Рішення

від 01.10.2008 по справі 34/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/300

01.10.08

За позовомСпільного українсько –німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еней-К»

простягнення 3 989,88 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Зайончківська Т.О., представник за дов. №92/08 від 04.08.2008

від відповідача –не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней-К»(далі –Відповідач) 3 989,88 грн. заборгованості за Договором купівлі - продажу № 550 від 14.04.2006.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що протягом строку дії Договору Позивач відвантажив товар Відповідачу на загальну суму 4 558,29 грн.

Крім того, 13.05.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна асоціація Україна АТ»та Позивачем був укладений договір №742 про відступлення права вимоги на підставі якого, Позивач набув права кредитора за Договором купівлі –продажу №57 від 07.12.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКА Україна АТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней –К», боржником за яким є Відповідач.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, про те, до загального відділу суду надійшла відповідь на позовну заяву за вих. №43, відповідно до якої Відповідач не відмовлявся від боргу попередніх власників підприємства, однак в зв'язку з нестабільним матеріальним становищем не має змоги погасити заборгованість.  

Позивач також просив суд накласти арешт на майно Відповідача з метою забезпечення позовної заяви згідно ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) шляхом накладення арешту на належне Відповідачу майно, у т.ч. нерухоме та рухоме майно, грошові суми, цінні папери тощо, заборони витрачання зазначеного майна на власні потреби, відчуження його у будь –який спосіб та передачі у користування третім особам, у сумі позову та можливих судових витрат Позивача.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що Позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:  

14.04.2006 між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір №550 (на умовах відстрочки  платежу) (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов'язується продати у власність Покупця за його заявками товари народного споживання належної якості  - в подальшому –Товар, а Покупець зобов'язується протягом дії цього Договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед та після заміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною (п.1.2 Договору).

Продаж товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця, яку він оформлює на підставі переліку асортименту, запропонованого Продавцем. Заявка, що оформлена Покупцем, є приблизною і уточнюється під час відпуску товару зі складу. Остаточно асортимент на кількість товару узгоджується у видатковій накладній (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору загальна сума Договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач відвантажив товар Відповідачу на загальну суму 4 558,29 грн., а саме:

-          № ЗУ004042 від 20.04.2006 на загальну суму 3 374, 36 грн.;

-          № ЗУ 004367 від 28.04.2006 на загальну суму 391, 52 грн.;

-          № ЗУ 004805 від 12.05.2006 на загальну суму 792,41 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою Першої Київської філії ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк»№18/2-2886 від 11.04.2007 Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 4 268, 41 грн.

13.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна асоціація «Україна»(далі –Первісний кредитор) та Спільним українсько –німецьким підприємством «Марком»(далі –Новий кредитор) укладено Договір №742 про відступлення права вимоги, відповідно п.1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові і стає Кредитором за договором Купівлі –продажу №57 від 07.12.2003, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Еней –К»(далі – Боржник).

Пунктом 2.1 Договору про відступлення права вимоги передбачено, відступлення права вимоги, передбачене цим Договором, за зобов'язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначене Сторонами в розмірі 3 700 грн. Заборгованість Боржника перед Первісним кредитором підтверджується Актом звірки, підписаними між ними на дату останньої господарської операції, але не пізніше дати підписання цього Договору.

Згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 0,1% від суми заборгованості шляхом безготівкового перерахування.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що строк сплати винагороди до 18 травня 2006 року.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги за цим Договором в термін до 01.06.2006 року шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього Договору.

27.02.2008 Позивач направив на адресу Відповідача лист за вих. №19/02 з вимогою  провести розрахунок за поставлений товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Однак, Відповідач на вказану претензію не відповів. Коштів не сплатив.

Стаття 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 3 700,00 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленого індексу інфляції та 3% річних в сумі 289, 88 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За приписами пункту 5 частини другої статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»у випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

З вищенаведеного вбачається, що позивач в порушення вимог ст. 33 ГПК не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відтак, суд визнає вимогу Позивача, щодо стягнення з Відповідача пені, суми боргу з індексом інфляції за весь час прострочення, 3% річних необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530 ЦК України, статтями 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней-К»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 16-В, 04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 29, код ЄДРПОУ 25413236 з будь –якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Спільного українсько -  німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5б, 04053, м. Київ, пер. Нестеровський, 7/9, код ЄДРПОУ 14364757) 3 700 (три тисячі сімсот) грн. боргу; а також 37 (тридцять сім) грн. державного мита та 109 ( сто дев'ять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                    Р.Б. Сташків