Рішення
від 14.05.2012 по справі 5006/16/5/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.12 р. Справа № 5006/16/5/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Малого спільного підприємства "Будтранс"м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"м.Енакієве Донецької області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м.Маріуполь Донецької області

про стягнення в сумі 166 123грн.68коп.( з урахуванням заяви

про зміну предмету позовних вимог)

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 12.03.2012р., ОСОБА_3 директор за протоколом №11/10/06 від 11.10.2006р.

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №0021 від 22.03.2012р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

29.02.2012року Мале спільне підприємство "Будтранс"м.Донецьк (далі - МСП "Будтранс" ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"м.Енакієве Донецької області (далі - ТОВ «Мединський і К»), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 163250грн.00коп. Позивач свої вимоги мотивує тим, що на підставі укладеного між сторонами у справі договору №18/38 від 25.07.2011року відповідачу надані послуги з перебазування кранів РДК-250 до мартенівського цеху Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м.Маріуполь Донецької області (далі - ПАТ «МК «Азовсталь»), на підставі договору №19/38 від 25.07.2011року позивач надав відповідачу послуги кранів для виконання технологічних робіт мартенівського цеху, послуги надавались машиністами позивача; зобов'язання відповідача за даним договором з оплати наданих послуг за період з 21.10.2011року по 17.11.2011року в сумі 126250грн.00коп. не виконані; згідно акту від 13.10.2011року майну позивача (крану РДК-250) внаслідок аварії на території ПАТ «МК «Азовсталь» нанесена шкода у розмірі 17000грн. 00коп.; на даний час крани знаходяться на території ПАТ «МК «Азовсталь», відповідач у відповідності з п. 4.8 договору №19/38 повинен сплати позивачу суму 20000грн. зворотного перевезення крану, однак у порушення вимог договору відповідач оплату вказаних сум своєчасно не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 02.03.2012року господарським судом Донецької області позовна заява МСП "Будтранс" прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/5/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №18/38 від 25.07.2011року, №19/38 від 25.07.2011року, змінних рапортів; актів виконаних робіт за 31.07.2011року, 02.08.2011року, 15.08.2011року, 31.08.2011року, 16.09.2011року, 30.09.2011року, 17.10.2011року, 31.10.2011року, 16.11.2011року, 30.11.2011року, акту від 13.10.2012року, претензії №09/12 від 28.12.2011року, листа №06/11 від 21.11.2011року, №02/12 від 06.12.2011року, 03/12 від 15.12.2011року, №07/12 від 27.12.2011року, №08/12 від 28.12.2011року, акту звірки розрахунків станом на 06.12.2011року, статутні документи позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 193, 199, 216-218, 220, 224, 225, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

13.03.2012року у відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) МСП "Будтранс" звернулось до суду з клопотанням, яке фактично є заявою про зміну предмету позовних вимог, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача, крім суми 163250грн.00коп., суму пені у розмірі 2873грн. 68коп., позовна вимога щодо стягнення пені первісно позивачем не заявлялась.(арк. справи 66-67, том1).

Право позивача на зміну предмета або підстави позову згідно ст. 22 ГПК України може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з відповідним клопотанням до початку судового розгляду справи, надав докази оплати суми судового збору за вказаною сумою та докази направлення копії клопотання відповідачу.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням вищезазначеної заяви, зокрема, позовні вимоги про стягнення 166 123грн.68коп., з яких 126250грн.00коп. - основний борг, 17000грн. - сума заподіяної шкоди, 20000грн. - сума оплати зворотного перевезення кранів, 2873грн.68коп. - сума пені, що розрахована на підставі п. 6.5 договору №19/38 від 25.07.2011року.

У письмових поясненнях, які отримані судом 26.03.2012року за вх.№06-10/5759, позивач зазначив, що акти виконаних робіт за спірний період та відповідні рахунки передавались працівнику відповідача - менеджеру-логісту ОСОБА_5 для підписання представниками відповідача; вказані акти відповідачем не підписані та позивачу не повертались, однак заборгованість за актами від 30.09.2011року, 17.10.2011року сплачена у повному обсязі, за актом від 31.10.2011року - частково, акти від 16.11.2011року, 30.11.2011року не сплачені відповідачем; строк дії договору №19/38 встановлено сторонами - до 30.10.2011року; 01.11.2011року позивач надав безпосереднього менеджеру-логісту ОСОБА_5 додаткову угоду №1 до вказаного договору для підписання, оскільки фактично крани продовжували працювати, відповідач письмово не повідомив позивача про факт розірвання договору, позивач вважає, що строк дії договору є продовженим. Стосовно вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 17000грн. позивач зазначив, що у ніч з 12 на 13 жовтня 2011року на території мартеновського цеху тепловоз, що належить ПАТ «МК «Азовсталь» здійснив наїзд на кран, який надавав відповідні послуги відповідачу, про що складено акт, який представник відповідача відмовився підписувати, в результаті аварії вийшов з ладу поворотний редуктор крана РДК-250, для забезпечення безперебійності роботи кранів позивач був вимушений зняти поворотний редуктор з іншого крану, який на той час не працював, та встановити його на кран, який було пошкоджено; пошкоджений редуктор не може бути відремонтованим, тому для відновлення роботи крану позивач має намір купити поворотний редуктор, вартість якого становить 17000грн., що підтверджується рахунком - фактурою №134 від 13.03.2012року. За супровідним листом позивачем до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії додаткової угоди №1 від 01.11.2011року, рахунку - фактури №134 від 13.03.2012року, акту від 13.10.2011року, пояснювальної записки машиніста гусеничного крану ОСОБА_6, наказу №75-к від 0.09.2011року про призначення ОСОБА_6 машиністом гусеничного крану, тимчасової перепустки НОМЕР_1 на територію ПАТ «МК «Азовсталь» на ім'я ОСОБА_6

На підтвердження права власності на крани позивач згідно клопотання від 23.04.2012року просив суд залучити до матеріалів справи копії паспортів на крани РДК-250 (заводські номери №№11502,11741). З метою підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою №02/12 від 06.12.2011року, позивач надав суду копію фіскального чеку ДП «Укрпошта» та повідомлення про вручення поштового відправлення.

У запереченнях на позовну заяву №51900 від 09.04.2012року ТОВ «Мединський і К» визнає заборгованість в сумі 46 390грн.00коп. згідно акту за 31.10.2011року, у решті позовних вимог просить відмовити. Відповідач вважає, що строк дії договору закінчився 30.10.2011року, додаткові угоди до даного договору сторонами не підписувались; акт виконаних робіт за 31.10.2011року підписано за роботи, які були виконані до 30.10.2011року включно, у подальшому будь-які роботи позивачем на підставі умов договору не виконувались. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення суми 17000грн., як суми матеріальної школи, так як акт підписано позивачем у одноособовому порядку, відсутні підписи уповноваженого представника відповідача та третьої особи, ніяких письмових повідомлень щодо прибуття відповідача для складання акту отримано не було. Щодо вартості зворотнього перевезення відповідач заперечує, оскільки сума зворотного перевезення, за розрахунками відповідача складає 10000грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем порушені правила об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві, що передбачені ст. 58 ГПК України, позивач не звертався до відповідача з претензіями щодо стягнення пені, чим порушив ст. 5 ГПК України, що передбачає досудовий порядок врегулювання спорів. На підтвердження доводів, викладених у запереченні, відповідач надав належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт за 17.10.2011року та 31.10.2011року, які підписані з боку відповідача та скріплені печаткою відповідача.

