Постанова

від 21.08.2012 по справі 5006/16/5/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2012 р. справа №5006/16/5/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників сторін: від позивача: Ветров А.П., протокол № 11/10/06р. від 11.10.06р. від відповідача:Купріянов П.П., довіреність від 22.03.12р. від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого спільного підприємства «БудТранс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. (повний текст 21.05.2012р.) у справі№ 5006/16/5/2012 (суддя Осадча А.М.) за позовомМалого спільного підприємства «БудТранс», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м. Єнакієве Донецької області третя особаПублічне акціонерне товариство «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 166123,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 14.05.2012р. задовольнив позовні вимоги Малого спільного підприємства «БудТранс», м. Донецьк про стягнення 166123,68 грн. частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 66390 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мале спільне підприємство «БудТранс», м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. у справі № 5006/16/5/2012 скасувати частково в зв'язку із тим, що судом проігноровано докази, які мають значення для прийняття рішення по справі. Суд першої інстанції належним чином не дослідив всіх обставин по справі та доводи позивача, не дав їм належну правову оцінку та прийшов до незаконного та необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказав, що з апеляційною скаргою не згоден в повному обсязі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що наявні поштові повідомлення свідчать про отримання уповноваженими представниками сторін ухвал про порушення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

МСП "Будтранс" належать два крани РДК-250, заводські номери №№11502,11741, реєстраційні номери №90286, №Д.0.200/КР, що підтверджується копіями паспортів кранів монтажних на гусеничному ходу. (арк. справи 89-94, том2).

25.07.2011року між сторонами укладено договір №18/38, за умовами якого МСП "Будтранс" (Виконавець) надає послуги ТОВ "Мединський і К" (Замовнику) з перебазування (демонтаж, доставка та монтаж) двох кранів РДК-250 від місця відправки до місця призначення. Виконавець зобов'язується здійснити перебазування до місця призначення за маршрутом м. Донецьк -м. Маріуполь (ПАТ "МК "Азовсталь"), мартенівський цех. ( п. 1.1, 2.2 договору, арк. справи 6-7, том1).

Згідно п. 1.2 договору для виконання робіт, що визначені у п. 1.1 вказаного договору, Замовник надає всю необхідну інформацію Виконавцю та здійснює попередню оплату в розмірі 100%.

Вартість робіт встановлена сторонами в сумі 40000грн. за два крани.(п.4.1 договору).

Платіжними дорученнями №1496 від 25.07.2011року та №1538 від 01.08.2011року ТОВ "Мединський і К" сплатив вартість перебазування кранів в сумі 40000грн.(арк. справи 36-37, том2).

Вказані крани перебазовані на територію ПАТ "МК "Азовсталь" 29.07.2011року та 02.08.2011року відповідно (арк. справи 86-87, том2).

25.07.2011року між сторонами укладений також договір №19/38, за умовами п. 1.1 якого МСП "Будтранс" надає послуги ТОВ "Мединський і К" краном РДК -250 двох одиниць з машиністом (машиністами) для виконання технологічних робіт мартенівського цеху. Перебазування другого крану здійснюється через 7 днів після першого.

Згідно п.4.2 договору підставою для оплати є змінний рапорт, рахунок -фактура та акт приймання -передачі виконаних робіт, підписані у встановленому порядку.

Відповідно п. 4.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється по факту виконаних робіт два рази у місяць, з 1 по 15 число до 18 числа щомісячно, з 16 по 30(31) число до 03 числа наступного місяця протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту приймання -передачі робіт та пред'явлення до оплати рахунку.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання та до 30.10.2011р.

Позивач вважає, що строк дії договору №19/38 від 25.07.2011р. змінений сторонами на підставі додаткової угоди №1 до договору від 01.11.2011р. та встановлений до 31.12.2012р.

Згідно п.8.3 договору №19/38 всі зміни та доповнення до даного договору можуть бути внесені виключно при згоді на це обох сторін.

Додаткова угода, яка є у матеріалах справи (арк. справи 149, том 1) підписана лише позивачем.

Відповідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач не довів належними доказами факту направлення додаткової угоди №1 до договору від 01.11.2011 року відповідачу для підписання, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк дії договору №19/38 від 25.07.2011 року закінчився 30.10.2011 року.

На підтвердження надання послуг на підставі договору №19/38 від 25.07.2011р. позивачем надано акти виконаних робіт від 31.10.2011р., 16.11.2011р., 30.11.2011р.

У двосторонньому порядку підписаний виключно акт виконаних робіт від 31.10.2011р. на суму 71390грн., яка відповідачем частково сплачена, та заборгованість складає 46 390грн. (арк. справи 90, том1). Акти від 16.11.2011р., 30.11.2011р. (арк. справи 42,43, том1) відповідачем не підписані.

В актах виконаних робіт від 16.11.2011р. та від 30.11.2011р. зазначено, що вони виконувались на підставі договору №19/38 від 25.07.2011р. у період з 01.11.2011р. по 15.11.2011р. та з 16.11.2011р. по 30.11.2011р. відповідно, тобто після закінчення строку дії договору. Вказані акти не підписані з боку відповідача, належних доказів на підтвердження того, що акти направлялись для підписання відповідачу матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті в якості належних та допустимих доказів виконання з боку позивача умов договору №19/38 від 25.07.2011р. акти виконаних робіт від 16.11.2011р. та від 30.11.2011р. і змінні рапорти, оскільки вони не містять посилання на вказаний договір, та складені у порушення п. 2.1 договору, який передбачає, що Замовник зобов'язаний сумісно з Виконавцем підписувати змінні рапорти, дані рапорти підписані виключно працівниками ПАТ "МК "Азовсталь" та на підпису стоїть штамп вказаного підприємства. Згідно письмових пояснень, наданих суду першої інстанції ПАТ "МК "Азовсталь", будь-яких договірних відносин з позивачем не має.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 79 860,00грн.

Відповідно п. 6.5 договору за порушення строків оплати Замовник несе відповідальність у відповідності з ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, сторонами фактично визначено порядок нарахування пені, але розмір пені умовами договору не передбачено, внаслідок чого відсутні правові підстави для її нарахування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2873, 68грн. слід відмовити.

Відповідно п.п. 4.7, 4.8 договору №19/38 від 25.07.2011року вартість перевезення крану РДК-250 складає згідно договору доставки крану, Замовником сплачується зворотнє перевезення крану в розмірі 50% від доставки.

Перевезення кранів на територію ПАТ "МК "Азовсталь" здійснювалось на підставі договору №18/38 від 25.07.2011року, згідно умов якого вартість робіт встановлена сторонами в сумі 40000грн за два крани.

Таким чином, у відповідності з п. 4.8 договору №19/38 Замовником сплачується зворотнє перевезення крану в розмірі 50% від доставки, тобто, 20000грн.

МСП "Будтранс" звернувся до відповідача з листом №02/12 від 06.12.2011року, в якому просить сплатити 20000грн. за перебазування кранів, який отриманий відповідачем (а.с. 120-122, т. 2).

З письмових пояснень ПАТ "МК "Азовсталь" вбачається, що на час розгляду справи крани РДК-250, заводські номери №№11502,11741, реєстраційні номери №90286, №Д.0.200/КР знаходилися на території ПАТ "МК "Азовсталь".

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення 20000грн. за зворотне перевезення кранів.

Також позивач зазначив, що у ніч з 12 на 13 жовтня 2011року на території мартенівського цеху, тепловоз, що належить ПАТ "МК "Азовсталь", здійснив наїзд на кран, який надавав відповідні послуги відповідачу, про що складено акт, який представник відповідача відмовився підписувати. В результаті аварії вийшов з ладу поворотний редуктор крана РДК-250, для забезпечення безперебійності роботи кранів позивач був вимушений зняти поворотний редуктор з іншого крану, який на той час не працював, та встановити його на кран, який було пошкоджено; пошкоджений редуктор не може бути відремонтованим, тому для відновлення роботи крану позивач має намір купити поворотний редуктор, вартість якого становить 17000грн., що підтверджується рахунком - фактурою №134 від 13.03.2012року.

Позивач просить вказану суму стягнути як матеріальну шкоду на підставі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, що передбачають стягнення збитків.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

На підтвердження факту аварії та пошкодження крану позивач посилається на акт від 13.10.2012року, який підписано представниками позивача головним інженером Соломенко С.В., інженером по охороні праці Толстошеевим Н.П., машиністом гусеничного крану Холіним С.О., представник відповідача механік Морозов ВА.Ф. від підпису відмовився. Таким чином, акт підписано працівниками позивача у односторонньому порядку.

Доказів письмового звернення до відповідача та третьої особи з метою направлення його представників для складання акту за результатами аварії позивачем не надано. Згідно письмових пояснень ПАТ "МК "Азовсталь", які містяться у матеріалах справи, на підприємстві третьої особи факт аварії: зіткнення тепловозу ПАТ "МК "Азовсталь" та крану, який виконував роботи та території комбінату, не зафіксовано. Доказів звернення позивача до ПАТ "МК "Азовсталь" з метою фіксування аварії матеріали справи також не містять.

Згідно п. 2.1 договору Замовник зобов'язаний у разі крадіжки або нанесення пошкоджень техніці, що привели її у неробочий стан за виною Замовника, відшкодувати вартість нанесеної шкоди виходячи з вартості техніки -400000грн. за одну одиницю.

Суд першої інстанції, за результатами дослідження у судовому засіданні оригіналу акту, зазначив у оскаржуваному рішенні, що дата складання акту первісно зазначена була 13.10.2012 року, яка на даний час ще не настала. У наступному дату складання акту було виправлено на 13.10.2011 року.

При зверненні з позовом позивач в якості додатків до позовної заяви надав копію акту від 13.10.2012 року (а. с. 44, т.1), у подальшому була надана копія акту, у якому дата була виправлена на 13.10.2011 року.(а. с 150, т.1).

Крім того, у тексті акту зазначено, що аварія сталась саме 13.10.2012 року.

Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що акт не є достовірним доказом на підтвердження факту аварії.

Належних доказів на підтвердження факту аварії та пошкодження крану не надано. Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено пошкодження техніки саме внаслідок неправомірних дій відповідача, за наявності його вини, що прямо передбачено п.2.1 договору та не підтверджено, що за наслідками аварії пошкоджено саме вказану частину крану, що пошкоджений редуктор не може бути відремонтованим. На час звернення до суду позивач реальних збитків не поніс, та тільки має намір купити поворотний редуктор.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого спільного підприємства «БудТранс», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 14 травня 2012 року по справі № 5006/16/5/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14 травня 2012 року по справі № 5006/16/5/2012 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

Т.А. Шевкова

Надруковано 7 примірників:

1-позивачу;

2-відповідачу;

1-третій особі;

1-до справи;

1-ГСДО;

1-ДАГС