Постанова

від 24.05.2012 по справі 11/357

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 11/357

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача -Гудова Я.В.

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "УкрХімТрейдингГруп" на рішення господарського суду Донецької області від 13 грудня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року у справі за позовом ТзОВ "УкрХімТрейдингГруп" до ТзОВ "Орлан" про стягнення 39472,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення збитків в сумі 39472,74 грн., обгрунтовуючи свої вимоги посиланнями на ст.224 Господарського кодексу України, ст.612 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 грудня 2011 року (суддя Соболєва С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт відсутності складу правопорушення в діях відповідача, дійшов, у зв'язку з цим, висновку про відсутність відповідальності у вигляді стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір №279, згідно умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачеві послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, а позивач зобов'язувався прийняти надані виконавцем (відповідачем) послуги та оплатити їх у відповідності до умов укладеного договору (п.2.2.2 договору).

З матеріалів справи, також видно, що на виконання умов укладеного договору №279 від 21.09.2010 року позивачем були перераховані відповідачеві грошові кошти в загальній сумі 39472, 74 грн. із зазначенням призначення платежу "Попередня оплата за утилізацію тари та упакування, згідно договору №279 від 21.09.2010 року", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.27-37).

Тобто, отримання відповідачем перерахованих йому позивачем, в якості попередньої оплати, грошових коштів в розмірі 39472,74 грн. було здійснено на підставі укладеного між сторонами у справі договору №279 від 21.09.2010 року.

Тому, враховуючи положення ст.901 ЦК України, суди правильно вважали, що даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін в даній справі, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Суд вважає, що розглядаючи справу, суди попередніх судових інстанцій правильно визнали безпідставними посилання позивача на наявність понесених ним збитків в сумі 39472,74 грн., сплаченій позивачем за актами надання послуг №90 від 31.01.2011 року, №753 від 28.02.2011 року, №1340 від 31.03.2011 року та №1961 від 29.04.2011 року , як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з не наданням відповідачем послуг, зазначених в цих актах.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення, як прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 13 грудня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "УкрХімТрейдингГруп" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек