Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-9/3158-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/3158-2012 15.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КЛФЗ"

До Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії

Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

Про стягнення 359 327,89 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №12 від 06.04.2012р.)

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 28.12.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КЛФЗ" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 359327,89 грн., з яких 323788,42 грн. основної заборгованості за Договором №10-27-194 від 04.07.2011р., 8112, 45 грн. пені, 22665, 19 грн. штрафу, 3140, 30 грн. трьох відсотків річних, 1621,53 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №10-27-194 від 04.07.2011р. в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 96, 549-551, 6112, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 231 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/3158-2012, розгляд справи призначено на 10.04.2012 року.

В судовому засіданні 10.04.2012 року оголошувалась перерва до 26.04.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

26.04.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, у відповідності до якої відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 22665, 19 грн.; зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

В судовому засіданні 26.04.2012 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 250000,00 грн. основної заборгованості, 3250, 54 грн. інфляційних збитків, 4370, 79 грн. трьох відсотків річних, 11228,60 грн. пені, 22665,19 грн. штрафу, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основної заборгованості на суму 73788, 42 грн. В казана заява прийнята судом до розгляду у відповідності до норм ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.04.2012р.

В судовому засіданні 26.04.2012 року оголошувалась перерва до 15.05.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 15.05.2012 року представником відповідача надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу та штрафних санкцій.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КЛФЗ" (далі по тексту -Позивач; Продавець за Договором) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (далі по тексту -Відповідач; Покупець за Договором) укладено Договір №10-27-194 (далі по тексту - Договір).

У відповідності до умов Договору (п. 1.1.), Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю фарби та лаки (Емаль МЛ-12К, емаль ПФ-115, лак КО-85) , у подальшому іменовані як "товар", найменування, кількість і ціна якого вказані в Специфікаціях №№ 1, 2, 3, які є невід'ємною частиною цього Договору (Додатки №№ 1, 2, 3); а Покупець зобов'язується на умовах цього Договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна цього Договору згідно Специфікацій №№ 1, 2, 3 (Додатки №№ 1, 2, 3) складає 1236623,01 грн. (один мільйон двісті тридцять шість тисяч шістсот двадцять три грн. 01 коп.), у тому числі ПДВ (20%) - 206103,84 грн. (двісті шість тисяч сто три грн. 84 коп.), з якої:

ціна товару - емаль МЛ-12К за Специфікацією № 1 (Додаток №1)- становить 1 055 488, 20 грн. (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 20 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 175 914,70 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять грн. 70 коп.);

ціна товару - емаль ГІФ-115 за Специфікацією № 2 (Додаток № 2) становить 159 574, 81 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн. 81 коп.), в тому числі ПДВ (20%) -26595, 80 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 80 коп.);

ціна товару - лак КО-85 за Специфікацією № 3 (Додаток № 3) становить 21 560,00 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ (20%) - 3 593,33 (три тисячі п'ятсот дев'яносто три грн. 33 коп.).

Вартість витрат Продавця, які пов'язані з поставкою товару, а також вартість тари, пакування та маркування товару включені в ціну товару (п. 3.4. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по факту поставки окремих партій товару не пізніше 90 (дев'яноста) календарних днів з дати поставки партії товару. Датою поставки товару є дата оформленої видаткової накладної.

Згідно п. 5.1. Договору, товар за цим Договором Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю окремими партіями за письмовою заявкою Покупця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання заявки Продавцем.

Приймання товару по кількості проводиться по видатковій накладній Продавця. У випадку відсутності видаткової накладної Покупець має право не приймати поставлений товар, а у випадку прийняття, складається акт про фактичну наявність товару, де вказується фактична кількість та найменування товару. Акт про фактичну наявність товару має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін (п. 5.5. Договору).

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з товаро-супровідними документами (п. 7.1. Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір є чинним з моменту його укладання Сторонами і діє протягом 1 (одного) року з дати укладання. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов п. п. 1.1., 3.1. Договору між сторонами укладено Додатки (Специфікації) №№ 1, 2, 3 до Договору, в яких визначено кількість та вартість товару за Договором.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 423788,42 грн., що підтверджується видатковою накладною №303 від 08.08.2011р., належним чином засвідчена копія якої додана до матеріалів справи, оригінал надано для огляду в судовому засіданні. Поставка Позивачем Відповідачу товару на зазначену суму, останнім не заперечується.

За твердженням Позивача, станом на момент подання позовної заяви, кошти за поставлений товар Відповідачем сплачено частково, заборгованість складає 323788,42 грн.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою заборгованості Відповідачем після порушення провадження у справі на суму 73788,42 грн., Позивач просить суд стягнути на свою користь 250000,00 грн. основної заборгованості, 3250,54 грн. інфляційних збитків, 4370, 79 грн. трьох відсотків річних, 11228,60 грн. пені, 22665, 19 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, однак заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафу з підстав того, що норми ч. 2 ст. 231 ГК України стосується недопоставки товарів за державним замовленням, а також просить зменшити штрафні санкції у вигляді пені, в зв'язку з їх неспіврозмірністю сумі боргу та тяжким становищем відповідача у справі.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою Договір №10-27-194 від 04.07.2011р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 423788, 42 грн., що підтверджується видатковою накладною №303 від 08.08.2011р. на суму 423788,42 грн. (належним чином засвідчена копія зазначеної видаткової накладної долучена до матеріалів справи, оригінал надано для огляду в судовому засіданні).

Станом на момент подання позовної заяви поставлений товар оплачено частково, заборгованість Відповідача за поставлений товар складала 323788,42 грн., на підтвердження чого Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію Акту звіряння розрахунків за період з 04.07.2011р. по 23.12.2011р., який підписаний обома сторонами договору та скріплений печатками юридичних осіб.

В процесі розгляду справи Позивачем заявлено про зменшення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 250000,00 грн., у зв'язку з частковою сплатою Відповідачем заборгованості 30.03.2012р. на суму 23788, 42 грн. та 03.04.2012р. на суму 50000,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 250000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати зазначеного боргу у відповідності до положень п. 4.1. Договору настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 250000, 00 грн.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 11228, 60 грн. пені на підставі п. 8.5. Договору (за період з 08.11.2011р. по 26.04.2011р. -171 днів) та 7% штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 8.5. Договору, за порушення строку розрахунку, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неоплаченого Товару, але не більше 5% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пеня в розмірі 11228,60 грн. у відповідності до п. 8.5 Договору, згідно розрахунку Позивача перевіреного судом, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи зі змісту вказаної норми, нею встановлено розміри штрафів щодо невиконання чи неналежного виконання зобов'язання щодо поставки товарів, виконання робіт, вартість яки оплачується за рахунок коштів Державного бюджету України та стороною у зобов'язанні є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Дана позиція підтверджується викладеним у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 15.03.2011 р. N 01-06/249, якому зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Враховуючи те, що Позивачем у справі заявлено вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів за неналежне виконання грошового зобов'язання, то норми ч. 2 ст. 231 ГК України щодо притягнення до відповідальності не застосовуються до спірних правовідносин у спорі щодо виконання саме грошових зобов'язань, а отже суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 22665, 19 грн.

Також, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача трьох відсотків річних у розмірі 4370, 79 грн. та інфляційних збитків у розмірі 3250, 54 грн. за період з 08.11.2011р. по 26.04.2012р.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача відсотків річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 4370, 79 грн. та інфляційних збитків в сумі 3250, 54 грн. підлягають задоволенню згідно розрахунку Позивача, який визнано судом обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що заявлене Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

У відповідності до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що штрафними санкціями, які підлягають стягненню з відповідача у розумінні норм Цивільного та Господарського кодексів, є тільки пеня у розмірі 11228,60 грн. Інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а є платою за користування грошовими коштами та збитками від знецінення вартості грошових коштів, а отже до них не можуть бути застосовані наведені вище норми щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Наведений висновок підтверджується викладеним у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 у справі № 01-06/1623/2011.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження винятковості обставин, що є підставою зменшення розміру пені, невідповідності розміру штрафних санкцій (11228,60 грн.) наслідкам порушення у вигляді несвоєчасної оплати грошових коштів у розмірі 250 тисяч гривень, оскільки за переконанням суду визначений розмір пені не є неспіврозмірно великим в порівнянні з порушенням, враховуючи майнові інтереси обох сторін у справі, суд відмовляє у зменшенні розміру штрафних санкцій заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КЛФЗ" підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 44; код ЄДРПОУ 23517243; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КЛФЗ"(02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13, код ЄДРПОУ 36861869) 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 11228 (одинадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 60 коп. пені, 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 54 коп. інфляційних збитків, 4370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 79 коп. трьох відсотків річних, 6773, 26 (шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 26 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.П. Бондаренко Рішення підписано 21.05.2012 року