Постанова

від 23.05.2012 по справі 5013/1799/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 року Справа № 5013/1799/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Шевченко Ю.В.

за участю представників сторін:

від відповідача - 2: ОСОБА_1, довіреність №03/04/12 від 03.04.12, представник;

представник позивача, представники відповідачів - 1, 3,4, 5, 6 та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2012 року у справі № 5013/1799/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", Київська область, Бориспільський район, с. Проліски,

до відповідачів:

1) Головного управління юстиції у Кіровоградській області, м. Кіровоград

2) товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАН Агро", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Кіровка

3) Інспекції державного технічного нагляду Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кіровоград,

4) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Черкаська область, м. Сміла,

5) товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд Україна", м. Харків,

6) приватного підприємства "Крауз Ко", м. Кіровоград,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Кіровоград,

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2012 року у справі № 5013/1799/11 (суддя -Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО-Україна" право власності на трактор марки MF8480, реєстраційний НОМЕР_2, 2005 року випуску, заводський номер Р018036, двигун № НОМЕР_1, об'єм двигуна 8400 см куб., маса 9050 кг, свідоцтво НОМЕР_3, вартістю 504000,00 грн., та звільнено вказаний трактор з-під арешту.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАН Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО-Україна" судові витрати на державне мито у сумі 2 562,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

В частині позовних вимог до Головного управління юстиції у Кіровоградській області та Інспекції державного технічного нагляду Кіровоградської обласної державної адміністрації провадження у справі припинено.

Рішення мотивовано тим, що право власності на спірний трактор позивач отримав відповідно до контракту від 18.06.2008 року №939/224126, укладеного з фермерським селянським господарством "ОСОБА_4", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАН Агро", та положень ст.334 Цивільного кодексу України.

Трактор знаходиться у користуванні позивача, однак на час розгляду справи фермерським господарством "ОСОБА_4" з реєстрації в Інспекції Держтехнагляду Кіровоградської облдержадміністрації не знятий. На трактор накладено арешт відповідно до постанови державного виконавця в зв'язку з проведенням виконавчих дій по стягненню з відповідача-2 грошових коштів..

Оскільки попереднім власником транспортного засобу та позивачем (після набуття права власності на спірне майно), не дотримано вимог діючого законодавства щодо своєчасного зняття з реєстрації та постановки на облік спірного трактора, суд вирішив судові витрати покласти на сторони порівну.

В частині позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-3 суд припинив провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від вимог до цих сторін.

Не погодившись з даним рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", подала апеляційну скаргу.

Посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та просить оскаржуване рішення скасувати.

Скаржник зазначає, що:

- судом не надана належна оцінка наявному у справі кредитному договору від 22.11.2005 року №620/К-05, укладеному між відповідачем-2 та третьою особою, згідно якого відповідач-2 отримав кредит у розмірі 2 933 198 грн. 00 коп., та передав в якості забезпечення зобов'язання за договором застави від 11.11.2005 року спірний трактор;

- суд надав неправильну оцінку правовідносинам позивача та відповідача-2 за договором застави від 09.09.2005 року, який припинив свою дію відповідно до положення ст.28 Закону України "Про заставу",

- обставини виконання позивачем контракту від 18.06.2008 року №939/224126 є недоведеними, оскільки надані в якості доказів оплати за спірний трактор договори про відступлення права вимоги датовані 18.06.2008 року, тобто до моменту виникнення у позивача зобов'язання за контрактом №939/224126.

Скаржник посилається також на те, що судом не враховано відсутність доказів звернення позивача до відповідача-2 з вимогою про зняття спірного трактору з обліку та не враховано пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року №694 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів", відповідно до якого власник машини або інша особа, яка використовує її на законних підставах, зобов'язані зареєструвати в інспекції машину протягом 10 діб з моменту її придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації.

