Постанова

від 07.05.2012 по справі 2а-1670/523/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/523/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Чабанова В.М.,

представника відповідача - Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Техпобутхолод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2012 року Приватне підприємство "Виробнича фірма "Техпобутхолод" (далі - позивач, ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 року № 0000082301/06, від 11.01.2012 року № 0000072301/65, від 11.01.2012 року № 0000142301/64 та зобов'язання утриматись від будь-якого використання або передавання будь-кому акту від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727 та зроблених в ньому висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає безпідставними заперечення Кременчуцької ОДПІ факту проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», оскільки придбання товарів у постачальника та їх реалізація покупцю, а також проведення оплати з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ) підтверджується наявними у позивача первинними бухгалтерськими документами. На час здійснення господарських операцій продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників ПДВ. ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» виконало вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши ПДВ в ціні товарів, придбаних у постачальника, та наполягав на тому, що позивач не може нести відповідальність за дії Продавця чи інших осіб по ланцюгу постачання, так як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Кременчуцькою ОДПІ поза межами чинного законодавства України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

В письмових запереченнях відповідач стверджував, що ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначав, що угода поставки є нікчемною, оскільки ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» здійснило видимість придбання товарів від ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» (ідентифікаційний код 30613727) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 03.11.1999 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ.

ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» є платником ПДВ з 19.11.1999 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 24099386, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за березень 2011 року, у зв'язку із наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.11.2011 року № 43565/10/23-315.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727, у якому відображено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 36 587 грн.; статтей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за березень 2011 року в сумі 2 909 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 10 395 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 року: № 0000082301/6, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 10 395 грн.; № 0000072301/65, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 2 910 грн., у т.ч. 2 909 грн. - за основним платежем 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000142301/64, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальному розмірі 36 588 грн., у т.ч. 36 587 грн. - за основним платежем 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючих, викладений у акті перевірки від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727, про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року суми ПДВ та до валових витрат за 1 квартал 2011 року суми вартості товарів, придбаних у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.03.2011 року між ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» (Покупець) та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» (Постачальник) укладено договір № 000127, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця торгівельне обладнання для підприємства торгівлі, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах договору. Умови поставки DDP - склад покупця (вул. Лумумби, 87, м. Артемівськ, Донецька область).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» виписано ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» податкову накладну від 18.03.2011 року № 60 на загальну суму 79 824 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ - 13 304 грн. 16 коп., видаткові накладні від 05.04.2011 року № РН-0000239 та від 31.05.2011 року № РН-0000409, рахунки-фактури від 18.03.2011 року № 127 та надано сертифікат відповідності Серії ВВ № 733995, виданий органом із сертифікації ОС «Метрологія» ННЦ «Інститут метрології» на обладнання для підприємств громадського харчування.

На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем надано копію платіжного доручення від 18.03.2011 року № 68, згідно якого ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» здійснено оплату за придбаний у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товар у повному обсязі.

Порушень в оформленні податкової накладної судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що перевезення придбаного у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товару здійснювалось власним транспортом ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» - реєстраційний номер 07827 СН, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії ВІС 301551, шляховими листами легкового автомобіля від 05.04.2011 року № 86 та від 31.05.2011 року № 145, копії яких знаходяться у матеріалів справи.

Згідно видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», товар отримано ОСОБА_3 на підставі довіреностей від 05.04.2011 року № 20 та від 31.05.2011 року 42, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей позивача, у якому відмічено про видачу довіреностей на ім'я ОСОБА_3 товару у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» у зазначений період.

Позивачем віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суми, перераховані ним Продавцю в рахунок оплати товару на суму 66 520 грн. 80 коп.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у подальшому позивач використав придбаний у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" на підставі укладеного договору поставки від 18.02.2011 року № 2ТБ, що підтверджується накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для подальшої реалізації.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» на суму 66 520 грн. 80 коп., а отже донарахування податку на прибуток в сумі 36 587 грн., суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підставі податкової накладної від 18.03.2011 року № 60 на загальну суму 79 824 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ - 13 304 грн. 16 коп., виписаної ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року суму ПДВ - 13 304 грн. 16 коп.

Як встановлено судом вище, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної, ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому кодексом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 198.1, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 11.01.2012 року № 0000082301/6, № 0000072301/65, № 0000142301/64.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від будь-якого використання або передавання будь-кому акту від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727 та зроблених в ньому висновків, суд дійшов до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, в даному випадку юридично значимі наслідки щодо визначення податкових зобов'язань створює не акт перевірки, оскільки його висновки та сам акт вцілому не тягнуть правових наслідків і не є обов'язковими для виконання, а податкові повідомлення-рішення, що прийняті податковим органом за висновками даного акту.

Крім того, позивачем не наведено жодної правової норми в обґрунтування позовної вимоги про заборону податковому органу передавати чи іншим чином використовувати акт перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача утриматись від будь-якого використання або передавання будь-кому акту від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727 та зроблених в ньому висновків.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробнича фірма "Техпобутхолод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 11.01.2012 року № 0000082301/6, № 0000072301/65, №0000142301/64.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Техпобутхолод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 498 грн. 93 коп. (чотириста дев'яносто вісім гривень 93 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко