Рішення

від 28.08.2008 по справі 9/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

28.08.08 р.                                                                                                   

Справа № 9/107                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання

Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні  матеріали справи

за позовом Приватного підприємства

„ТД АКС”, м.Донецьк

до відповідача Фізичної особи -

суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь

про стягнення 37 570грн.68коп.

В засіданні брали участь

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: ОСОБА_2. - адвокат

(за довіреністю вих..№23 від 22.07.2008р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „ТД

АКС”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до

відповідача, Фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 37 570грн.68коп., яка

складається з суми основного боргу в розмірі 26 100грн.00коп., пені в розмірі 9

205грн.00коп., 3% річних в розмірі 151грн.31коп. та суми інфляційних витрат в

розмірі 2 114грн.37коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на договір оренди нежитлового приміщення №14-2007/ТД/а від

14.08.2007р., угоду від 25.03.2008р. про розірвання договору оренди нежитлового

приміщення №14-2007/ТД/А від 14.08.2007р., лист №19-Тд від 28.03.2008р.,

претензію №14-ТД від 14.03.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну

заяву б/н та дати, відповідно з яким позовні вимоги визнає частково,

посилаючись на невірний розрахунок суми пені.

Згідно відомостям Відділу

реєстрації юридичних та фізичних осіб Маріупольської міської ради №603 від

13.06.2008р. за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстрована Фізична особа

- підприємець ОСОБА_1.

24.07.2008р. позивачем надана заява

№б/н та дати, відповідно з якою останній зменшує розмір позовних вимог в

частині стягнення пені, а саме зазначає розмір пені в сумі 1 912грн.38коп. та

збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних і суми інфляційних

витрат, розмір яких становить 163грн.33коп. та 3 201грн.23коп. відповідно.

Суд розглядає зменшені позовні

вимоги в частині стягнення пені та збільшені позовні вимоги в частині стягнення

3% річних і суми інфляційних витрат.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях,

господарський суд встановив:

14.08.2007р. між Приватним

підприємством „ ТД АКС”, м.Донецьк та Фізичною особою - суб`єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь укладений договір оренди

нежитлового приміщення №14-2007/ТД/А, відповідно з яким орендодавець (позивач)

зобов`язується передати, а орендар (відповідач) прийняти у тимчасове

користування належне орендодавцю нежитлове приміщення (далі - приміщення),

загальною площею 84,1 кв.м. в багатоповерховій житловій будівлі, яка

знаходиться за адресою: м.Маріуполь, АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено,

що приміщення, зазначене в п.1.1 договору передається в користування орендарю з

ціллю організації роздрібної торгівлі канцелярськими та супутніми товарами.

За твердженням позивача, на

виконання умов домовленості, останній протягом дії договору надавав відповідачу

зазначене в договорі приміщення у користування.

Претензій відповідача щодо

неотримання у користування даного приміщення сторонами не надано, судом не

встановлено.

Відповідно до п.6.1, 6.2 договору,

орендна плата становить 12 000грн.00коп. на місяць. Орендна плата здійснюється

шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Орендатор зобов`язаний вносити орендну плату на розрахунковий рахунок

орендодавця до 10 числа поточного місяця за місяць наступний.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного

кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

25.03.2008р. між сторонами укладена

угода про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №14-2007/ТД/А від

14.08.2007р., відповідно з якою сторони дійшли згоди про дострокове розірвання

зазначеного договору з 24.04.2008р.

Таким чином, 24.04.2008р. договір

оренди нежитлового приміщення №14-2007/ТД/а від 14.08.2007р. припинив свою.

24.04.2008р. сторонами складено акт

приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення №14-2007/ТД/а від

14.08.2007р., відповідно з яким орендар передав, а орендодавець прийняв

нежитлове приміщення за адресою: м.Маріуполь, АДРЕСА_1 (загальна площа 84,1

кв.м.). Акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками

підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

За твердженням позивача, на момент

закінчення строку дії договору відповідач неповністю оплатив орендну плату за

наступні місяці: лютий 2008р. - 4 600грн.00коп., березень 2008р. - 12

000грн.00коп., квітень 2008р. - 9 500грн.00коп., у зв`язку з чим на момент

подання позовної заяви за останнім утворився борг в розмірі 26 100грн.00коп.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного

кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від

відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

14.03.2008р. позивачем на адресу

відповідача направлена претензія №14-ТД з вимогою погасити виниклу

заборгованість. Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та

задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526

Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння

відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь

другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має

право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу

України).

Стаття 174 Господарського кодексу

України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки

за договором виконав належним чином, надавши відповідачу в користування обумовлене

приміщення. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати

орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась

заборгованість у розмірі 26 100грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського

процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється

на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які

вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано

суду доказів погашення заборгованості за орендні платежі, суд робить висновок,

що сума боргу в розмірі 26 100грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи

визнання відповідачем суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги

Приватного підприємства „ТД АКС”, м.Донецьк в частині стягнення орендної плати

за договором оренди в розмірі 26 100грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними

належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного

кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив

до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором

або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом,

зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного

кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення

виконання.

Пунктом 8.2 договору встановлено,

що у разі невнесення орендної плати в строки, встановлені п.6.2 даного

договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день

прострочення від суми простроченої орендної плати.

Договір в цій частині підписаний

сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Законом України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що

сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню,

розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у

період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного пункту

договору та з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, позивачем нарахована пеня в

розмірі 1 912грн.38коп. за період прострочення з 11.02.2008р. по 22.07.2008р.

Перевіривши арифметичний розрахунок

зазначеної суми, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення

пені в розмірі 1 912грн.38коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а

тому підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за

розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 3 201грн.23коп. та 3%

річних становлять суму в розмірі 163грн.33коп. за період з 11.02.2008р. по

22.07.2008р.

Розглянувши розрахунок суми

збільшення боргу внаслідок інфляції суд встановив, що інфляційні витрати за

зазначений позивачем період прострочення орендних платежів становлять суму в

розмірі 1 899грн.00коп.

З огляду на зазначене, враховуючи

припущену позивачем арифметичну помилку при нарахуванні відповідної суми, суд

вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 3

201грн.23коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1

899грн.00коп.

Одночасно, перевіривши арифметичний

розрахунок суми 3% річних, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не

суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу

між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального

кодексу України.

На підставі вищенаведеного,

керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 631 Цивільного

кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2,

4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „ТД

АКС”, м.Донецьк до відповідача, Фізичної особи - суб`єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 31

376грн.94коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 26

100грн.00коп., пені в розмірі 1 912грн.38коп., 3% річних в розмірі

163грн.33коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 3 201грн.23коп. -

задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -

суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_2, м.Маріуполь,

Донецька область, 87553, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „ТД

АКС” (за адресою: вул.Щорса, 81 а, м.Донецьк, 83114, р/р 26001429515001 в

Донецькому РУ ПриватБанка, МФО 335496, код ЄДРПОУ 25120188) орендну плату за

договором оренди в розмірі 26 100грн.00коп., пеню в розмірі 1 912грн.38коп., 3%

річних в розмірі 163грн.33коп. та інфляційні витрати в розмірі 1 899грн.00коп.,

а також витрати по сплаті державного мита в сумі 197грн.71коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94грн.45коп.

Стягнути з Фізичної особи -

суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_2, м.Маріуполь,

Донецька область, 87553, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету державне

мито в сумі 103грн.04коп.

Видати накази після набуття

рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог

відмовити.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 28.08.2008р.

оголошено повний текст рішення.

               Суддя