Постанова

від 14.05.2012 по справі 10/577

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 10/577

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №3121 від 23.12.2011);

ОСОБА_3 (дов. №3119 від 21.12.2011);

Від відповідача: ОСОБА_4 (дов. №ВК-23/12 від 10.01.2012);

ОСОБА_5 (дов. №ВК-22/12 від 10.01.2012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Євроспорт» [ Eurosport S.A.]

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р.

у справі № 10/577 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Євроспорт» [Eurosport S.A.] (далі - АТ «Євроспорт» [Eurosport S.A. ])

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля - кабель» (далі - ТОВ «Воля - кабель»)

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р. у справі № 10/577 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати (адвокатські послуги) ТОВ «Воля - кабель» в розмірі 550000,00 грн. покладено на АТ «Євроспорт» [ Eurosport S.A. ].

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р. у справі № 10/577 скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що відповідачем порушено порядок розірвання Угоди з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року. В свою чергу, лист відповідача від 28.09.2011р. не є, на думку позивача, повідомленням про розірвання Угоди з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року, у розумінні п. 3 Загальних умов.

Позивач наполягає на тому, що за змістом Угоди з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року повідомлення про розірвання вказаної Угоди має містити чітку вказівку на те, що одна із сторін розриває дану Угоду.

Скаржник стверджує, що він не отримував листа відповідача від 28.09.2011р., а його лист від 25.10.2011р. не є належним доказом на підтвердження факту одержання зазначеного листа від відповідача.

Крім того, позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача про відшкодування витрат, сплачених відповідачем за послуги адвоката; сума вказаних витрат є надмірно завищеною.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що ним було дотримано всіх умов щодо процедури розірвання Угоди з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року.

В подальшому позивачем було надано письмові пояснення з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, в яких він заперечує проти відзиву відповідача в тому, що надавши до відзиву на апеляційну скаргу рахунки, банківські виписки та довідку про відкриття рахунку в банку, відповідач не обґрунтував неможливість подання таких документів до суду першої інстанції.

Ухвалою від 22.03.2012 було призначено справу до розгляду на 18.04.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 №01-22/1/7 введено до складу судової колегії замість судді Буравльова С.І.. суддю Калатай Н.Ф.

В судовому засіданні 18.04.2012, в порядку приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.

В судове засідання 14.05.2012 представники сторін з'явилися. Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу за клопотанням позивача.

Крім того, 14.05.2012 представник позивача також подав клопотання про допуск на судове засідання, 13-ти осіб, у тому числі представників засобів масової інформації та просив суд дозволити цим особам здійснювати аудіофіксацію судового засідання на диктофон та проводити фотозйомку в залі судового засідання. Клопотання містить посилання на ч.2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Пам'ятку з питань інформаційного законодавства щодо допуску громадян.

Заявлене клопотання не було задоволено колегією суддів з огляду на: резонансність даної справи, на заперечення представника відповідача - ТОВ «Воля - кабель» щодо проведення фотозйомки в залі судового засідання. Присутність в судовому засіданні 13-ти осіб, у тому числі, представників засобів масової інформації, перешкоджало б нормальному перебігу судового засідання, створювало б нервове напруження для всіх учасників судового процесу, перешкоджало повному та об'єктивному з'ясуванню всіх обставин, що мають значення для справи.

Крім того, відповідно до ст. 11 «Про судоустрій і статус суддів» проведення в залі судового засідання, зокрема, фотозйомки допускається за рішенням суду.

В свою чергу, ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Як вбачається з норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації може буди обмежений для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Як вбачається з клопотання скаржника, він просив допустити осіб та надати їм можливість здійснювати аудіофіксацію судового засідання на диктофон, проведення фотозйомки в залі судового засідання.

Однак, слід зазначити, що представник відповідача заперечував проти здійснення фотозйомки в залі судового засідання.

В свою чергу, фото- і кінозйомка, відеозапис із застосуванням будь-якої апаратури, а також звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури, який здійснює не суд, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. Відмова у наданні дозволу на здійснення цих дій можлива, якщо вони перешкоджатимуть нормальному перебігу судового засідання, а також якщо проти цього заперечує принаймні одна з осіб, які беруть участь у справі (крім тих, які є суб'єктами владних повноважень, та їх представників). Необхідність згоди осіб, які беруть участь у справі, обумовлена тим, що цими діями можуть порушуватися їхні інтереси, які охороняються статтею 307 ЦКУ "Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок".

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом АТ «Євроспорт» [Eurosport S.A. до ТОВ «Воля - кабель» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" виконувати обов'язки за "Угодою з кабельним провайдером" № VII/32/06.016136 від 01 січня 2007 року; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу "Eurosport" в мережах кабельного телебачення абонентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" протягом періоду з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року за "Угодою з кабельним провайдером" № VІІ/32/06.016136 від 01 січня 2007 року; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу "Eurosport 2" в мережах кабельного телебачення абонентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" протягом періоду з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року за "Угодою з кабельним провайдером" № VІІ/32/06.016136 від 01 січня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов'язаний виконувати обов'язки за "Угодою з кабельним провайдером" № VII/32/06.016136 від 01 січня 2007 року та здійснювати ретрансляцію телевізійних каналів " Eurosport" і " Eurosport 2", оскільки у зв'язку з відсутністю з боку відповідача повідомлень про розірвання вказаної угоди в період до 30.09.2011р., як то передбачено умовами угоди № VII/32/06.016136 від 01.01.2007р., у період з 01.01.2012р. розпочинається Період продовження Угоди тривалістю до 31.12.2012р. однак, відповідач, належного виконання умов угоди з отримання позивачем грошової винагороди за угодою та можливість розповсюдження каналів серед телеглядачів України не виконує, чим порушує законні інтереси позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у позові повністю та зазначає, що, враховуючи положення пункту 3 "Загальних умов", провайдер послуг 28.09.2011р. надіслав на адресу Еurоsрогt S.A. лист, в якому, посилаючись на положення Ліцензійної угоди, що діє з 01 січня 2007 року, зазначив, що з 01.01.2012р. Провайдер послуг воліє мати повністю новий контракт з новими умовами і строками подальшої співпраці, у зв'язку з чим Еurоsрогt S.A. було запропоновано взяти участь в тендері на надання контенту з 01 січня 2012р., чим, за твердженнями відповідача, провайдер послуг у встановлений "Загальними умовами" строк (не менше ніж за дев'яносто днів до закінчення Ліцензійного строку), повідомив Еurоsрогt S.A. про своє небажання продовжувати дію Ліцензійної угоди на новий строк.

Також, відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати ретрансляцію телевізійних каналів "Eurosport" і "Eurosport 2" є безпідставними, оскільки Ліцензійна угода припинила свою дію 31 грудня 2011р., а також у зв'язку з тим, що Ліцензійною угодою навіть у період її дії не був передбачений обов'язок ТОВ "Воля-кабель" ретранслювати телевізійні канали "Eurosport" і " Eurosport 2" в мережах кабельного телебачення своїм абонентам.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Воля-кабель" (правонаступником якого є відповідач, що підтверджується Статутом) (провайдер послуг) було укладено Угоду з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року (далі -Угода або Угода з кабельним провайдером).

Крім того, між сторонами підписано Загальні умови, які застосовуються до провайдерів послуг (далі - Загальні умови).

В п. 2 Загальних умов, які застосовуються до провайдерів послуг, вказано, що згідно з умовами, які визначені даною Угодою, Еurоsрогt S.A. уповноважує провайдера послуг, а провайдер послуг зобов'язується приймати канали, і надавати доступ до програм Каналів для всіх абонентів на Ліцензованій території з допомогою всіх своїх Кабельних мереж (належним чином засвідчена копія "Загальних умов" міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов під каналами розуміється повністю закодовано російськомовна версія спортивного телевізійного телеканалу "Eurosport" та спортивного спортивно-новинного телевізійного телеканалу "Eurosport 2".

Ліцензійна територія визначається - територією України (параграф 3 Угоди).

Ліцензійний строк угоди становить від початкової дати /01.01.2007р./ до 31 грудня 2010 року при умові відповідності положенням умов 3 Загальних умов (параграф 2 Угоди).

В подальшому, 20.02.2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Угоди з кабельним провайдером (далі - Додаткова угода 1).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди 1 Ліцензійний строк продовжується на 1 рік, тобто до 31 грудня 2011 року, на умовах пункту 3 "Загальних умов".

19 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Угоди (далі - Додаткова угода 2), якою сторони домовилися внести зміни до Угоди з кабельним провайдером щодо найменування провайдера послуг, а саме на ТОВ "Воля-кабель", а також зміни відносно банківських реквізитів провайдера послуг.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Нормами ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Такими чином, встановлюючи наявність обставин для розірвання договору в односторонньому порядку однією із сторін відповідного договору, суд повинен дослідити існуючі обставини наявності права сторін на одностороннє розірвання договору, а також встановлену договором процедуру такого розірвання.

Відповідно до п. 3 Загальних умов Угода продовжується автоматично в кінці Ліцензійного строку на додаткові періоди, які становлять дванадцять (12) місяців для кожного такого періоду, до тих пір, поки яка-небудь із сторін не розірве Угоду шляхом письмового повідомлення іншої сторони не менше чім за дев'яносто (90) днів до спливу Ліцензійного строку або відповідного періоду продовження.

Тобто, ліцензійний строк Угоди був визначений сторонами до 31.12.2011р., сторона, яка має намір розірвати Угоду, повинна письмово повідомити іншу сторону про таке не менше ніж за дев'яносто (90) днів до спливу Ліцензійного строку або відповідного періоду продовження, тобто повідомити в строк до 03.10.2011р. В протилежному випадку, Угода продовжується автоматично в кінці Ліцензійного строку на додаткові періоди, які становлять дванадцять (12) місяців для кожного такого періоду.

В свою чергу, позивач наполягає на тому, що відповідно до умов "Угоди з кабельним провайдером" № VII/32/06.016136 від 01.01.2007р. досі триває Ліцензійний строк Угоди, який розпочався 01 січня 2007 року та закінчується 31 грудня 2011 року.

Позивач стверджує, що у період до 30 вересня 2011 року жодна із сторін не направляла іншій стороні письмове повідомлення про розірвання угоди, як те зазначено вище відповідно до умов пункту 3 "Загальні Умови". Відтак, у період з 01 січня 2012 року розпочинається період продовження Угоди тривалістю один календарний рік, тобто до 31 грудня 2012 року. Однак, взятих на себе зобов'язань провайдер послуг щодо належного виконання умов Угоди з отримання Еurоsрогt S.A. грошової винагороди за угодою та можливість розповсюдження каналів серед телеглядачів України не виконує, чим порушує законні інтереси Еurоsрогt S.A.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2011р., за 95 днів до закінчення терміну Угоди, провайдер послуг звернувся до Еurоsрогt S.A. з листом б/н, в якому повідомив про бажання мати повністю новий контракт з новими умовами і строками подальшої співпраці з 01.01.2012р., для чого провайдер послуг пропонував Еurоsрогt S.A. прийняти участь в тендері на надання контенту з 01.01.2012р. з наступними пропозиціями не пізніше 11 жовтня 2011 року.

Вказаний лист було отримано позивачем, що підтверджується його листом - відповіддю б/н від 25.10.2011р., в якому міститься посилання на лист відповідача від 28.09.2011р.

Розуміння викладених відповідачем у своєму листі б/н від 28.09.2011р. обставин, як факту розірвання Угоди, також тлумачилося і позивачем, який у своєму листі від 25.10.2011р. вказав, що, отримавши листа від 28.09.2011р., Еurоsрогt S.A. вважає, що договір зберігає повну силу та чинність відповідно до українського законодавства, а тому Еurоsрогt S.A. не має наміру ставати учасником нового "тендеру" та продовжуватиме виконувати умови договору, як було погоджено лише кілька місяців тому, а також засвідчено підписами та приведено у дію сторонами на правочинних засадах, поки сторони не дійдуть згоди щодо умов Розширеного Договору.

Враховуючи вищезазначене та факт повідомлення провайдером послуг (ТОВ «Воля - кабель») - 28.09.2011р. Еurоsрогt S.A. про розірвання Угоди, зважаючи на обставини такого повідомлення Еurоsрогt S.A. провайдером послуг більш ніж за 90 днів до дати закінчення Ліцензійного строку Угоди, наслідком чого, в силу п. 3 Загальних умов, є розірвання Угоди, що, в свою чергу, також унеможливило автоматичне продовження Угоди на 12 (дванадцять) місяців, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконувати обов'язки за "Угодою з кабельним провайдером" № VII/32/06.016136 від 01 січня 2007 року та здійснювати ретрансляцію телевізійних каналів " Еurоsрогt " і " Еurоsрогt 2"протягом періоду з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року є необґрунтованими та правомірно не задоволенні судом першої інстанції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що відповідачем було порушено умови Угоди.

Слід визнати необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачем порушено порядок розірвання Угоди, а саме, що лист відповідача від 28.09.2011р. не є повідомленням про розірвання Угоди у розумінні п. 3 Загальних умов, оскільки у вказаному пункті відсутня обов'язкова форма повідомлення про розірвання Угоди.

В свою чергу, ч. ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, така умова Угоди, як строк на який її укладено є вільним волевиявленням сторін.

Як вбачається зі змісту листа від 28.09.2011р. відповідач висловив бажання укласти новий контракт з новими умовами та запропонував позивачу прийняти участь в тендері на надання контенту з 01.01.2012р., в зв'язку з чим провайдер послуг повідомив позивача про розірвання Угоди.

Позивач наполягає, що за змістом Угоди з кабельним провайдером № VII/32/06.016136 від 01.01.2007 року повідомлення про розірвання вказаної Угоди має містити чітку вказівку на те, що одна із сторін розриває дану Угоду, однак дане твердження є необґрунтованим, оскільки ні Угода, ні Загальні умови не містять визначеної обов'язкової форми повідомлення про розірвання угоди. Немає і такої умови, як зазначення у повідомленні слова «розірвання». Тобто, повідомлення має довільний характер.

Стосовно посилань скаржника на те, що він не отримував листа відповідача від 28.09.2011р., а його лист від 25.10.2011р. не є належним доказом вказаного факту, є недоведеним, оскільки лист відповідача від 28.09.2011р. було отримано позивачем, що підтверджено листом - відповіддю позивача б/н від 25.10.2011р., в якому міститься посилання на лист відповідача від 28.09.2011р. В свою чергу, вказаний лист є належним доказом з огляду на те, що в матеріалах справи міститься оригінал листа б/н від 25.10.2011р. на англійській мові, за підписом Генерального директора Денні Менкена. Жодних доказів того, що вказаний лист є підробкою позивачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

Крім того, позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката.

Так, відповідач просив, що у випадку відмови судом у задоволенні позову Акціонерного товариства "Євроспорт" [Еurоsрогt S.A.] до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель", стягнути з позивача судові витрати з оплати послуг адвоката в сумі 550 000,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями, станом на 12.03.2009р.) статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63)

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 року між відповідачем (клієнт або замовник) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Кайрос" (компанія або виконавець) було укладено Договір про надання адвокатських послуг № 8.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання адвокатських послуг № 8 компанія за дорученням клієнта зобов'язується надати клієнту послуги адвоката (адвокатські послуги) згідно з умовами Договору, опис, обсяг та вартість яких визначено у додатках до Договору, які є невід'ємною частиною договору, а клієнт зобов'язується сплачувати послуги в порядку, строки та на умовах, визначених Договором.

03 та 19 січня 2012 року між клієнтом і компанією були укладені додаткові угоди №№ 1 та 2 до Договору про надання адвокатських послуг № 8, загальна вартість наданих послуг клієнту компанією становить - 550 000,00 грн.

На виконання зобов'язань з оплати послуг компанії клієнт перерахував на користь виконавця грошові кошти в розмірі 550 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 316 та 322, а також випискою по особовому рахунку відповідача.

Колегія суддів критично відноситься до посилань скаржника, які викладені у письмових поясненнях з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, на те, що відповідач, надавши до відзиву на апеляційну скаргу рахунки, банківські виписки та довідку про відкриття рахунку в банку, не обґрунтував неможливість подання таких документів до суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідачем були надані платіжні документи з відміткою банку на підтвердження тих фактів, що встановлені судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів погоджується зі скаржником в частині того, що сума сплачена відповідачем на адвокатські послуги є надмірно завищеною, з огляду на наступне:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно приписів ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно із п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями, станом на 31.05.2007р.) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що стягнення 550000,00 грн. - суми адвокатських витрат є неспіврозмірною об'єму отриманих юридичних послуг.

Необхідно звернути увагу на те, що даний господарський спір має немайновий характер, а тому колегія суддів вважає за можливе обмежити цей розмір витрат за послуги адвоката до 50%, що складатиме 275000,00 грн.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України №2/209 від 16.11.2010р., №9/72 від 21.09.2010р. та №10/1416 від 10.02.2010р.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" щодо оплати послуг адвоката в розмірі 275 000,00 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на Акціонерне товариство "Євроспорт" [Еurоsрогt S.A.].

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою.

Рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р. у справі № 10/577 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається, а розподіл судових витрат не зачіпає суті рішення.

Керуючись ст..ст.44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Євроспорт» [Eurosport S.A.] задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. у справі № 10/577 залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р. у справі № 10/577 викласти в наступній редакції:

«В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Євроспорт" [Еurоsрогt S.A.] (Франція, 92798, Іссі-ле-Муліно Седекс 9, вул. Гастон е Рене Кодрон, 3 /3 rue Rene et Gaston Caudron, 92798 Issy Les Moulineaux cedex 9 - France/) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" (ідентифікаційний код: 30777913, адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, поверх 4) судові витрати - 275000,00 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч).

Видати наказ».

4. Матеріали справи № 10/577 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Калатай Н.Ф.

Рябуха В.І.