Постанова

від 26.04.2012 по справі 36/182

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 36/182

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна»

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.02.2012 року

у справі №36/182(суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Київ

до дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна», м. Київ

про стягнення 111200,00грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.05.2005 року);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 149/2011 від 12.12.2011 року);

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Цептер Інтернаціональ Україна" (надалі - ДП "Цептер Інтернаціональ Україна") винагороди в сумі 100 000,00 грн. за організовані нею презентації та продаж товарів відповідача за договором підряду № 100736 від 19.04.1995 року, а також 11 200,00 грн. вартості туристичних путівок за умовами змагань.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.02.2012 року у справі № 36/182 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" на користь фізичної особи ОСОБА_2 101 594,88 грн. основного боргу, 1015,92 грн. державного мита та 107,80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушило питання про скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року та постановлення нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказав, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. та призначена до розгляду на 05.04.2012 року.

05.04.2012 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.04.2012 року.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

26.04.2012 року у справі № 36/182 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, наявність підстав для її часткового задоволення.

Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 мотивовані тим, що за договором № 100736 від 19.04.1995 року та договором підряду № 100736 від 02.07.2001 року, укладеним між нею та відповідачем, за дорученням та в інтересах останнього, за комісійну винагороду, нею виконувались зобов'язання по презентації та укладенню угод купівлі-продажу товарів, належних відповідачеві, з третіми особами.

Відповідач 10.08.2004 року письмово повідомив її про припинення договірних відносин, однак не сплатив на її користь комісійну винагороду в сумі 100 000,00 грн. за виконану нею роботу по укладенню угод купівлі-продажу продукції за період з 2001 року по 30.07.2004 року з клієнтами відповідача. Одночасно позивач вказала, що за умовами змагань, вона мала отримати винагороду у вигляді туристичних подорожей до Хорватії та Єгипту, сумарна вартість яких становить 11 200,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.04.1995 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ДП "Цептер Інтернаціональ України" було укладено договір № 100736, за умовами якого відповідач (в тексті договору - фірма) доручив позивачці (в тексті договору - презентант) за винагороду, обчислювану у відповідності до тарифної сітки комісійних, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 2), здійснювати від його імені угоди, спрямовані на продаж належної йому продукції.

Згідно п.8.1 договору його припинення можливе за умови: відмови від нього фірми, відмови від нього презентанта та в інших випадках, передбачених цивільним законодавством.

У відповідності до п.8.2 договору, такий вважається розірваним лише після виконання взаємних зобов'язань та врегулювання усіх питань та розрахунків, що стосуються матеріальних цінностей, отриманих презентантом від фірми при укладанні цього договору чи під час виконання своїх зобов'язань по договору (т.1 а.с.8,9).

02.07.2001 року у відповідності до п.8.1 договору вищевказаний договір сторонами у справі був розірваний, при цьому сторони підписали акт про розірвання договору № 100736, яким підтвердили, що на момент його розірвання фінансових чи матеріальних претензій один до одного не мають (т.1 а.с.87).

Того ж дня, між ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" та приватним підприємцем - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір підряду за № 100736, за умовами якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується за грошову винагороду виконувати роботу, направлену на реалізацію (продаж) товару фірми (т.1 а.с.132).

Згідно п.3.1 договору за виконання робіт, вказаних у п.1.1 договору, замовник зобов'язується виплачувати підряднику винагороду в грошовій формі шляхом перерахування на реквізити підрядника: 021568 (пластикова картка) АППБ «Аваль».

Винагорода виплачується один раз в місяць на підставі акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами. Розмір винагороди визначається сторонами щомісячно, згідно акту виконаних робіт (п.п. 3.2, 3.3 договору підряду).

У відповідності до п.5.3, договір може бути достроково розірваний за бажанням однієї зі сторін за умови обов'язкового письмового попередження другої сторони за 10 днів.

Матеріали справи свідчать, що додатковими угодами до договору підряду № 100736 сторонами строк дії даного договору продовжувався до 31.12.2004 року (т.1 а.с.134-136), а підписані сторонами акти виконаних робіт у період 2002-2004 років свідчать про належне виконання сторонами договірних зобов'язань (т.1 а.с.101-131).

Водночас, матеріали справи містять лист - Інформаційне повідомлення Генерального директора ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» від 18.07.2003 року №46-ИС/200 на ім'я ОСОБА_2, яким остання була поставлена до відома про те, що з VIII цептер-місяця 2003 року (14.07.2003 р.) її призначено на посаду торгового директора програми ЕСО регіону Київ з випробувальним терміном".

У зв'язку з вищенаведеним, 21.08.2003 року листом № 570/03 позивачу, як торговому директору програми ЕСО, було доведено до відома шкалу для нарахування Директорських комісійних, що діють у період з VIII по X цептер-місяць 2003 року, згідно якої названі комісійні нараховуються наступним чином:

20 % комісійних сплачується після оплати договорів на 20 %,

50 % комісійних сплачується після оплати договорів на 50 %,

решта 30 % - після оплати договорів на 80 %.

Комісійні за особистий продаж сплачуються в розмірі 20 % незалежно від здійснення особистого обороту, та додатково сплачує фіксовану оплату в розмірі 200 доларів США.

05.12.2003 року листом № 902 позивачу, як торговому директору програми ЕКО, було доведено до відома шкалу для нарахування Директорських комісійних, що діють у період з ХІІ по XІІІ цептер-місяць 2003 року, обраховування яких проводиться в аналогічному порядку та додатково сплачується фіксована оплата у розмірі 340 доларів США.

Листом від 12.06.2004 року за вих. № 132 відповідач повідомив позивача про розірвання з 22.07.2004 року договору підряду № 100736 від 02.07.2001 року (т.1 а.с.85).

Поряд з цим, на адресу ОСОБА_2 10.08.2004 року ДП "Цептер Інтернаціональ України" було направлено листа за вих. № 208, яким позивач була повідомлена, що у зв'язку з розірванням договірних відносин відповідач залишає за собою право на виплату належних їй комісійних винагород за раніше надані презентаційні послуги, які були надані в період дії цивільно-правового договору № 100736 (т.1 а.с.140).

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 11, 837 Цивільного кодексу України, виходив з того, що наявний в матеріалах справи акт звірки нарахувань між сторонами станом на 01.05.2006 року за договором № 100736 від 02.07.2001 року свідчить про те, що останні нарахування були здійснені відповідачем у липні 2004 року, а з представлених позивачем роздруківок Обчислювального центру відповідача, ОСОБА_2 з серпня по грудень 2004 року нараховувались комісійні за договорами купівлі-продажу продукції, укладеними в період дії договору підряду від 02.07.2001 року, за якими на момент припинення його дії, розрахунки покупців за товар не завершились.

Проте, з таким висновком колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.

У відповідності до статті 4 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент дії договору № 100736 від 19.04.1995 року, укладеного позивачем та відповідачем, цивільні права і обов'язки виникають на підставі угод.

В силу положень частини 1 статті 220 вищевказаного Кодексу зобов'язання припиняється угодою сторін.

Судом першої інстанції було встановлено факт розірвання договору від 19.04.1995 року, що підтверджується актом про його розірвання, підписаним позивачкою та повноважним представником відповідача.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" у відповідності до п. 5.3 договору підряду № 100736 від 02.07.2001 року виступило ініціатором його розірвання та направило 12.06.2004 року ОСОБА_2 листа за вих.№ 182 з попередженням про припинення дії такої угоди з 22.07.2004 року.

Отримання позивачкою вказаного листа не заперечується.

Як визначено частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З аналізу даної норми слідує, що після розірвання договору у сторін будь-яких зобов'язань за даним договором не виникає.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, актів виконаних робіт за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік та акту звірки взаєморозрахунків, суми комісійної винагороди згідно наведених актів були перераховані позивачці під час дії договору підряду № 100736 від 02.07.2001 року, що підтверджується бухгалтерськими документами, наданими відповідачем.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що виплата комісійних винагород, про які мова йде у листі ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» від 10.08.2004 року за вих. № 208, після припинення сторонами договірних відносин, не є обов'язком відповідача, а правом останнього.

Отже, колегія погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав для примусового стягнення з відповідача на користь позивача комісійної винагороди поза межами дії договору.

Поряд з цим варто зазначити, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості туристичних путівок, зазначивши, що такі мають заохочувальний характер та не є складовою частиною розрахунків за договором підряду, а тому в цій частині рішення суду є законним і скасуванню в означеній частині не підлягає.

В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи положення наведених норм та представлені сторонами докази, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довів факту порушення відповідачем свого права.

Таким чином, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2012 року у справі № 36/182 - скасуванню в частині, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 101 594,88 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 36/182 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 36/182 в частині стягнення з дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна» на користь ОСОБА_2 101 594,88 грн. основного боргу скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

3. Відмовити суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про стягнення з дочірнього підприємства "Цептер Інтернаціональ Україна" винагороди в сумі 100 000,00 грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 36/182 залишити без змін.

5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь дочірнього підприємства "Цептер Інтернаціональ Україна" (03150, м. Київ, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 20056698) 1094,54грн. (одна тисяча дев'яносто чотири грн. 54 коп.) судових витрат за розгляд справи місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 36/182 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.