Рішення

від 13.03.2012 по справі 2/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/243 13.03.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія» До 1. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українського підприємства «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство» Третя особаБолбат Г.А. Простягнення страхового відшкодування в розмірі 31 179,41 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Гуримський О.В.

Від відповідачів 1) Великородний А.О.; 2) не з'явився

Від третьої особи не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 31 179,41 грн.

Ухвалою від 10.11.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/243.

Представниками сторін в судовому засіданні 13.12.11р. надано суду частину документів на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Ухвалою від 13.12.11р. суд відклав розгляд справи на 10.01.2012р., залучив до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Болбат Г.А. та Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство», та зобов'язав визначених ухвалою осіб надати суду певні письмові докази та пояснення.

Від відповідача 10.01.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на позов, відповідно до яких він заперечує проти позову, оскільки на момент ДТП транспортним засобом керувала особа, яка не зазначена у договорі (полісі №ВВ/3122197), і подію не визнано страховим випадком, про що було повідомлено Позивача (лист вих.. №8148-21 від 02.08.2011р.).

Також, представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.12р. судом було відкладено розгляд справи на 24.01.12р., зобов'язано позивача і третіх осіб надати визначені ухвалою докази та пояснення і було у відповідності до ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.12р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 24.01.2012р. розгляд справи було призначено на 07.02.2012р. та зобов'язано позивача та третіх осіб виконати вимоги ухвали суду від 10.01.12р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.02.12р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представником позивача через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 07.02.12р. подано клопотання про залучення до участі у справі іншого співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство».

Ухвалою від 07.02.2012р. суд відклав розгляд справи на 13.03.2012р., залучив до участі у справі у якості іншого відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство», зобов'язав позивача направити копію позовної заяви з додатками залученому відповідачу, та зобов'язав залученого відповідача надати письмовий відзив по справі із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 13.03.2012р. представник Позивача уточнив позовні вимоги та зазначає, що суму страхового відшкодування в розмірі 31 179,41 грн. він просить стягнути саме з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство», а до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»позовних вимог не заявляє.

Вказане уточнення судом відображено в протоколі судового засідання від 13.03.2012р., прийнято судом до розгляду, і позов вирішуватиметься с врахуванням вказаного уточнення.

Представники відповідача-2 та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, вимоги ухвали суду від 07.02.2012р. відпвідачем-2 не виконано.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

В судовому засіданні 13.03.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 р. між ВАТ СК «Правекс-Страхування»(26.11.2008р. змінило назву на Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія», а 06.04.2011р. було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія», Позивач) та Проценком Валентином Олександровичем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, серії ТЗО № 803269, згідно з сертифікатом до якого об'єктом страхування став автомобіль «СНЕVROLET», державний номер АК 6020 ВВ.

29.07.2008 р. на а/д Красноперекопськ - Сімферополь сталася ДТП за участю автомобіля «БМВ», державний номер СН 4094 АА, яким керував Габаидзе Паат Йосифович та автомобіля «СНЕVROLET», державний номер АК 6020 ВВ, що належить Проценку Валентину Олександровичу, яким він і керував.

Згідно постанови Сімферопольського міського суду АР Крим від 29.08.2008р. Габаидзе Паата Йосифовича визнано винним у скоєнні цієї ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина Габаидзе Паат Йосифовича, що керуючи автомобілем «БМВ», державний номер СН 4094 АА, допустив зіткнення з застрахованим Позивачем автомобілем, встановлена у судовому порядку згідно постанови Сімферопольського міського суду АР Крим від 29.08.2008р.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається зі Звіту серія SL № 8981 від 29.07.2008р. оцінювача за результатами автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювальних робіт Застрахованого автомобіля «СНЕVROLET», державний номер АК 6020 ВВ, з урахуванням зносу склала 31 179,41 грн., та вказану суму Позивачем було перераховано за проханням Страхувальника на ремонтне СТО в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №7459 від 07.11.2008р.

Відповідно до полісу № ВВ/3122197 (3 тип, франшиза - 510,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду майну - 25 500 грн.) ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Відповідач-1) була застрахована цивільна відповідальність Болбат Г.А., що керує транспортним засобом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство», забезпечений автомобіль - «БМВ», д.р.н СН 4094 АА.

Разом з тим, відповідно до постанови Сімферопольського міського суду від 29.08.2008р. винуватцем ДТП 29.07.2008р. є Габаідзе П.Й., який не вписаний у полісі №ВВ/3122197; наявною у матеріалах справи довідкою ДАІ також підтверджується що саме Габаідзе П.Й. керуючи автомобілем «БМВ», державний номер СН 4094 АА, вчинив ДТП.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договір 3 типу - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Враховуючи те, що на момент ДТП транспортним засобом керувала особа, яка не зазначена у договорі (Полісі №ВВ/3122197), Відповідачем-1 подію не визнано страховим випадком, про що було повідомлено Позивача (лист вих. №8148-21 від 02.08.2011р. залучено до справи).

В судовому засіданні 13.03.2012р. представник Позивача уточнив позовні вимоги та зазначає, що суму страхового відшкодування в розмірі 31 179,41 грн. він просить стягнути саме з Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство», як з власника автомобіля «БМВ», державний номер СН 4094 АА (про що вказано в полісі №ВВ/3122197 та в Довідці ДАІ), а до Відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Позивач вимог не заявляє.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Позивач заявляє позовні вимоги до власника автомобіля «БМВ», державний номер СН 4094 АА -до Відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українське підприємство «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство».

Проте Позивачем не доведено суду, що винна в ДТП особа - Габаідзе П.Й., станом на час вчинення ДТП перебував у трудових або службових відносинах з Відповідачем-2 та виконував свої трудові або службові обов'язки; Позивачем також не заявлялось клопотання про витребування таких доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Відповідач не є особою, зобов'язаною відшкодовувати шкоду за приписами ч. 1 ст. 1171 ЦК України, оскільки Габаідзе П.Й. не є його працівником що скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Крім того, суд звертає увагу Позивача, що в доданій до позовної заяви Довідці ДАІ, зазначено - цивільно-правова відповідальність Габаідзе П.Й. застрахована за полісом №0438223321 від 13.05.2008р, виданий СК Мегарусс-Д, проте Позивачем ніяких клопотань про витребування доказів з цього приводу або самого полісу №0438223321 від 13.05.2008р., в порядку ст. 38 ГПК України не заявлялось.

Докази звернення Позивача до Відповідача-2 з регресною вимогою в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Позивачем суду також надані не були.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем-2 його прав на відшкодування суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування, оскільки не доведено, що Відповідач-2 є особою, відповідальною за заподіяний збиток.

По відношенню до Відповідача-1 суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Позивач позовні вимоги уточнив, та до Відповідача-1 їх не заявляє.

Відповідно ст. 49 ГПК України, на Позивача відноситься та йому не відшкодовується сплачена ним сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80 (1-1), 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі по відношенню до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українського підприємства «Севастопольський Судноремонтний Завод «Лазарєвське Адміралтейство»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 20.03.12р.