Постанова

від 16.05.2012 по справі 2/243

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 2/243

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від позивача:не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 20.10.2011 № 66-1-4/38);

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012

у справі № 2/243 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія"

до 1) публічного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Гарант-Авто",

2) товариства з обмеженою відповідальністю

спільного російсько-українського підприємства

„Севастопольський судноремонтний завод

„Лазарєвське Адміралтейство"

третя особа ОСОБА_3

про стягнення 31 179,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 у справі № 2/243 за позовом публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Авто", товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство" про стягнення 31 179,41 грн. припинено провадження у справі по відношенню до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Авто", залишено без задоволення позов в частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Незалежна страхова компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги, заявлені ним до товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство", задовольнити.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме статті 1187 Цивільного кодексу України, статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Авто" висловився за відхилення апеляційної скарги.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством "Незалежна страхова компанія" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 31 179,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2012 до участі у справі залучено іншого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

В судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2012, позивач підтримав позов в частині стягнення спірних коштів з товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно полісу № ВА/4894930 Приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Іллечівське" застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, забезпечений транспортний засіб - ВАЗ-21124 державний реєстраційний № НОМЕР_1. Строк дії договору - з 13.07.2000 по 12.07.2007.

29.07.2008 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля "БМВ", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 та автомобіля "СНЕVROLET", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_7, яким він і керував.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6

Зазначене підтверджується постановою Сімферопольського міського суду АР Крим від 29.08.2008 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6

Транспортний засіб ОСОБА_7 - автомобіль "СНЕVROLET", державний номер НОМЕР_3, застрахований ВАТ СК „Правекс - Страхування" (на теперішній час - публічне акціонерне товариство "Незалежна страхова компанія") згідно договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, від 07.04.2008 серії ТЗО № 803269.

Згідно платіжного доручення № 7459 від 07.11.2008 позивачем оплачено страхове відшкодування в сумі 31 179,41 грн.

Листом від 02.08.2011 № 8148-21 публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Авто" відмовило позивачу у відшкодуванні 31 179,41 грн. з тих підстав, що ОСОБА_6 не забезпечується страховим захистом полісу від 15.11.2007 № ВВ/3122197, оформленого на ОСОБА_3

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1187 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Приписами ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього об'єкта (шофер, машиніст, оператор тощо).

Крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Наявними матеріалами справи не підтверджується, а скаржником не доведено те, що ОСОБА_6 у день скоєння ДТП керував автомобілем "БМВ", державний номер НОМЕР_2 в силу трудових відносин з володільцем зазначеного транспортного засобу - товариством з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

У цьому зв'язку заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тих обставин, що згідно полісу від 15.11.2007 № ВВ/3122197 ВАТ "УСК "Дженералі Гарант",правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_3, що керує транспортним засобом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство "Севастопольський Судноремонтний Завод "Лазарєвське Адміралтейство", забезпечений автомобіль - "БМВ", д.р.н НОМЕР_2. В той же час, у доданій до позовної заяви довідці Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим (а.с. 13) йдеться про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована за полісом №0438223321 від 13.05.2008р, виданим СК Мегарусс-Д.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для застосування до товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство" відповідальності, передбаченої ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

Оскільки необхідною умовою застосування до спірних відносин сторін приписів ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України є наявність вини особи, по відношенню до якої виникає право регресу у особи, яка відшкодувала завдану нею шкоду, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство".

Крім того, місцевим господарським судом правильно припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Авто", оскільки позивачем на дату винесення рішення відповідні вимоги не заявлялись.

При таких обставинах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 у справі № 2/243 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" - без задоволення.

Справу № 2/243 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Доманська М.Л.