Постанова

від 12.06.2012 по справі 17/319

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 17/319

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Васищака І.М.

За участю представників : ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" - Бігдана О.О.; ТОВ "Укрпромбанк" -Шутова О.О.; ПАТ "Дельта Банк" -Циганкової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. по справі № 17/319 за позовом ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" до ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Український промисловий банк" про визнання частково недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 р. позивач - ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" звернувся із позовом до господарського суду до ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" про визнання частково недійсним договору про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. по справі № 17/319 /суддя Гавриловська І.О./ в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. по справі № 17/319 /судді : Рудченко С.Г., Поляк О.І., Кропивна Л.В./ рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод", враховуючи додаткові обґрунтування до касаційної скарги, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню , з наступних підстав.

ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" 31.08.2006 р. укладено кредитний договір № 30/КЛ-06 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії строком до 28.08.2009 з лімітом кредитування в сумі 6 000 000, 00 грн. (т.1 а.с. 10-14).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 30/КЛ-06 від 31.08.2006 р. між ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 30/Zкліп-06-01 від 24.10.2006 та іпотечний договір № 30/Zкліп-06-02 від 19.12.2006 (т.1 а.с. 15-23).

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ "Український промисловий банк" (заставодержатель) та ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" (заставодавець) 24.10.2006 р. укладені договори застави рухомого майна (обладнання) № 30/ZКЛ-06-1 та № 30/ZКЛ-06-2 (т.1 а.с. 24-32).

Між ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" 12.03.2011 р. укладено договір про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 р. та визначено, що зазначеним договором регулюються відносини які пов'язані з заміною кредитора (Укрпромбанку) у зобов'язаннях, що виникають з Кредитних та Забезпечувальних Договорів, права вимоги за якими перебувають у заставі ПАТ "Дельта Банку", відповідно до договорів застави майнових прав №КГ-2010/1, №КГ-2010/3 від 20.01.2010 р. (а.с. 37-41).

Згідно п. 2.2 вищевказаного договору від 12.03.2011 р. передача активів Укрпромбанку (Прав Вимоги) на користь Дельта Банку здійснюється з метою погашення частини забезпечених заставою (іпотекою) зобов'язань Укрпромбанку перед Дельта Банком за Угодами про торгові позики (з урахуванням змін та доповнень, внесених до вказаних Угод 19.01.2010 p.) № 1288-2008 від 18.02.2008 р., № 1289-2008 від 18.02.2008 р., № 1313-2008 від 29.02.2008 р., № 1391-2008 від 04.06.2008 р., № 1509-2008 від 18.08.2008 р., № 1478-2008 від 29.07.2008 р., № 1292-2008 від 04.06.2008 р., № 1547-2008 від 11.09.2008 р. та № 1379-2008 від 23.05.2008 р., що були укладені Укрпромбанком з Каргілл, та права вимоги за якими були відступлені Каргілл на користь Дельта Банку відповідно до Договору відступлення права вимоги № УДТК-2010 від 25.02.2010 р.

Відповідно до п. 3.1 даного договору ПАТ "Укрпромбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банку" права вимоги до боржників (ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс", ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод") за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Дельта Банку замінює ПАТ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитами за забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає згоди боржників.

Зазначений договір підписано представниками сторін від ПАТ "Дельта Банк" -В.о. голови Ради директорів Масюра В.О. та від імені ТОВ "Укрпромбанк" - ліквідатор Раєвський К.С. та нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 911.

Також, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2009 р. порушено провадження по справі № Б-39/105-09 про банкрутство ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс". Постановою господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р., яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р., по справі № Б-39/105-09 визнано ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. скасовано постанову господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р. та постановою апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р., справу № Б-39/105-09 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.06.2011 р., по справі № Б-39/105-09 визнано ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2011 р. затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс", провадження по справі № Б-39/105-09 припинено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір від 12.03.2011 р. укладений відповідно до вимог чинного законодавства, на момент укладення спірного договору кредитні зобов'язання ТОВ "Трансфер-Фінанс" були припиненими лише формально, оскільки судове рішення, на підставі якого і була проведена була ліквідаційна процедура боржника, а саме постанова господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р. про оголошення боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, вже було скасовано.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для задоволення позову ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" про визнання частково недійсним договору про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011 р., не має.

Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно ст. 215 ЦК України, у якій визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно ст.215 ЦК України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.516 ЦК України, визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст.593 визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншім ушкодженням здоров'я або смертю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем - ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" 12.10.2011 р. подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів, в тому числі і копії Довідки з Єдиного державного реєстру станом на 29.08.2011 р., щодо відомостей відносно юридичної особи ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" (т.1, а.с.92-101).

Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Також, у відповідності до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.7 ст.59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Розглядаючи спір, на зазначені вимоги Закону та обставини справи, суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не дали їм ніякої оцінки.

Згідно ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарським судом першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.43 ГПК України, не було належним чином досліджено обставини справи, а саме: не з'ясовано чи існувало основне кредитне зобов'язання та іпотечне зобов'язання, що забезпечувало виконання основного кредитного договору, на момент укладання угоди про передачу вказаних активів від 12.03.2011 р., не надана належна оцінка копії Довідки з Єдиного державного реєстру станом на 29.08.2011 р., додана позивачем 12.10.2011 р., тобто, не було досліджено наявність чи відсутність основного кредитного зобов'язання ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" перед ПАТ "Укрпромбанк", а також, забезпечувального зобов'язання, що передбачено договором іпотеки, станом на дату укладення 12.03.2011 р. спірного договору в частині передачі вказаних активів ТОВ "Укрпромбанк" на користь нового кредитора -ПАТ "Дельта Банк".

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції та апеляційна постанова, в порушення вимог закону, постановлені по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. по справі № 17/319 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду м.Києва на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити зібрані по справі докази, фактичні обставини справи, доводи та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111 5 , 111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. по справі № 17/319 скасувати.

Справу № 17/319 направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В

Васищак І.М.