Постанова

від 29.05.2012 по справі 31/351

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 31/351

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М., суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу МП "Баланс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012р. у справі№ 31/351 господарського суду міста Києва за позовомМП "Баланс" доПАТ "АК"Київводоканал" простягнення 2346830,10 грн. За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача ОСОБА_4 дов., ОСОБА_5 дов.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року мале підприємство „Баланс" звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" про стягнення заборгованості за виконанні роботи за березень 2011р. в розмірі 1 590 502,11 грн. та 756 327,99 грн. попередньої оплати за Договором підряду №120/04/14-10 від 29.10.2010р.

В жовтні 2011р. позивачем було подано до господарського суду м.Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за виконанні роботи за березень 2011р. в розмірі 1 590 502,11 грн. та грошові кошти в розмірі 15 051 554,20 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2011 року у справі №31/351 (суддя Качан Н.І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на користь малого підприємства „Баланс" заборгованість в розмірі 1 590 502,11 грн., державне мито в розмірі 15 905,02 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 31/351 (судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М., Куксов В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2011 року скасовано частково. В позові малому підприємству „Баланс" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, МП "Баланс"

звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.10.2010 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений Договір підряду №120/04/14-10 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив та зобов'язався прийняти і оплатити, а підрядник зобов'язався на власний ризик і своїми або залученими силами виконати роботи з ремонту будівель та споруд Технічного департаменту ВАТ „АК „Київводоканал": автобаза на вул.Писаржевського, 8 в м.Києві (Об'єкт-1) та автоколона №4 на вул. Колекторній, 1 в м.Києві (Об'єкт-2) та виконання гарантійних зобов'язань за цим Договором.

Роботи, передбачені цим Договором, повинні бути виконанні підрядником до 31 грудня 2010р.(п. 4.1 Договору)

Згідно п. 13.1 Договору вказаний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31.01.2011р.

Згідно приписів ч.1 ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до п.2.2 Договору обсяги та вартість робіт визначено до договірних цін та локальних кошторисів (Додатки №1, №2 до цього Договору), погоджених і підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Проте, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції сторонами Договору не узгоджувалося, як передбачено п.2.2 останнього, виконання робіт, за які позивач просить стягнути з відповідача на його користь кошти, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідний кошторис та проектна документація на такі роботи.

В п. 2.4 Договору сторони узгодили, що виконання та оплата додаткових робіт, які не передбачені цим Договором і Додатками №1, №2 до цього Договору, може здійснюватися лише на підставі додаткової угоди до Договору, укладеної сторонами, та окремого підписаного сторонами кошторису.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про необхідність виконання додаткових робіт, узгодження кошторису та проектну документацію на додаткові роботи, та укладання Додаткових угод до Договору на виконання додаткових робіт в березні 2011р.

Пунктом 7.4 Договору визначено, що здача-приймання результатів виконаних робіт по кожному Об'єкту оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання виконаних Робіт (форма №КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

Згідно п. 7.6 Договору замовник не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від підрядника акту приймання виконаних Робіт (форма №КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи, що підтверджується підписанням вказаних акту та довідки, або в цей же строк заявити підряднику обґрунтовану письмову відмову від приймання робіт.

В п.7.9 Договору сторонами узгоджено, що у разі, якщо замовником у строк, передбачений п. 7.6 Договору, не буде направлено підряднику обґрунтовану письмову відмову від приймання робіт, виконані підрядником роботи вважатимуться прийнятими замовником.

Так, як видно з матеріалів справи, відповідач листом від 01.04.2011р. №833/12 надав позивачу відповідь, у якій зазначив про відсутність між сторонами господарських правовідносин та, зокрема, про те, що дані документи (акти приймання виконання робіт за березень 2011р.) складені у період, коли між підприємствами вже були відсутні договірні відносини.

Щодо посилань позивача на наказ відповідача по Технічному департаменту від 05.11.2010р. №519, яким, згідно тверджень позивача, посвідчується призначення відповідальних осіб для здійснення технічного нагляду за ходом виконання ремонтних робіт на Об'єктах відповідача, які візували та своїм підписом на актах за березень 2011р. підтвердили факт виконання позивачем робіт, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про залишення їх поза увагою з огляду на наступне.

Згідно наказу від 05.11.2010 року, відповідальним за виконання обсягів робіт на автобазі по вул. Колекторній, 1 був ОСОБА_6, а на автобазі по вул. Писаржевського, 8 - ОСОБА_7

Як вбачається з наданих позивачем актів за березень 2011 року, деякі акти взагалі не завізовані зі сторони відповідача, а деякі завізовані лише ОСОБА_3, який не є повноважною та відповідальною особою, на яку зазначеним вище наказом покладено обов'язок контролювати та перевіряти обсяги виконаних робіт.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що надані позивачем акти не можна вважати належним доказом в підтвердження здійснення господарської операції (виконання робіт та виникнення зобов'язання).

Також наявні в матеріалах справи дефектні акти не є доказом виконання робіт, а лише носять інформаційний характер та свідчать лише про наміри сторін укласти Додаткову угоду та підписати кошторис на такі роботи, як це передбачено сторонами у п. 2.4 Договору.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні роботи за березень 2011 р. в сумі 1 590 502,11 грн. не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим підлягають залишенню без задоволення.

Крім цього, суд апеляційної інстанції залишаючи поза увагою посилання позивача про те, що відповідачем в порушення умов укладеного Договору не було здійснено попередню оплату вартості робіт за Договором в розмірі 15 051 554,20 грн., виходив з того, що наявними в матеріалах справи листом вих. № 580/12 від 03.03.2011 року про припинення дії Договору та звільнення об'єктів, листом вих. № 833/12 від 01.04.2011 року підтверджується факт належного повідомлення відповідачем позивача про припинення дії Договору та неможливості в подальшому продовжувати договірні відносини, що в свою чергу, в зв'язку з закінченням строку дії Договору, відповідно виключає зобов'язання між сторонами, їх порушення та правові наслідки.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення попередньої авансової оплати робіт.

Враховуючи все вищевикладене, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню; в позові малому підприємству „Баланс" слід відмовити.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу МП "Баланс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012р. по справі № 31/351 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова Суддя С.С. Коваленко Суддя І.М. Волік