Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а-1670/523/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/523/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/523/12

за позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Техпобутхолод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Виробнича фірма "Техпобутхолод" (далі - позивач, ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив визнання недійсними, нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000082301/06, від 11.01.2012 року № 0000072301/65, від 11.01.2012 року № 0000142301/64 та зобов'язати утриматись від будь-якого використання або передавання будь-кому акту від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727 та зроблених в ньому висновків.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/523/12 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 11.01.2012 року № 0000082301/6, № 0000072301/65, №0000142301/64. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» (ідентифікаційний код 30613727) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 03.11.1999 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ. ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» є платником ПДВ з 19.11.1999 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 24099386.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за березень 2011 року, у зв'язку із наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.11.2011 року № 43565/10/23-315.

Результати перевірки оформлені актом від 23.12.2011 року № 8700/23-309/30613727, у якому відображено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 36 587 грн.; статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за березень 2011 року в сумі 2 909 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 10 395 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 року: № 0000082301/6, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 10 395 грн.; № 0000072301/65, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 2 910 грн., у т.ч. 2 909 грн. - за основним платежем 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000142301/64, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальному розмірі 36 588 грн., у т.ч. 36 587 грн. - за основним платежем 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року суми ПДВ та до валових витрат за 1 квартал 2011 року суми вартості товарів, придбаних у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 18.03.2011 року між ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» (Покупець) та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» (Постачальник) укладено договір № 000127, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця торгівельне обладнання для підприємства торгівлі, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах договору. Умови поставки DDP - склад покупця (вул. Лумумби, 87, м. Артемівськ, Донецька область).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» виписано ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» податкову накладну від 18.03.2011 року № 60 на загальну суму 79 824 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ - 13 304 грн. 16 коп., видаткові накладні від 05.04.2011 року № РН-0000239 та від 31.05.2011 року № РН-0000409, рахунки-фактури від 18.03.2011 року № 127 та надано сертифікат відповідності Серії ВВ № 733995, виданий органом із сертифікації ОС «Метрологія» ННЦ «Інститут метрології» на обладнання для підприємств громадського харчування.

Надане позивачем платіжне доручення від 18.03.2011 року № 68, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Матеріали справи свідчать про те, що перевезення придбаного у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товару здійснювалось власним транспортом ПП «Виробнича фірма «Техпобутхолод» - реєстраційний номер 07827 СН, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії ВІС 301551.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується дорожніми листами легкового автомобіля від 05.04.2011 року № 86 та від 31.05.2011 року № 145, копії яких знаходяться у матеріалів справи.

Згідно видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», товар отримано ОСОБА_1 на підставі довіреностей від 05.04.2011 року № 20 та від 31.05.2011 року 42, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей позивача, у якому відмічено про видачу довіреностей на ім'я ОСОБА_1 товару у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» у зазначений період.

Позивачем віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суми, перераховані ним Продавцю в рахунок оплати товару на суму 66 520 грн. 80 коп.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що у подальшому придбаний товар, придбаний у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» використано позивачем у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" на підставі укладеного договору поставки від 18.02.2011 року № 2ТБ, що підтверджується накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, дорожнім листам, накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного Бориспільської ОДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -TOB "Комплектспецтрейдмарк" акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб TOB "ВФ «Техпобутхолод" або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки висновки ДПІ про неправомірне формування TOB "ВФ «Техпобутхолод" податкового кредиту з ПДВ ґрунтуються лише на складеному ДПІ акті перевірки контрагента, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/523/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.