відбувається за рахунок його особистих заощаджень. Після лікарні батько не перебував у безпорадному стані, а через деякий час продовжив вживати алкоголь, що і стало причиною його смерті. Просила у позові відмовити.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та винесення рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вислухавши пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. До спадкової маси входить частина квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка в АДРЕСА_2. Сторони прийняли спадщину у встановленому законом порядку. Зазначені обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч.5 ст.1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Проте застосування вказаної норми можливе лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року, хворів на цироз печінки, у зв'язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні у Шостій клінічній лікарні м. Дніпропетровська з 20.02.2009 року по 23.03.2009 року. Однак у наданій позивачем виписці з історії хвороби не значиться, що померлий потребує стороннього догляду або є непрацездатним. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили суду, що спадкодавець міг самостійно себе обслуговувати, вільно пересувався, вживав алкоголь, який був придбаний ним самостійно. Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.60 ЦПК України факт знаходження спадкодавця у безпорадному стані.

Крім того, позивачем суду не доведено звернення спадкодавця до відповідача з проханнями про надання будь-якої допомоги. Також, судом не встановлено те, що померлий мав скрутне матеріальне становище, оскільки судом встановлено, що померлий мав стабільний дохід, працюючи до 01 вересня 2008 року на посаді інженера кооперації на ЗАТ «Промважмаш»та був звільненій по згоді сторін згідно ст.. 36 п.1 КЗпП України. Отже факт того, що спадкодавець потребував додаткового матеріального утримання зі сторони інших осіб також не знайшов свого підтвердження.

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи докази у справ, відповідно до вимог ст.ст.57-59,63,64 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадщину, тому що позивачем не доведено фактів безпорадного стану спадкодавця, його потреби в отриманні допомоги від доньки ОСОБА_2 за умови надання йому допомоги позивачем та ухилення відповідача від надання допомоги батьку, у зв'язку з чим лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадщини.

Керуючись ст.ст. 5,20,212,213,215 ЦПК України, ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: