Постанова

від 15.05.2012 по справі 19/295

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 19/295

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

Корсакової Г.В.

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2012 року по справі № 19/295(в матеріалах справи)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Трест»Київміськбуд-2» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 19/295 (суддя - Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейндж»

до Публічного акціонерного товариства «Трест»Київміськбуд-2»

про стягнення заборгованості 1 833 285,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейндж» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест»Київміськбуд-2» про стягнення заборгованості у розмірі 1 833 285,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.12 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 02.03.2012 року по справі № 19/295 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що відповідачем не було отримано копії позовної заяви, висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Через відділення документообігу Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому, останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року по справі 19/295 залишити без змін.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась та оскільки відсутність його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У зв'язку із перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розпорядженням Секретаря палати від 15.05.12 року до складу судової колегії введено суддю Корсакову Г.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.09.2010 року між ТОВ "Рейндж"(Субпідрядник) та ВАТ "трест "Київміськбуд-2"(Підрядник) було укладено договір № 01/09/2010 року на установку та монтаж шумозахисних екрані у складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул.. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Загальна ціна договору визначена динамічною договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000 і становить 11 193 006,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 865 501,20 грн. (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1,3.2 Договору сторонами визначено початок виконання робіт -21.09.2010 року, може оформлюватися двостороннім Актом, який готує субпідрядник, закінчення робіт -01.03.2011 року.

Відповідно до умов договору Субпідрядник складає згідно ДБН Д.1.1-1-2000 та передає для підписання підряднику акт виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (п.п. 4.2.8 п. 4 Договору), а Підрядник здійснює оплату субпідряднику за виконані роботи останнім не пізніше, ніж на п'ятий день з дня підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Станом на 01.11.2010 року позивачем були повністю виконані роботи на загальну суму 5 313 457,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт, Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року та за жовтень 2010 року, а саме: Актом приймання виконаних будівельних робіт № 43 від 30.09.2010 року на загальну суму 1 064 202,00 грн., № 43/1 від 29.10.2010 року на загальну суму 564 417,60 грн., № 43/2 від 29.10.2010 року загальну суму 351 870,00 грн., № 43/3 від 29.10.2010 року на загальну суму 849 730,80 грн., № 43/4 від 29.10.2010 року на загальну суму 1 397 299,20 грн., № 43/5 від 29.10.2010 року на загальну суму 1 085 937,60 грн. Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень, отже приймаються судом як доказ належного виконання позивачем договірних зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1 613 457,20 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний акт контрольного обстеження обсягів поставлених шумозахисних екранів та відповідності ТУ У В.2.3-28.1-23721759-020:2010 поставлених ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» на лінії швидкісного трамваю в м.Києві за період з 18.11.2009 по 18.12.2010 року складений 18 грудня 2010 року без зауважень до кількості та відповідності технічним умовам, про що свідчить підпис Заступника начальника відділу дирекції по будівництву КП «Київпастранс» Клименка М.А. та Головного інженера проекту ВАТ «Київміськбуд». Крім того, як зазначалося вище, всі акти приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.10 року, 29.10.2010року (5 актів) складені та підписані уповноваженими сторонам без зауважень та зазначень недоліків.

Частина 1 ст. 853 ЦК України встановлює послідовність реалізації обов'язку про прийняття роботи замовником: 1) прийняти роботу; 2) оглянути її; 3) в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це. Огляд повинен проводитись ретельно, оскільки на замовника покладаються негативні наслідки неналежного огляду.

Прийняттю підлягає не будь-яка робота, а лише та, яка виконана відповідно до договору підряду. Замовник приймає результат, який відповідає умовам зафіксованим у договорі, квитанції, наряді-замовленні, проектній документації. Відсутність заяви замовника позбавляє його права посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки. Якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт.

Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року по справі № 19/295 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест»Київміськбуд-2» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 19/295 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року по справі № 19/295 - без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 19/295 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

Корсакова Г.В.