У письмових поясненнях №52924 від 18.04.2012року ТОВ «Мединський і К» , крім вище зазначеного, вказує на той факт, що працівник ОСОБА_5 на підприємстві відповідача не працює, про що надана відповідна довідка за підписом керівництва відповідача №52925 від 18.04.2012року, відповідач додаткової угоди №1 до договору №19/38 не отримував; акт, згідно якого позивач вимагає стягнути з відповідача матеріальну шкоду, датований 13.10.2012року, дана дата на час розгляду справи ще не настала; за договором №18/38 за перевезення кранів на територію третьої особи відповідачем сплачена сума 40000грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що копії яких долучені до матеріалів справи. На підтвердження того, що у період з 01.11.2011року по 01.12.2011року відповідні послуги кранів надавались іншими організаціями, відповідач надав суду належним чином засвідчені копії договору №47 (0392/11) від 15.07.2011року; актів №ОУ-0000425 від 30.11.2011року, №ОУ - 0000439 від 15.12.2011року, листа -пропуску №640 від 15.07.2011року.

У письмових поясненнях № 09-10124 від 20.04.2012року ПАТ «МК «Азовсталь» зазначив, що знаходиться у договірних відносинах з ТОВ «Мединський і К» на підставі договорів №1ТЄУ від 1.04.2009року та №5ТО від 01.1.2011року; крани РДК-250 (заводські номери №№11502,11741) на даний час знаходяться на території третьої особи; інформація про факт нанесення пошкоджень крану в ніч з 12 на 13 жовтня 2011року шляхом зіткнення з тепловозом на обліку у ПАТ «МК «Азовсталь» не зафіксована. За супровідним листом на підтвердження вищезазначених актів третя особа надала належним чином засвідчені копії вказаних договорів, копії листів №676 від 27.07.2011року, №700 від 01.08.2011року.

У судовому засіданні 10.04.2012року суд оглянув оригінал акту від 13.10.2012року. Крім того, у судовому засіданні 03.05.2012року представники позивача на підтвердження факту пошкодження крану надали для огляду фотографії які оглянуті судом.

Ухвалою від 03.05.2012року строк розгляду справи №5006/16/5/2012 продовжений на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням МСП "Будтранс".

У судовому засіданні 14.05.2012року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалися на факти і обставини, викладені у позовній заяві та відповідних письмових поясненнях до неї.

Представник відповідача підтримав заперечення на позовну заяву, які надані суду письмово.

У судове засідання 14.05.2012року представник ПАТ «МК «Азовсталь» не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №21032670(арк. справи 118, том2).

Оскільки представник ПАТ «МК «Азовсталь» надавав пояснення по суті заявлених позовних вимог у попередніх судових засіданнях та документи на їх підтвердження, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

МСП "Будтранс" на праві власності володіє двома кранами РДК-250, заводські номери №№11502,11741, реєстраційні номери №90286, №Д.0.200/КР, що підтверджується відповідними копіями паспортів кранів монтажних на гусеничному ходу. (арк. справи 89-94, том2).

25.07.2011року між ТОВ «Мединський і К» (Замовник) та МСП "Будтранс" (Виконавець) укладено договір №18/38, за умовами якого Виконавець надає послуги Замовнику з перебазування (тобто демонтаж, доставка та монтаж) двох кранів РДК-250 від місця відправки до місця призначення. Виконавець зобов'язується здійснити перебазування до місця призначення за маршрутом м.Донецьк - м.Маріуполь (ПАТ «МК «Азовсталь»), мартеновський цех. ( п. 1.1, 2.2 договору, арк. справи 6-7, том1).

Згідно п. 1.2 договору для виконання робіт, що визначені у п. 1.1 вказаного договору , Замовник надає всю необхідну інформацію Виконавцю та здійснює попередню оплату в розмірі 100%.

Вартість робіт встановлена сторонами в сумі 40000грн за два крани.(п.4.1 договору).

Платіжними дорученнями №1496 від 25.07.2011року та №1538 від 01.08.2011року ТОВ «Мединський і К» сплатив вартість перебазування кранів в сумі 40000грн.(арк. справи 36-37, том2).

