Постанова

від 26.04.2012 по справі 31/289

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 31/289

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 14 від 03.01.2012р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "Каштан»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 10.11.2011р.

у справі № 31/289 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна

страхова компанія "Інго Україна" (позивач)

до Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Каштан" (відповідач)

про стягнення 3 839,86 грн.

В судовому засіданні 26.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 10.11.2011р. у справі № 31/289 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан» на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" 3 839,86 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі № 31/289 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки, на думку відповідача, місцевий господарський суд залишив поза увагою клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності у правовідносинах, що склались між сторонами у справі, оскільки ДТП сталась 09.09.2008р., а з позовом до суду ПрАТ "АСК "Інго Україна" звернулось 12.09.2011р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції оголошувалась перерва, а за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/2 від 05.03.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку з виробничою необхідністю - обранням судді Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 31/289 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зубець Л.П., Остапенко О.М.

В судове засідання 26.04.2012р. представники відповідача не з'явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008р. між ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", правонаступником якого є позивач, (далі - страховик) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) було укладено Договір №310560419 страхування засобів наземного транспорту та нещасних випадків (а.с. 5-10), за яким страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 14), 09.09.2008р. в м. Києві на проспекті Палладіна, 32/34 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Тойота", д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2008р. у справі № 3-29149/08 (а.с. 15) встановлено, що ОСОБА_6 09.09.2008р., керуючи автомобілем "Тойота", д.н. НОМЕР_2 в м. Києві по проспекту Палладіна, під час перестроювання з крайньої правої смуги руху проїзної частини в ліву, не надала дорогу автомобілю, який рухався ліворуч в попутному напрямку, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п.10.3 ПДР України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв"язку з чим була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно Рахунку-фактури № Ол-021001 від 02.10.2008р. (а.с. 33-34), який складено ТОВ "Олекс-АС", вартість матеріалів та ремонтних робіт по усуненню пошкоджень автомобіля НОМЕР_1, складає 6 307, 45 грн.

Згідно Звіту № 224 з оцінки розміру збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 06.10.2008р. (а.с. 18-32), складеного СПД ОСОБА_7, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 3 839,86 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором № 310560419 страхування засобів наземного транспорту та нещасних випадків від 01.08.2008р., відповідно до заяви страхувальника б/н від 24.11.2008р. (а.с. 16) на виплату страхового відшкодування, на підставі страхового акту №38880 від 15.12.2008р. (а.с.11), розпорядження №38880 від 15.12.2008р. (а.с.12), 09.01.2009р. виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5 822, 45 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 97 від 09.01.2009р. (а.с.35).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 по забезпеченому транспортному засобу "Тойота", д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" (правонаступником якого є відповідач), на підставі полісу №ВВ/5945840 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 80). Термін дії полісу з 14.06.2008р. до 13.06.2009р., тип полісу - 3.

Згідно з п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на дату ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн.

29.06.2011р. позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу вих. № 4114 (а.с. 36) про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 822, 45 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь оцінену матеріальну шкоду, яка згідно Звіту №224 від 06.10.2008р. становить 3 839, 86 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором № 310560419 страхування засобів наземного транспорту та нещасних випадків від 01.08.2008р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду в сумі 3 329, 86 грн. (3 839, 86 грн. оцінена матеріальна шкода - 510,00 грн. франшизи, передбаченої полісом №ВВ/5945840 ).

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" 3 329, 86 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, не було враховано, що полісом №ВВ/5945840 передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку завжди зменшується страхове відшкодування), а тому безпідставно було задоволено позов в повному обсязі.

Посилання апелянта на необхідність застосування судом наслідків спливу строку позовної давності не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Підставою для виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме в порядку регресу.

При цьому, реалізація страховиком права регресної вимоги можлива лише тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Таким чином, у позивача в силу даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Беручи до уваги положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, страховик з метою реалізації свого права вимоги може звернутися до суду, лише за умови виплати страхового відшкодування, саме після виплати якого, до нього і переходить право вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При вирішенні питання застосування строку позовної давності на звернення страховика до суду з вимогою про захист свого права вимоги (регресу), необхідно брати до уваги ст. 257 Цивільного кодексу України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та з урахуванням ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Твердження відповідача стосовно того, що право вимоги позивача виникає з моменту настання страхового випадку, тобто з часу ДТП, необґрунтоване, оскільки до моменту виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування, право позивача не порушене, а тому у останнього відсутнє право вимоги до відповідача.

Саме з моменту сплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до договору, страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат.

Отже, для позивача право регресної вимоги виплаченого страхового відшкодування виникає з моменту виплати потерпілому (страхувальнику) страхового відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2011р. у справі № 58/168 за позовом ПАТ "УСК "Гарант-Авто" до Публічного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення суми.

Оскільки, строк позовної давності починає свій перебіг з 09.01.2009р. (дата виконання основного зобов'язання - сплата страхового відшкодування страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 97 від 09.01.2009р.), а з позовом до суду позивач звернувся 12.09.2012р. (відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду м.Києва на 1 аркуші позовної заяви (а.с.2), колегія суддів вважає, що трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі № 31/289 прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню із викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2011р. у справі № 31/289 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, оф. 37 код ЄДРПОУ 32071894) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33 код ЄДРПОУ 16285602) 3329 (три тисячі триста двадцять дев"ять) грн. 86 коп. страхового відшкодування, 88 (вісімдесят вісім) грн. 45 коп. - державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити".

3.Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 31/289 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.05.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зубець Л.П.

Остапенко О.М.