Постанова

від 12.11.2008 по справі 26/225

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/225

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.11.08                                                                                           Справа  № 26/225

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                Городечної М.І.

суддів                                                          Юркевича М.В.

                                                                    Кузя В.Л.                                                                             

розглянувши апеляційну cкаргу Орендного підприємства «Солокіяоптторг»від 10.10.2008 року  (вх. № 1062 від 24.10.2008 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року

у справі №  26/225

за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ, в особі Львівської філії АТ «Укрінбанк», м.Львів

до 1 - Орендного підприємства «Солокіяоптторг», м.Львів

до 2 –Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтерсан-сервіс», м.Львів

про стягнення 192069,38 грн.

за участю представників сторін: від позивача –Шума І.Є., від відповідача 1 –Пицюра М.М., від відповідача 2 - не з‘явився.   

          Присутнім представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22,28 ГПК України.  

             Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі № 26/225 задоволено позов Акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ, в особі Львівської філії АТ «Укрінбанк»до Орендного підприємства «Солокіяоптторг»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінтерсан-сервіс»: стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача 179093,81 основного боргу по кредиту, 6673,44 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6302,13 грн. пені. Також даним рішенням стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати по справі: 1920,69 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Орендне підприємство «Солокіяоптторг»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі вважає оскаржуване рішення місцевого суду незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що судом при його прийнятті неповно з»ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права. В обгрунтування даних підстав для скасування оскаржуваного рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість по кредитному договору була погашена шляхом отримання позивачем від Орендного підприємства «Солокіяоптторг»по договору застави від 17.09.20007 року заставного майна. При прийнятті рішення місцевим господарським судом, продовжує скаржник, було неправильно застосовано норми ст.ст. 526, 527, 572, ч. 4 ст. 593 ЦК України. Також, на думку апелянта, було допущено порушення ст. 63, 85 ГПК України. За наведеного, просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі № 26/225 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в поданому до нього позові.

Акціонерне товариство «Український інноваційний банк», м.Київ, в особі Львівської філії АТ «Укрінбанк»(позивач у справі, надалі –Банк) у відзиві на апеляційну скаргу від 11.11.2008 року (вх № 7042 від 11.11.2008 року) заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі № 26/225 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машінтерсан-сервіс»явку представника в судове засідання не забезпечило, причин зазначеного суду не повідомило. Однак, колегія суддів апеляційного суду враховуючи положення ч. 3 ст. 22, ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі           № 26/225 в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача-2, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного  договору № 19-05/2215-174 від 07.09.2007 року, Банк відкрив Орендному  підприємству «Солокіяоптторг»кредитну лінію у розмірі 240000 грн. терміном до 6 червня 2008 року, із сплатою 19 річних, для оплати: за світильники в сумі 150 000,00 грн. згідно договору № ДГ-0000418 від 02.08.2007 року, укладеного з ТзОВ "Західторгпром"; оплати за харчові продукти в сумі 50 000,00 грн. згідно договору № СА-0000122 від 08.08.2006 року, укладеного з ТзОВ Оверко"; оплати за господарські товари в сумі 50 000,00 грн. згідно договору № 8

від 04.08.2006 року, укладеного з "ІРІТА-Захід". (п.п. 1, 3.1, 3.2, 3.4).  При цьому, погашення кредиту здійснюється за графіком повернення  кредиту згідно п. 3.5.1 кредитного Договору.

Згідно п. 3.7.1 кредитного Договору № 19-05/2215-174 від 07.09.2007 року, забезпечення належного виконання відповідачем-1 кредитного договору, забезпечується договором застави товарів на складі на суму 564149 грн. та порукою відповідача-2. Для цього сторонами укладено договори застави та поруки від 17.09.2007 року.   

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписок з банківського рахунку відповідача-1, наданих Банком, розрахунку позову, й не заперечується сторонами, відповідач-1 до 28.07.2008 року, повернув кредит на загальну суму 60906,19 грн., а також сплатив відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному договором, на суму 25818,23 грн.

Таким чином, вбачається неналежне виконання відповідачем-1 вимог кредитного договору № 19-05/2215-174 від 07.09.2007 року, зокрема, порушено строки повернення кредиту та сплати відсотків, встановлені Кредитним договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, позивачем підставно у відповідності до п. 7.4 кредитного договору та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261, ст. 267 ЦК України, нараховано пеню за    невиконання зобов'язань з повернення суми кредиту та  відсотків  за користування кредитом,  на суму  6153,92 грн. за період з 29.05.2008р. по 28.07.2008р. по кредиту та  148,21 грн. за період з 09.06.2008р. по 28.07.2008 р. по відсотках, а всього на суму 6302,13 грн.   

Пунктами 2.1 та 2.5 договору поруки від 17.09.2007 року передбачено, що в разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов»язань по кредитному договору № 19-05/2215-174 від 07.09.2007 року, відповідачі відповідають перед позивачем солідарно, як в частині основного боргу, процентів за користування кредитом, так і неустойки, передбаченої Кредитним договором, що також відповідає вимогам ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України.

10 червня 2008 року позивачем направлено відповідачу-2 повідомлення-вимогу про порушення відповідачем-1 зобов»язань по Кредитному договору, з вимогою про сплату заборгованості по даному Договору, яку відповідач-2 залишив без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами відповідно до ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду доказів погашення заборгованості по Кредитному договору: 179093,81 основного боргу по кредиту, 6673,44 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6302,13 грн. пені.

Щодо заперечень скаржника про те, що заборгованість по Кредитному договору була погашена шляхом отримання позивачем від Орендного підприємства «Солокіяоптторг»по договору застави від 17.09.20007 року заставного майна, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до положень статтей 572, 576, 589, 1050, 1054 ЦК України, з моменту укладення договору застави до заставодержателя не переходить право власності на предмет застави, а лише виникає право отримання задоволення за рахунок даного майна, в разі невиконання заставодавцем зобов»язання по кредитному договорі. При цьому відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, звернення на предмет застави, є правом, а не обов»язком заставодержателя, і він не позбавлений права вимогати в боржника (заставодавця)  повернення грошових коштів (кредиту ).

Також судом апеляційної інстанції, не встановлено порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення судом даної справи, а отже, й відсутні підстави для скасування даного рішення місцевого суду з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.  

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі № 26/225 є законним та обгрунтованим, а тому відсутні, встановлені ст. 104 ГПК України підстави для його скасування чи зміни.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Солокіяоптторг»залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 року у справі № 26/225 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий- суддя                                                     М.І.Городечна

Судді                                                                               М.В.Юркевич

                                                                              В.Л.Кузь