Листами №676 від 27.07.2011року, №700 від 01.08.2011року ТОВ «Мединський і К» просив дозволити в'їзд на територію ПАТ «МК «Азовсталь» гусеничних кранів РДК-250, заводські номери №№11502,11741, реєстраційні номери №90286, №Д.0.200/КР. Вказані крани перебазовані на територію ПАТ «МК «Азовсталь» 29.07.2011року та 02.08.2011року відповідно, що вбачається з відмітки служби охорони на листах.(арк. справи 86-87, том2).

25.07.2011року між ТОВ «Мединський і К» (Замовник) та МСП "Будтранс" (Виконавець) укладений договір №19/38, за умовами п. 1.1 якого Виконавець надає послуги Замовнику краном РДК - 250 двох одиниць з машиністом (машиністами) для виконання технологічних робіт мартенівського цеху. Перебазування другого крану здійснюється через 7 днів після першого.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей до договору.

Сторонами у справі не заперечується, що перебазування кранів, за допомогою яких повинні надаватись послуги за договором №19/38, здійснено на підставі договору №18/38, який виконаний сторонами належним чином, факт перебазування кранів підтверджується доказами, зазначеними вище.

Згідно п. 3.3 договору обов'язки власника крана залишаються за Виконавцем.

Режим роботи техніки Виконавця відповідає режиму роботи об'єкта експлуатації техніки, а саме: кожний день по 8 (вісім) машино-годин за трьохзмінним графіком.(п. 1.2 договору).

Пункт 2.1 договору передбачає, що Замовник зобов'язаний сумісно з Виконавцем підписувати змінні рапорти.

Вартість 1 (одного) машино-часу надання послуг технікою Виконавця за одну одиницю техніки складає 110,00грн. з урахуванням ПДВ. Даним пунктом договору сторони узгодили також формулу розрахування вартості послуг.(п.4.1 договору).

Підставою для оплати є змінний рапорт, рахунок - фактура та акт приймання -передачі виконаних робіт, підписані у встановленому порядку.(п.4.2 договору).

Відповідно п. 4.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється по факту виконаних робіт два рази у місяць, 1 по 15 число до 18 числа щомісячно, з 16 по 30(31) число до 03 числа наступного місяця протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту приймання - передачі робіт та пред'явлення до оплати рахунку.

Згідно позовної заяви, позивач, внаслідок невиконання умов договору №19/38 від 25.07.2011року, просить стягнути з відповідача заборгованість за актами виконаних робіт від 31.10.2011року, 16.11.2011року, 30.11.2011року в сумі 126250грн.00коп., суму заподіяної шкоди на підставі п. 2.1. в розмірі 17000грн., суму оплати зворотнього перевезення кранів на підставі п. 4.8 договору в розмірі 20000грн., суму пені, що розрахована на підставі п. 6.5 договору, в розмірі 2873грн.68коп.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд, розглянувши вищезазначені умови договору, встановлені сторонами за взаємною згодою, дійшов до висновку, що договір №19/38 від 25.07.2011року за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання ст. ст. 901-907 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаним договором.

Стаття 631 ЦК України передбачає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За приписами ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання та до 30.10.2011року.

Позивач наполягає, що строк дії договору №19/38 від 25.07.2011року є зміненим сторонами на підставі додаткової угоди №1 до договору від 01.11.2011року та встановлений до 31.12.2012року.

Відповідно ч.1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.(ч.2 ст. 188 ГК України).

За приписами ч.3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно п.8.3 договору №19/38 всі зміни та доповнення до даного договору можуть бути внесені виключно при згоді на це обох сторін.

Додаткова угода, яка міститься у матеріалах справи (арк. справи 149, том1) підписана виключно з боку позивача.

МСП "Будтранс" не довів належними доказами того факту, що додаткова угода №1 до договору від 01.11.2011року направлялась відповідачу для підписання.

Позивач, зокрема, зазначає, що дана угода передавалась безпосередньо працівнику відповідача ОСОБА_5, документальні докази на підтвердження передачі додаткової угоди відсутні. Згідно довідки за підписом керівництва відповідача №52925 від 18.04.2012року ОСОБА_5 на підприємстві не працює. (арк. справи 38, том2).

У листах №02/12 від 06.12.2011року, 03/12 від 15.12.2011року, №07/12 від 27.12.2011року, №08/12 від 28.12.2011року, з якими позивач звертається до відповідача, наявне послання на факт направлення вказаної додаткової угоди (арк. справи 48-51, том1), але докази безпосереднього направлення вказаної угоди на адресу відповідача у матеріалах справи відсутні.

Уповноважений представник відповідача заперечує проти факту отримання додаткової угоди до договору.

Відповідачем будь-які дії, які б були направлені на виконання умов договору після закінчення строку його дії, як то, підписання актів виконаних робіт, змінних рапортів, направлення листів тощо, здійснено не було. Підписання акту виконаних робіт від 31.10.2011року свідчить виключно про фіксування факту робіт, які виконувались, протягом другої частини жовтня 2011року. Позивачем протилежне належними доказами не доведене.

Ствердження позивача, що працівники підприємства продовжували працювати у мартенівському цеху ПАТ «МК «Азовсталь» у період з 01.11.2011року по 30.11.2011року не доведено будь-якими об'єктивними доказами у справі. В підтвердження того, що у вказаний період послуги надавались іншими підприємствами відповідач надав суду договір №47 (0392/11) від 15.07.2011року; акти №ОУ-0000425 від 30.11.2011року, №ОУ - 0000439 від 15.12.2011року, лист - пропуск №640 від 15.07.2011року. За відсутності в договорі та актах, на які посилається позивач, точного зазначення місця надання послуг, заперечення позивача, що працівники двох підприємств могли працювати одночасно, не приймаються судом.

Тому, суд не вбачає підстав вважати, що строк дії договору продовжено внаслідок конклюдентних дій сторін з його виконання.

Виходячи з вищевикладеного, матеріалами справи не підтверджується внесення у порядку, що передбачений п.8.3 договору змін до спірного договору в частині строку його дії, тому, суд дійшов до висновку, що строк дії договору №19/38 від 25.07.2011року закінчився 30.10.2011року.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження надання послуг на підставі договору №19/38 від 25.07.2011року позивач надає акти виконаних робіт від 31.10.2011року, 16.11.2011року, 30.11.2011року.

Однак у двосторонньому порядку підписаний виключно акт виконаних робіт від 31.10.2011року(арк. справи 90, том1), акти від 16.11.2011року, 30.11.2011року (арк. справи 42,43, том1) відповідачем не підписані.

Акт від 31.10.2011року підтверджує надання послуг на суму 71390грн.00коп., частково вартість послуг відповідачем сплачена, заборгованість складає 46 390грн.00коп., відповідачем визнається факт наявності заборгованості за актом в означеній сумі.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в сумі 46 390грн.00коп.не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту надання послуг, матеріали справи не містять не доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг за актом, тому суд дійшов до висновку, що в частині стягнення заборгованості в сумі 46 390грн.00коп. позовні вимоги слід задовольнити.

Одночасно суд зауважує, що у задоволенні позовних вимог у решті суми основного боргу в розмірі 79 860грн. 00коп. слід відмовити виходячи з наступного.

В актах виконаних робіт від 16.11.2011року, 30.11.2011року, зазначено, що вони виконувались на підставі договору №19/38 від 25.07.2011року у період з 01.11.2011року по 15.11.2011року та з 16.11.2011року по 30.11.2011року відповідно. Тобто, в актах зазначено, що роботи виконувались на підставу умов договору, тоді як, як встановлено судом, строк дії договору закінчився 30.10.2011року.

Вказані акти не підписані з боку відповідача, належних доказів на підтвердження того, що акти направлялись для підписання відповідачу матеріали справи не містять, зокрема, листи №09/12 від 28.12.2011року, №06/11 від 21.11.2011року, №02/12 від 06.12.2011року, 03/12 від 15.12.2011року, №07/12 від 27.12.2011року, №08/12 від 28.12.2011року містять посилання на факт направлення актів, але не свідчать про факт безпосереднього направлення документів на адресу відповідача для підписання.