Також скаржник вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 погоджується з доводами апелянта, просить скасувати оскаржуване судове рішення, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача надав пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає на відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Інші учасники судового процесу відзив на апеляційну скаргу не надали, правом участі в судовому засіданні не скористалися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь головуючого судді -доповідача, пояснення представників сторін ( з урахуванням попередніх судових засідань), дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення слід скасувати, в задоволенні позову відмовити з наступних підстав:

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що позов про визнання права власності необхідний позивачеві для доведення свого права власності на майно, якщо воно не визнається та піддається сумніву іншими особами. Вимога про визнання права власності може бути як самостійною, так і додатковою до іншої вимоги.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з змісту заявлених позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" повинно було довести суду законність отримання ним у власність спірного майна, ким із відповідачів не визнається чи оспорюється таке право позивача, а суд перевірити дані обставини та встановити, чи дотримано позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено ТОВ "ІЛАН Агро".

Однак судом першої інстанції при вирішенні даного спору такі обставини не в повній мірі було з'ясовано, що стало причиною помилкового вирішення спору на користь позивача.

Так, позивач доводив суду, що відповідно до контракту від 18.06.2008 року №939/224126, укладеного з фермерським селянським господарством "ОСОБА_4", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАН Агро" він придбав у фермерського господарства "ОСОБА_4" бувший у користуванні трактор марки MF8480, реєстраційний НОМЕР_2, 2005 року випуску та відповідно до акту прийому-передачі від 19.06.2008 року прийняв вказаний трактор.

Господарський суд визнав доведеним факт проведення розрахунку між продавцем та покупцем за вказаним контрактом та підставою задоволення позову зазначив положення ст.334 Цивільного кодексу України.

Однак суд не звернув увагу на те, що предметом згаданого договору є майно, яке підлягає спеціальній державній реєстрації.

На час укладення контракту діяли Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шассі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 року №221.

Відповідно до п.2.23 вказаних Правил відчуження машин без їх реєстрації в інспекції Держтехнагляду або які не зняті з обліку, не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено самим позивачем, до теперішнього часу спірний трактор зареєстровано за фермерським господарством "ОСОБА_4". Самостійно позивач до інспекції Державного технічного нагляду за місцем реєстрації трактора з заявою про реєстрацію на підставі згаданого вище контракту не звертався.

Отже, відчуження спірного майна в будь-яким способом без дотримання вимог п.2.23 згаданих Правил є порушенням вимог діючого законодавства та є підставою вважати таку угоду недійсною.

Положення ст.334 Цивільного кодексу України не є підставою для набуття права власності, про що помилково вважав господарський суд.

Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами виконання ним умов контракту в частині розрахунку за товар.

Відповідно до п.5.1 контракту від 18.06.2008 року покупець зобов'язаний провести оплату протягом двох місяців з дати отримання товару. Враховуючи дату отримання товару та положення п.5.1 контракту, строк виконання зобов'язання позивача перед продавцем розпочався з 19.06.2008 року та закінчився 19.08.2008 року.

Між тим, суд вважав, що розрахунок за товар позивач провів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами від 18.06.2008 року, тобто до виникнення зобов'язання за контрактом від 18.06.2008 року. В той же час суд зазначив на те, що зобов'язання з оплати могли виникнути лише 19.08.2008 року, а відповідно до положень ст.ст.601 та 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог допускається за вимогами, строк виконання яких настав.

Також судом не перевірено доводи відповідача-2 про відсутність у нього, як у правонаступника фермерського господарства "ОСОБА_4" будь-яких документів, що б підтверджували укладення контракту №939/224126 від 18.06.2008 року, договору застави від 09.09.2008 року, договорів про відступлення права вимоги від 18.06.2008 року з ТОВ" Добробут", МПП "Елегія" та договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.06.2008 року, укладених з цими підприємствами та фермерським господарством "ОСОБА_4".

Позивач не доведено, ким з відповідачів оспорюється його право власності на спірне майно, що є необхідною умовою звернення за судовим захистом відповідно до положень ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України.

Не обґрунтовано в оскаржуваному судовому рішенні і вирішення судом заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, пропуск якого є самостійною підставою для відмови в позові. Між тим, позивач стверджував про своє право на спірне майно, яке виникло з 19.08.2008 року. До суду позов подано 04.10.2011 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Оскільки по суті позов не доведено, підстав для його задоволення не має.

Вимоги про скасування арешту на спірне майно, який накладено державним виконавцем в порядку ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" є похідними від вимог про визнання права власності, тому також не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2012 року у справі № 5013/1799/11 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО-Україна " (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, код в ЄДРПОУ 19357325) витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 5 040 грн.00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 25.05.2012 року.