Рішення

від 12.04.2012 по справі 8/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/306 12.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка»

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ейемджи Груп"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 826,79 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 17/2012 від 03.01.12 р.

В судовому засіданні 14.04.12, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка»до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ейемджи Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 826,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.10 р. між Приватним акціонерним товариством "СК Уніка" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування № 011114/4005/0000067, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника пов'язані з експлуатацією автомобіля Хонда, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 10826,79 грн., вартість відновлювального ремонту склала 17284,78 грн.

Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (іншого учасника ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом НОМЕР_4, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 10826,79 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 26.08.11 порушено провадження у справі № 8/306 та призначено до розгляду на 29.09.11. У зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. у щорічній відпустці розгляд справи було відкладено на 20.10.11.

В судове засідання 20.10.11 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не направляв.

Ухвалою суду від 20.10.11 відкладено розгляд справи на 17.11.11 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та беручи до уваги необхідність витребування документів по справі.

В судове засідання 17.11.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 01.12.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 01.12.11 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки представника не повідомив.

Ухвалою суду від 01.12.11 відкладено розгляд справи на 20.01.12 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та беручи до уваги необхідність витребування документів по справі.

В судове засідання 20.01.12 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи було відкладено на 12.04.12.

В судове засідання 12.04.12 представник позивача не з'явився, представник відповідача надав письмовий відзив на позов, в якому зазначає, що 28.12.11 на адресу позивача було направлено лист про те, що відповідальність винної особи в ДТП ОСОБА_3 за полісом ВС/3037707 в ПрАт «СК «ЕйЕмДжи Груп»застрахована не була. У зв'язку з викладеним відповідач просить відмовити в позові повністю.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011114/4005/0000067, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: Хонда, реєстраційний номер НОМЕР_1.

15.03.2011 в м. Києві на перехресті вул. Милославська та вул.. Лісківська відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої є - транспортний засіб марки Хонда, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортний засіб Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 17.03.11.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13.04.11 у справі № 3-2699/2011 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.08 у справі № 3-12431/2008 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження від 13.04.11 № 24Б/03/11 вартість відновлювального ремонту автомобіля Хонда реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 17284,78 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 014131 від 26.04.11 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16697,78 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування в розмірі 16697,78 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до полісу НОМЕР_4 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6, забезпечений транспортний засіб автомобіль НОМЕР_3, рік випуску 1983, термін дії з 01.09.10 по 30.09.10. Таким чином, твердження позивача про те, що відповідно до відповідальність винної у ДТП особи ОСОБА_3 була застрахована згідно полісу НОМЕР_4 відповідачем, не відповідає фактичним обставинам справи.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є тією особою, яка є відповідальною за заподіяний збиток, тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Вказаний обов'язок покладається на позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його прав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Катрич В.С.

Дата підписання 12.04.12 р