Рішення

від 11.05.2012 по справі 2-1020/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1020/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,

при секретарі Малоїд Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Житомиртранссервіс", ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ „Житомиртранссервіс", ОСОБА_2, третя особа: ПАТ „СК „ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, 09 липня 2011 року на Одеському шляхопроводі у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1, належного йому на праві власності, та „Renault R385" д.н.з. НОМЕР_2, належного ТОВ „Житомиртранссервіс", яким керував водій ОСОБА_2 Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля „Renault R385В» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ „СК „ТАС".

12 липня 2011 року від звернувся до ПАТ „СК „ТАС" з заявою про настання страхової події. ПАТ „СК „ТАС" направила до нього свого оцінювача - СПД ОСОБА_3 Останнім 18 липня 2011 року була складена калькуляція, відповідно до якої завдані йому матеріальні збитки становлять 17 630,00 грн.

19 жовтня 2011 року ПАТ „СК „ТАС" сплатила йому страхову виплату у розмірі 9 456,00 грн. Проте, зазначив, що останньої не достатньо для покриття матеріальних збитків ремонту автомобіля, оскільки ПАТ „СК „ТАС" вартість деталей була визначена з урахуванням їх фізичного зносу.

Крім того, зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано й моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданням, яких він зазнав внаслідок пошкодження автомобіля, у порушеннях нормального ритму життя його та його сина, котрий на момент пригоди знаходився в його автомобілі, витрачанні свого часу на звернення з приводу вирішення питань щодо відшкодування завданої йому шкоди. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 2 000,00 грн.

Тому, просив стягнути солідарно з ТОВ „Житомиртранссервіс" та ОСОБА_2 різницю між сумою виплаченого на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди страхового відшкодування та сумою матеріального збитку, визначеною оцінювачем - СПД ОСОБА_3, у розмірі 8 174, 00 грн., у відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн., а також судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 110,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. та витрати на проведення оцінки автомобіля у розмірі 700,00 грн.

Позивач в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень й обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених у ньому.

Відповідачі, будучи неодноразово належним чином повідомленими про день, час, місце розгляду даної справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Третя особа, будучи повідомленою у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судові засідання не забезпечила, направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви. Проте, вказані посилання третьої особи повністю спростовуються матеріалами справи (а.с. 12-13).

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідачів й третьої особи та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши позивача, який не заперечував проти розгляду справи без участі відповідачів й третьої особи та ухвалення по ній заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 09 липня 2011 о 12 годині 30 хвилин на Одеському шляхопроводі у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1, належного позивачу на праві власності, та „Renault R385" д.н.з. НОМЕР_2, належного ТОВ „Житомиртранссервіс", яким керував водій ОСОБА_2

Винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року визнаний ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що автомобіль „Renault R385В» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ „Житомиртранссервіс".

Водій ОСОБА_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди працював в ТОВ „Житомиртранссервіс", доказів на протилежність останнього суду надано не було.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу „Renault R385" д.н.з. НОМЕР_2 ТОВ „Житомиртранссервіс" була застрахована в ПАТ „СК „ТАС" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3972683 від 06 травня 2011 року, типу 1 (а.с. 53).

Згідно п. 2 полісу № АА/3972683 від 06 травня 2011 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого особу складає 50 000,00 грн. (а.с. 53).

Згідно зі ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року N 1961-IV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

12 липня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ „СК „ТАС" із заявою про настання страхового випадку (а.с. 54-57). 01 вересня 2011 року позивач звернувся до ПАТ „СК „ТАС" з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 69-70).

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

12 липня 2011 року оцінювачем ПАТ „СК „ТАС" - СПД ОСОБА_3 з було оглянуто транспортний засіб позивача - автомобілів „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1. 18 липня 2011 року СПД ОСОБА_3 була складена калькуляція ремонтно-відновлювальних робіт, відповідно до якої вартість останніх тобто вартість ремонту автомобіля, становить 17 630,00 грн. (а.с. 42-46).

Також, для визначення вартості матеріального збитку 03 травня 2012 року за заявою позивача ПП. ОСОБА_4 на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 та інших нормативно-правових актів й інформаційних джерел, провів оцінку автомобіля „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1, за результатами якої було складено звіт № 237, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 9 255,34 грн., з яких вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного носу - 9 255,34 грн., втрата товарної вартості - 0,00 грн. Згідно п. 3.2 вказаної оцінки вартість ремонту автомобіля „Mercedes-BenzВ» д.н.з. НОМЕР_1 становить 17 327,43 грн. (а.с. 79-99).

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV, в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, зважаючи на вище вказане положення закону, ПАТ „СК „ТАС" 10 жовтня 2011 року було складено страховий акт № 26453В/07/2011, відповідно до якого було проведено розрахунок суми страхового відшкодування ОСЦПВВНТЗ. Остання була визначена у розмірі 9 456,00 грн., з яких 6 310,00 грн. - вартість робіт і матеріалів, а решта - вартість деталей з урахуванням їх фізичного зносу (а.с. 49-52).

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено позивачем, вказана сума, визначена в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, була йому сплачена ПАТ „СК „ТАС" 19 жовтня 2011 року через банківську установу АТ „Райффайзен Банк Аваль" Голосіївське відділення № 2 (а.с. 62-63).

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що на момент звернення до страхової компанії і на момент виплати суми страхового відшкодування транспортний засіб позивача не був відремонтований, суд приходить до висновку про те, що розмір страхового відшкодування був визначений страховиком - ПАТ „СК „ТАС" відповідно до положень закону, який регулює даний вид правовідносин, а тому дії ПАТ „СК „ТАС" в цій частині є правомірними і право позивача в частині визначення розміру страхового відшкодування не порушено.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Отже, враховуючи вказані загальні положення ЦК України про відшкодування шкоди, суд приходить до висновку про те, що різниця між сумою відшкодування, визначеною Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, зокрема, калькуляцією СПД ОСОБА_3, остання має бути стягнута з ОСОБА_2

Проте, враховуючи положення ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ „Житомиртранссервіс" на користь позивача 8 174, 00 грн.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу була завдана моральна шкода, оскільки, саме з вини працівника ТОВ „Житомиртранссервіс" сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб, який належить на праві власності позивачу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, стягнувши з ТОВ „Житомиртранссервіс" на користь позивача 1 000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами.

Питання судових витрат по оплаті судового збору, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та на проведення оцінки автомобіля вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст. 4, 9 Закону України „Про страхування" від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, п. 9.3 ст. 9, ст. 35, п. 27.1 ст. 27, п. 27.5 ст. 27, п. 22.3 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, п. 9 Постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 81, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Житомиртранссервіс", ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, у відшкодування матеріального збитку 8 174 (вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 74 коп.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ „Житомиртранссервіс" (м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 25), код ЄДРПОУ 32699083, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_1, витрати на проведення оцінки автомобіля у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя