Ухвала

від 15.05.2012 по справі 3/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 3/209 15.05.12

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

Про витребування майна та стягнення 27 779,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача ОСОБА_2

Панов В.С. -представник за угодою № 15/05-01 від 15.05.2012

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 27 779,40 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна та про зобов'язання повернути майно, яке було передано згідно накладних № 010210 від 26.02.2010, № 020210 від 26.02.2010, № 03210 від 05.03.2010 загальною вартістю 40 260,00 грн. або відшкодувати вартість майна в сумі 40 260,00 грн., в зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідального зберігання з правом користування від 27.02.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 позов задоволено повністю та

- зобов'язано Фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 повернути Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 майно, яке було передано на відповідальне зберігання згідно накладних № 010210 від 26.02.2010, № 020210 від 26.02.2010, № 03210 від 05.03.2010 загальною вартістю 40 260,00 грн.

- стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 27 779,40 грн. неустойки, 680,39 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.08.2011 в зв'язку з набранням рішенням законної сили Господарським судом міста Києва у справі № 3/209 видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 3/209 від 07.12.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 3/209 залишено без змін.

27.04.2012 відповідач звернувся до господарського суду з заявою від 26.04.2012 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 шляхом здійснення щомісячних платежів починаючи з травня 2012 року в розмірі 815,00 грн. до повного виконання рішення. Заява мотивована тим, що сьогодні боржник перебуває у складному фінансовому становищі, значно ускладнює виконання рішення суду. Боржник є військовим пенсіонером, що отримає пенсію у розмірі 1524,39 грн. на місяць, підтверджується довідкою ПФУ № 2168 від 12.04.2012. Боржник є ветераном Збройних Сил України, що підтверджується копією посвідчення ветерана ЗСУ. Боржник має грошові зобов'язання перед АКБ «Правекс-Банк»у відповідності до кредитного договору № 626-018/07Р від 26.10.2007, у відповідності до якого, відповідач повинен виплачувати приблизно 3 000 грн. - щомісяця. Кредит брався під купівлю квартири. Боржник має, ще один кредит у Троєщенському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк»за договором кредиту на придбання авто, із поточною заборгованістю у розмірі 11 599 доларів США, що підтверджується довідкою від 13.04.2012 виданою вищенаведеним банком. Зараз дружина допомагає виплачувати дані кредити. Зазначає, що на сьогодні боржник не здійснює підприємницьку діяльність, та здає нульові звіти. На підставі викладеного боржник не може вчасно виконати рішення суду у справі № 3/209 від 16.08.2011, у зв'язку з скрутним фінансовим положенням та неможливістю одразу виплатити всю суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/209 від 04.05.2012 розгляд заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 призначено на 15.05.2012.

Відповідач в судовому засіданні 15.05.2012 заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав повністю.

Позивач письмові пояснення на заяву відповідача не подав, в судовому засіданні 15.05.2012 проти задоволення заяви заперечував.

Розглянувши подану заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, суд відзначає, що

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Заявник зазначає, що обставиною яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є тяжке фінансове становище, що слідує з того, що боржник є пенсіонером у якого існують грошові зобов'язання перед АКБ «Правекс-Банк»та Троєщенським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк»за кредитними договорами.

Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують відсутність коштів .

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини»(див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України»від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції»(див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України»від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд враховує ту обставину, що саме з вини відповідача позивач був вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав, наявність порушення яких встановлено судом. Так, відповідач в порушення умов договору зберігання від 27.02.2010 та чинного законодавства України на вимогу позивача не повернув майно зі зберігання, що стало наслідком нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд вважає посилання заявника на те, що виконання рішення суду у встановлений спосіб та строк може спричинити неналежне виконання зобов'язань банку перед іншими особами такими, що не заслуговують на увагу та не є тими обставинами, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду у визначений термін.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, ознакою підприємництва є його ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Тоді як. згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Розстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а тому заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 3/209 відмовити повністю.

Суддя В.В.Сівакова