Постанова

від 07.05.2012 по справі 36/90

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р. Справа № 36/90

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі№ 36/90 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лагода ВК" доПриватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" простягнення 62797,17 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: не з'явились,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладога ВК" у лютому 2011 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Золоті Ворота" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Золоті Ворота") про стягнення з 62797,17 грн., з яких: 53623,20 грн. заборгованості з оплати за виконані роботи за договором субпідряду № 28-01-08 Sim 16 від 28.01.2008, 1613,10 грн. 3% річних, 7560,87 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. (головуючий), Ропій Л.М., Рябухи В.І.) у справі № 36/90, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" 53623,20 грн. заборгованості, 1613,10 грн. 3% річних, 7560,87 грн. інфляційних втрат, 627,97 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ладога ВК" державне мито в розмірі 236,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Золоті Ворота" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладога ВК" (підрядник) та Закритим акціонерним товариством "Золоті ворота" (замовник) 28.01.2008 укладений договір субпідряду № 28-01-08 Sim 16.

Відповідно до пункту 2.1 договору, підрядник зобов'язався власними та/або залученими силами і засобами виконати та здати замовнику в установлений даним договором строк закінчені роботи з об'єкта будівництва відповідно до затвердженої проектної документації, умов даного договору, а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, передати йому затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва об'єкту будівництва та прийняти закінчені роботи по об'єкту будівництва.

Пунктом 4.3 договору визначено, що замовник зобов'язаний сплачувати вартість виконаних підрядних робіт на підставі актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форми № КБ-3), які складені на основі узгодженого сторонами локального кошторису, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2), протягом десяти робочих днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив роботи з будівництва індивідуального житлового будинку типу "Ольга"/"Ніколь" на земельній ділянці № 16, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Старокиївській (6,5 км від Столичного шосе) у складі котеджної малоповерхової забудови житлового комплексу ТОВ "Сімінвест" ("Золота затока").

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), підписаної та скріпленої печатками сторін 31.10.2008, вартість виконаних у жовтні 2008 року робіт складає 53623,20 грн.

Крім того, сторонами підписаний та скріплений печатками акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ -2в) за жовтень 2008, відповідно до якого позивач виконав роботи на загальну суму 53623,20 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав неналежним чином, вартість виконаних позивачем робіт не оплатив, заборгованість відповідача перед позивачем складає 55252,63 грн.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що роботи не виконані позивачем, проте обов'язок прийняти і оплатити роботи випливає з пункту 2.1. договору та статті 837 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 193 Господарського кодекс України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (списання грошових коштів з рахунку боржника та зарахування їх на рахунок кредитора). Якщо грошове зобов'язання не виконано, то воно не припиняється. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику (статті 875 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що факт наявності 53623,20 грн. заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості задоволені обґрунтовано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що розрахунок позивача 3% річних та інфляційних є правильним, а тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 1613,10 грн. за період з 17.11.2008 по 17.11.2009 та інфляційних у розмірі 7560,87грн., які нараховані у період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року є обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміні чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золоті Ворота" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі № 36/90 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі № 36/90 залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.