Відповідно, вказані акти не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів виконання з боку позивача умов договору №19/38 від 25.07.2011року в частині надання послуг.

Змінні рапорти, на які теж посилається позивач, як на доказ в підтвердження своїх вимог, також, на думку суду, не є належними доказами в підтвердження факту надання послуг саме за умовами договору, оскільки, по-перше, не містять посилання на вказаний договір, по-друге, складені у порушення п. 2.1 договору, який передбачає, що Замовник зобов'язаний сумісно з Виконавцем підписувати змінні рапорти, дані рапорти підписані виключно працівниками ПАТ «МК «Азовсталь» та на підпису стоїть штамп вказаного підприємства. У письмових поясненнях, що надані суду, ПАТ «МК «Азовсталь» свідчить, що будь-яких договірних відносин з позивачем не має.

Таким чином, позивачем у порушення ст. 33 ГПК України належними доказами у справі не доведено факту надання послуг за умовами договору №19/38 від 25.07.2011року на суму 79 860грн. 00коп.тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно п. 6.5 договору за порушення строків оплати Замовник несе відповідальність у відповідності з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згадуваними нормами права визначається лише порядок визначення сторонами у договорі розміру пені, тоді як її фактичний розмір повинен бути узгоджений сторонами у тексті договору.

У даному випадку сторони зазначили у п. 6.5 договору, що за порушення строків оплати Замовник несе відповідальність у відповідності з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, але сторонами фактично визначено порядок нарахування пені, а не її розмір.

Розмір пені умовами договору не передбачено, внаслідок чого відсутні правові підстави для ї нарахування, тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2873грн.68коп. слід відмовити.

Відповідно п.п. 4.7, 4.8 договору №19/38 від 25.07.2011року вартість перевезення крану РДК-250 складає згідно договору доставки крану, Замовником сплачується зворотнє перевезення крану в розмірі 50% від доставки.

Сторонами у справі не заперечується, що перевезення кранів на територію ПАТ «МК «Азовсталь» здійснювалось на підставі договору №18/38 від 25.07.2011року, згідно умов якого вартість робіт встановлена сторонами в сумі 40000грн за два крани.

Таким чином, у відповідності з п. 4.8 договору №19/38 Замовником сплачується зворотнє перевезення крану в розмірі 50% від доставки, тобто, 20000грн.

Оскільки судом встановлено, що строк дії договору №19/38 від 25.07.2011року закінчився 30.10.2011року, відповідно позивач має належні правові підстави вимагати від відповідача сплатити вартість зворотного перевезення кранів.

З письмових пояснень ПАТ «МК «Азовсталь» вбачається, що на час розгляду справи крани РДК-250, заводські номери №№11502,11741, реєстраційні номери №90286, №Д.0.200/КР знаходяться на території ПАТ «МК «Азовсталь» .

МСП "Будтранс" звернувся до відповідача з листом №02/12 від 06.12.2011року, в якому просить сплатити 20000грн. за перебазування кранів.

Факт направлення даного листа підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» та повідомленням про вручення поштового відправлення, що свідчить про факт отримання листа уповноваженим представником відповідача.(арк. справи 120-122, том2).

Заперечення відповідача, що сплатити належить 10000грн., оскільки договором №18/38 від 25.07.2011року обумовлена вартість первісного перевезення в розмірі 20000грн. є недоцільним, оскільки встановлена вартість перевезення одного крану, за умовами договору перевезено два крани, два крани працювали, первісно відповідачем сплачено 40000грн. без заперечень.

