Постанова

від 05.06.2012 по справі 10/102-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 10/102-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Санаторій "Україна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позивач) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 р. (скасовано рішення господарського суду Київської області від 02.08.2011 р.) у справі № 10/102-11 господарського суду Київської області за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" Закритого акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ко" про стягнення 1 268 348,58 грн., за участю представників: від позивача Аньол В.М. від відповідачане з'явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Санаторій України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі -ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ко" (далі -ТОВ "Будсервіс Ко") збитків у вигляді матеріальних затрат по заміні неякісних віконних та дверних блоків, а також неодержаного прибутку на загальну суму 1 268 348,58 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного та неякісного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 01 від 08.11.2007 р. позивачу було завдано збитки.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2011 р. у справі № 10/102-11 (суддя Привалов А.І.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Будсервіс Ко" на користь ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій Україна" 1 268 348,58 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення господарського суду Київської області від 02.08.2011 р. у справі № 10/102-11 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 р. у справі № 10/102-11, ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Київської області від 02.08.2011 р. у справі № 10/102-11 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 05.06.2012 р. о 10 год. 15 хв.

До Вищого господарського суду України 31.05.2012 р. від представника ТОВ "Будсервіс Ко" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Вислухавши думку представника позивача в судовому засіданні, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 р. про призначення розгляду касаційної скарги на 05.06.2012 р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111 7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заявлене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" як замовником та ТОВ "Будсервіс Ко" як підрядником 08.11.2007 р. було укладено договір, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельно-ремонті роботи згідно проектно-кошторисної документації в спальному корпусі № 1.

Вартість робіт, згідно з п. 2 договору, встановлюється відповідно до договірної ціни згідно ДБН Д.1.1-1-2000 і складає 3 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ.

При укладенні договору (пункти 3.1, 3.2 договору) сторони погодили, що строк виконання робіт -з грудня 2007 року по червень 2008 року. Датою завершення робіт є дата підписання акта виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.

Відповідно до п. 5.1 договору здача-приймання виконаних робіт після їх завершення здійснюється актом за формою КБ-2в.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Будсервіс Ко", в порушення умов укладеного між сторонами договору, не виконало ремонтні роботи в спальному корпусі № 1 в повному обсязі та в обумовлений договором строк, встановив металоконструкції з недостатньою термоізоляцією, внаслідок чого позивач -ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", протягом опалювального сезону 2008 -2010 років був позбавлений можливості використовувати кімнати спального корпусу № 1 за призначенням. З огляду на вказані обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків в сумі 1 268 348,58 грн .

Згідно зі ст. 193 ГК України , приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України ).

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічні положення містяться в ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками, згідно з статтею 22 ЦК України, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач не довів необхідність перевстановлення металопластикових конструкцій, наявності збитків та протиправної поведінки відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення як необхідної умови для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а, відтак, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Викладені в касаційній скарзі доводи ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про порушення Київським апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови ст. 87 ГПК України спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 16.03.2012 р. була надіслана на адресу сторін 22.03.2012 р. Факт обізнаності ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції також підтверджується участю його представника в судовому засіданні, призначеному на 30.03.2012 р.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч. 1 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 р. у справі № 10/102-11 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М.Волік

С.С.Коваленко