Ствердження відповідача, що позивач повинен сам перевезти крани також не приймаються судом, та за наслідками перебазування вимагати сплати грошових коштів, також є неспроможним, оскільки умовами договору не передбачено порядку такого перевезення та його оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Строк виконання грошового зобов'язання настав, але відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору в частині оплати суми 20000грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми оплати зворотнього перевезення кранів на підставі п. 4.8 договору в розмірі 20000грн. слід задовольнити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди на підставі п. 2.1. договору№19/38 від 25.07.2011року в розмірі 17000грн. посилаючись на наступні обставини.

Позивач зазначає, що у ніч з 12 на 13 жовтня 2011року на території мартенівського цеху тепловоз, що належить ПАТ «МК «Азовсталь» здійснив наїзд на кран, який надавав відповідні послуги відповідачу, про що складено акт, який представник відповідача відмовився підписувати. В результаті аварії вийшов з ладу поворотний редуктор крана РДК-250, для забезпечення безперебійності роботи кранів позивач був вимушений зняти поворотний редуктор з іншого крану, який на той час не працював, та встановити його на кран, який було пошкоджено; пошкоджений редуктор не може бути відремонтованим, тому для відновлення роботи крану позивач має намір купити поворотний редуктор, вартість якого становить 17000грн., що підтверджується рахунком - фактурою №134 від 13.03.2012року.

Позивач просить вказану суму стягнути як матеріальну шкоду з посиланням на норми ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, що передбачають стягнення збитків.

Відповідно п.1 Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №16 від 23.03.2012року з огляду на вимоги ст. 4 ГПК України господарський суд при прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає в ньому) не лише тими законодавчими та /або нормативно-правовими актами, що на них посилаються сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалась, але якими регулюються спірні відносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Вивчивши фактичні обставини, на які посилається позивач, суд дійшов до висновку, що позивач вимагає стягнення з відповідача збитків в сумі 17000грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 623 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже аналіз чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є заходом цивільної відповідальності. При цьому, збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. При цьому, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач на підтвердження факту аварії та пошкодження крану посилається на акт від 13.10.2012року, за яким 13 жовтня 2012року приблизно о 2 годині 15 хвилин у момент операції повороту крану вліво машиніст крану помів, що у бік гусеничного крану не зменшуючи скорість рухався тепловоз, який вдарився у поворотну платформу крану з боку контрвантажу, за наслідками чого кран розвернувся. При дослідження даного крану на місці аварії встановлено, що порушено 15 шт. зубців відомої шестерні венцю; вийшов з ладу механізм повороту, поворотного редуктору, лопнув вал механізму пороту поворотного редуктору.

Даний акт підписано представниками позивача головним інженером ОСОБА_7., інженером по охороні праці ОСОБА_8, машиністом гусеничного крану ОСОБА_6., представник відповідача механік ОСОБА_9Ф. від підпису відмовився.

Доказів письмового звернення до відповідача з метою направлення його представників для складання акту за результатами аварії матеріали справи не містять. У судовому засіданні уповноважені представники позивача повідомили, що відповідач про факт аварії був повідомлений телефоном.

Згідно письмових пояснень ПАТ «МК «Азовсталь», які містяться у матеріалах справи, на підприємстві третьої особи факт аварії: зіткнення тепловозу ПАТ «МК «Азовсталь» та крану, який виконував роботи та території комбінату, не зафіксовано. Доказів звернення позивача до ПАТ «МК «Азовсталь» з метою фіксування аварії матеріали справи також не містять.

Таким чином, акт підписано працівниками позивача у одноособовому порядку, докази на підтвердження викликів представників відповідача та третьої особи для складання акту відсутні.

Суд, за результатами дослідження у судовому засіданні оригіналу акту, зазначає, що первісно зазначена дата акту була 13.10.2012року, яка на даний час ще не настала. У наступному дату складання акту було виправлено на 13.10.2011року.

При зверненні з позовом позивач в якості додатків до позовної заяви надав копію акту від 13.10.2012року (арк. справи 44, том1), у подальшому була надана копія акту, у якому дата була виправлена на 13.10.2011року.(арк. справи 150, том1).

Крім того, у тексті акту зазначено, що аварія сталась саме 13.10.2012року.

Відповідно, суд вважає, що акт не є достовірним доказом на підтвердження факту аварії внаслідок наявності виправлення у даті даного акту та виходячи з того, що він складений у дату, яка фактично ще не наступила; акт складено одноособово позивачем, за відсутності доказів належного виклику представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні також були досліджені фотознімки, на яки, за ствердженням позивача, зафіксований факт аварії та пошкоджений кран.

Вивченням фотознімків у судовому засіданні встановлено, що на них відсутня дата фотографування, з них неможливо дійти об'єктивного висновку щодо належності крану саме позивачу, обсягу пошкодження крану та причини такого пошкодження, тому дані знімки не можуть бути розцінені судом як належні докази у справі.

Згідно п. 2.1 договору Замовник зобов'язаний у разі крадіжки або нанесення пошкоджень техніці, що привели її у неробочий стан за виною Замовника, відшкодувати вартість нанесеної шкоди виходячи з вартості техніки - 400000грн. за одну одиницю.

Як встановлено судом, належних доказів на підтвердження факту аварії та пошкодження крану позивачем не надано. Крім того, позивач не довів, що пошкодження техніки виникло саме внаслідок неправомірних дій відповідача, за наявності його вини, що прямо передбачено п.2.1 договору.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 224-225 ГК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду. Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення доводяться потерпілим суб'єктом господарювання. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Позивач посилається на те, що в результаті аварії вийшов з ладу поворотний редуктор крана РДК-250, який, для забезпечення безперебійності роботи кранів позивач був вимушений зняти з іншого крану, який на той час не працював, та встановити його на кран, який було пошкоджено.

Однак, суд зазначає, що належними доказами (висновком експертизи, довідкою спеціаліста) не підтверджено, що за наслідками аварії пошкоджено саме вказану частину крану, не доведено, що пошкоджений редуктор не може бути відремонтованим. З клопотанням про проведення експертизи з метою визначення обсягів пошкодження техніки позивач до суду не звертався.

Крім того, суд зазначає, що позивач на час звернення з позовом до суду реальних збитків не поніс, оскільки замінив пошкоджений редуктор запасним, який був знятим з іншого крану; для відновлення роботи крану позивач тільки має намір купити поворотний редуктор. При цьому, позивач зазначає, що вартість редуктору становить 17000грн., що підтверджує рахунком - фактурою №134 від 13.03.2012року. Однак даний документ достовірно не підтверджує, що вартість даної запасної частини крану складає саме таку суму, оскільки по суті є офертою на укладання договору купівлі-продажу та ціна, яка зазначена у рахунку є договірною.

Оскільки умовами застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є доведена наявність збитків кредитора, протиправних винних дій боржника та причинного зв'язку між збитками кредитора та діями боржника, а наданими позивачем в підтвердження позовних вимог матеріалами справи не підтверджений факт аварії, не обґрунтований та недоведений розмір збитків та їх реальне настання, не доведена наявність протиправних винних дій відповідача, господарський суд Донецької області відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми 17000грн.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги Малого спільного підприємства "Будтранс"м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"м.Енакієве Донецької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м.Маріуполь Донецької області задовольняються частково в сумі 66390грн.00коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами у справі.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1326грн.50коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 629, 901-907 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого спільного підприємства "Будтранс"м.Донецьк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"м.Енакієве Донецької області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 166 123грн.68коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" м.Енакієве Донецької області на користь Малого спільного підприємства "Будтранс" м.Донецьк заборгованість в сумі 66390грн.00коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1326грн.50коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У судовому засіданні 14.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21.05.2012року.

Суддя Осадча А.М.

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення14.05.2012
Оприлюднено28.05.2012
Номер документу24205361
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5006/16/5/2012

Ухвала від 26.12.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 26.12.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Постанова від 21.08.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 02.08.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 05.07.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 11.06.2012

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Рішення від 14.05.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 03.05.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 03.05.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 23.04.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні